Заява

щодо захисту журналістів та журналісток та боротьби з безкарністю в умовах російської агресії

У День боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів Національний комітет України із співпраці з Міжнародною програмою ЮНЕСКО з розвитку комунікації (National Committee of Ukraine for Cooperation with UNESCO's International Programme for the Development of Communication) звертається до міжнародних партнерів, щоб привернути ще раз увагу до  проблеми злочинів Російської Федерації проти українських журналістів та журналісток, яка набула безпрецедентних масштабів.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року загинули 116 журналістів, з них 18 – безпосередньо під час виконання професійних обов’язків. Серед загиблих – не лише українські, але й іноземні репортери, які ризикували життям, щоб світ дізнався правду про російську агресію. Також до цього часу у російському полоні перебувають щонайменше 26 цивільних українських медійників і один журналіст, який долучився до Сил оборони.

Неприпустимість цієї ситуації вимагає рішучих та консолідованих дій міжнародної спільноти для забезпечення справедливості, захисту свободи преси та утвердження міжнародного права.

Ми рішуче засуджуємо:

Всі акти незаконного затримання, катування, вбивства журналістів та журналісток та інших працівників  медіа, а також усі інформаційні атаки, дезінформаційні кампанії та випадки технологічно зумовленого гендерного насильства (TFGBV), спрямовані проти українських медійників, скоєні в контексті збройного конфлікту та триваючої агресивної війни Російської Федерації проти України.

Ми наголошуємо, що:

Згідно з Міжнародною декларацією принципів поведінки журналістів, журналіст служить праву громадськості на правду, а не державі чи будь-якій політичній силі, а тому зрівняння пропагандистів із журналістами є неприпустимим. Важливо чітко розрізняти журналістів, які виконують свою професійну місію, та осіб, що займаються державною пропагандою (як приклад, нещодавня заява ЮНЕСКО після загибелі кореспондента державного російського агентства RIA Novosti Івана Зуєва). 

Як наголошено у резолюції ГА ООН 68/163 « Безпека журналістів та питання безкарності»,  журналісти, медіапрацівники та пов'язаний з ними персонал, які виконують небезпечні професійні місії в районах збройного конфлікту, вважаються цивільними особами та користуються повагою та захистом як такі, за умови, що вони не вживають жодних дій, що негативно впливають на їхній статус цивільних осіб. 

Таким чином, статус захисту, передбачений міжнародним гуманітарним правом для журналістів, які виконують небезпечні професійні місії в зонах конфлікту, не може поширюватися на осіб, чия діяльність свідомо спрямована на пропаганду війни, розпалювання ненависті та виправдання агресії. Відтак, підходи до розслідування злочинів проти справжніх журналістів та долі пропагандистів не можуть і не повинні бути однаковими.

Ми переконані, що:

Відсутність швидкого та ефективного міжнародного реагування на випадки вбивств, незаконного затримання, катувань чи взяття в полон журналістів, а також на інформаційні атаки, дезінформаційні кампанії та випадки технологічно зумовленого гендерного насильства (TFGBV), спрямовані проти українських медійників, створює для агресора відчуття безкарності та сигналізує, що такі дії є допустимими.

Коли злочини проти журналістів і журналісток залишаються безкарними, це не просто несправедливість – це руйнування самої основи демократії. Безкарність стає сигналом, що можна знищувати правду без наслідків, а разом із нею – і свободу слова у всьому світі.

Ми закликаємо міжнародних партнерів:

Вимагати від Російської Федерації негайного припинення переслідувань журналістів, звільнення всіх полонених медіапрацівників та дотримання норм міжнародного гуманітарного права відповідно до Резолюції 2222 Ради Безпеки ООН  про захист журналістів, працівників ЗМІ та пов'язаного з ними персоналу в умовах збройних конфліктів;

Розробити та запровадити дієвий міжнародний механізм притягнення до відповідальності винних у вбивствах, переслідуваннях і катуваннях журналістів. Цей механізм має включати спеціальні процедури збору доказів, незалежних розслідувань та механізми міжнародного судочинства, які не дозволять злочинцям уникнути правосуддя;

Створити та підтримувати незалежні міжнародні слідчі групи для розслідування злочинів проти журналістів і працівників медіа, зокрема в умовах окупованих територій;

Налагодити координацію та співпрацю між міжнародними структурами й українськими правоохоронними органами у розслідуванні злочинів проти журналістів, особливо у частині документування, збереження та верифікації доказів;

Посилити фінансову, технічну та експертну підтримку українських і міжнародних організацій, які займаються документуванням злочинів проти журналістів, наданням їм правової допомоги, психологічної підтримки та забезпеченням безпеки;

Розробити спільні міжнародні стандарти реагування на інформаційні атаки, дезінформаційні кампанії та технологічно зумовлене гендерне насильство (TFGBV) проти журналістів, зокрема жінок, які найчастіше стають мішенями таких атак;

Чітко засудити будь-які спроби легітимізувати діяльність державних пропагандистів під виглядом журналістики, а також заклики, що виправдовують насильство або агресію під прикриттям свободи слова.