З приводу листа СБУ, в якому йдеться про дискредитацію дій Служби з боку Мінкульту при складенні так званих «чорних списків», хотілось би додати трохи ясності.
| Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, або як їх ще називають – «чорні списки», введений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» (5 лютого 2015 року № 159-VIII). Логіка цієї норми проста – надати можливість мовникам точно знати, яких саме осіб не можна показувати в ефірі через їхні антиукраїнські дії. І Парламентом була обрана досить цивілізована правова модель, за якою державні органи, які мають достатній досвід та компетенцію в захисті національних інтересів, визначали б осіб, які, на їх думку, можуть цим інтересам зашкодити. Але щоб зацікавлені особи не шукали ці списки на сайтах різних органів, Верховна Рада визначила їх розміщення на сайті одного органу – Міністерства культури України. |
Проте, за Законом Мінкульт не є органом, який міг би переглядати висновки тієї ж Служби, яка на підставі наявних у неї даних визнала ту чи іншу особу ворожою до нашої країни. Відповідні повноваження Мінкульту законами не передбачені, що цілком зрозуміло, адже Міністерство просто не має достатньої компетенції для цього. Мінкульт займається своїми, суто культурними питаннями, і не може формувати або коригувати державну політику в питаннях національної безпеки. Для цього в Україні діють інші органи, першим з яких є Служба безпеки України.
Іншими словами, прописана в Законі роль Міністерства культури має технічний характер: воно збирає всі дані, отримані від компетентних державних органів з питань нацбезпеки, і оприлюднює їх загальним списком. Ніякої додаткової ревізії рішень СБУ Міністерство культури не проводить і не може проводити – навіть сама можливість дискусії в питаннях загроз національній безпеці між офіцером спецслужби та культурним діячом виглядає щонайменше нелогічною.
З іншого боку існують відомі проблеми у застосуванні вказаних норм. Відомо, що багато телемовників нарікають, що при складанні вказаного переліку не зовсім враховується характерна специфіка цього питання. Проте, це проблеми, які можуть і повинні бути вирішені в діалозі між всіма органами, що застосовують цей закон. РНБО, Нацрада, СБУ, Держкіно та Мінкульт мають сісти за стіл та узгодити уніфіковані критерії, за якими формуються вказані списки. Я знаю, що в кожному з цих органів працюють висококласні, досвідчені фахівці в своїх питаннях, тому немає сумнівів, що конструктивна співпраця в цьому питанні є можливою, і проблема може бути вирішена буквально за декілька днів.
Зі свого боку, як автор відповідного закону та голова профільного парламентського Комітету з питань культури і духовності, я можу запропонувати свою підтримку всім конструктивним силам, та, в разі необхідності, парламентський майданчик, де можна провести всі необхідні робочі зустрічі та знайти ефективне і розумне рішення цієї проблеми.
Голова Комітету з питань культури і духовності
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
