Непокаране зло завжди повертається. На цьому меседжі акцентувала заступниця голови Комітету Євгенія Кравчук під час виступу на форумі «Геноцидальні практики РФ в Україні: від Голодомору до російсько-української війни», що відбувся 22 листопада.
Форум організовано Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. Мета заходу — вчергове привернути увагу міжнародної спільноти та визнати правову відповідальність росії за геноцид українців і вчинені злочини проти української ідентичності — і в кривавому 20 столітті, і в нинішній російсько-українській війні.
Євгенія Кравчук взяла участь в панельній дискусії «Фізичний та культурологічний виміри геноциду українського народу».
«І ці теми нерозривно пов’язані. Недарма зараз в Музей Голодомору виставлені не лише свідчення про вбивства голодом, а й унікальні щоденники Володимира Вакуленка, які він вів в окупації на Харківщині в березні 2022 року», — написала парламентарка та нагадала, що ПАРЄ на жовтневій сесії схвалила окрему резолюцію до 90-річчя Голодомору. В цій резолюції повʼязано чітко знищення селян як хребта української нації і Розстріляне Відродження в 30-х роках. А також цим актом проведено паралелі із нинішнім винищенням росією культурної еліти на окупованих територіях і культурної спадщини. «Голодомор, як знищення фізичне, потрібно повʼязувати зі знищенням ментально-духовного», — переконана Євгенія Кравчук.
Політикиня наголошує, що росія завжди хотіла стерти українську ідентичність, щоб розказувати брехню про «один народ», тому ми всі маємо стати вчителями історії, особливо для міжнародних партнерів України. Пояснювати на прикладах, доносити це і «своїм, і чужим».
21 листопада в київському кінотеатрі «Жовтень» презентували документальний фільм Марини Ткачук «Сімейний альбом». Подію відвідав голова підкомітету з питань культури Микола Княжицький.
Цю стрічку вже показали на Варшавському міжнародному кінофестивалі, а нині фільм вийшов в українському кінопрокаті.
Це особиста історія британської фотографині Самари Пірс і її прадіда, австрійського інженера Александра Вінербергера, який став випадковим свідком Голодомору в Харкові 1933 року. Він працював на хімічних підприємствах у Радянському Союзі й таємно фотографував жертв штучно створеного радянською владою голоду. Зрештою йому вдалося вивезти свої фотонегативи дипломатичною поштою.
Через майже сотню років його правнучка Самара Пірс заглибиться у вивчення власної сімейної історії, дізнається про походження прадідових фотографій. Згодом вона вирушить до України та разом зі знімальною групою поїде у Харків, щоб на власні очі побачити, що й зараз Росія не залишила своїх намірів знищити українців і їхню ідентичність.
«Між Голодомором і нинішньою повномасштабною війною з Росією є спільне — геноцидні дії країни-агресорки щодо українського народу. Обовʼязково сходіть на цей фільм в кінотеатри», — зазначив народний депутат.