В Україні презентували національний шрифт Zakon, створений на основі української мистецької та каліграфічної традиції. Його розроблення стало одним із практичних кроків у реалізації Постанови Верховної Ради України від 15 січня 2026 року № 4764-IX «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави». Новий шрифт має стати частиною візуальної ідентичності державних інституцій, зокрема використовуватися для оформлення офіційних документів та оригіналів нормативно-правових актів парламенту.
15 січня 2026 року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 4764-IX «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави». Документ визначив низку пріоритетних напрямів роботи органів державної влади та наукових установ, спрямованих на розвиток української мови, посилення її позицій у суспільному житті та захист українського мовного простору.
Парламентське рішення охоплює не лише питання мовних стандартів, освіти, медіа та законодавчої термінології, а й візуальне оформлення державних документів.
Зокрема, пунктом 3 постанови Верховна Рада рекомендувала Кабінету Міністрів України розробити та затвердити єдиний стандарт шрифтового оформлення оригіналів текстів законів України, постанов та інших актів Верховної Ради України відповідно до Закону України «Про правотворчу діяльність».
Ця норма порушує важливе питання державної ідентичності, що має відображатися не лише у змісті документів, а й у способі їхнього візуального представлення. Шрифт, яким оформлюють закони, офіційні звернення, державні відзнаки та документи, також є частиною комунікації держави із суспільством.
Ініціатором створення національного шрифту став Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук. Головним автором Проєкт реалізувало Міністерство культури України за підтримки компанії Work.ua.
Під час презентації шрифту Руслан Стефанчук наголосив: «Державність не існує лише в Конституції. Вона живе в наших щоденних рішеннях. У тому, якою мовою навчаються наші діти. Якою мовою суд ухвалює рішення. Якою мовою парламент пише закони. Якою мовою військовий командир віддає наказ. І навіть у тому, який вигляд має слово «Україна» на державному документі. Поява національного шрифту – про зрілість держави, яка більше не потребує чужого дозволу, щоб бути собою».
Таким чином, робота над Zakon стала продовженням реалізації визначених парламентом пріоритетів у сфері утвердження української мови та формування власного державного візуального стилю.
Упродовж тривалого часу в оформленні офіційних документів, грамот, дипломів, подяк, відзнак і табличок державних установ використовували шрифти російського походження. Серед них – Izhitsa та Petersburg, а також гарнітури, адаптовані для кирилиці російськими дизайнерами.
Частина таких шрифтів настільки закріпилася у повсякденному візуальному просторі, що їхнє походження часто залишалося поза увагою. Водночас вони не відображали української мистецької традиції та власної історії розвитку національного літерництва.
Заступниця міністра культури Богдана Лаюк в інтерв’ю Українському радіо звернула увагу на те, що візуальна мова держави має таке саме значення, як і мова її офіційних документів. За її словами, новий шрифт покликаний змінити звичну практику використання російських гарнітур і сформувати виразний український характер державної комунікації.
Водночас Zakon не задуманий як універсальний шрифт для всіх сфер. Його призначення – передусім офіційні та урочисті документи, нормативно-правові акти, державні відзнаки й інші елементи візуального оформлення інституцій.
Національний шрифт Zakon – це класична антиква, у якій поєднано українські графічні традиції та сучасні вимоги до читабельності й оформлення документів.
Під час розроблення команда спиралася на творчу спадщину шести майстрів українського літерництва: Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Роберта Лісовського, Якова Гніздовського, Василя Хоменка та Василя Чебаника.
Їхній внесок у формування української візуальної культури охоплює різні історичні періоди. Георгій Нарбут був автором перших українських банкнот і герба Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, одним із засновників Української академії мистецтв. Василь Кричевський створив герб Української Народної Республіки.
Роберт Лісовський був художником-графіком і майстром українського книжкового шрифту. Яків Гніздовський, працюючи в еміграції, розвивав українську графічну традицію у взаємодії з європейською шрифтовою культурою.
Василь Хоменко створив українську гарнітуру, яка широко використовувалася у другій половині XX століття. Василь Чебаник – один із представників сучасної української каліграфії, автор художнього оформлення церемонійного примірника Конституції України.
У новій гарнітурі використано характерні графічні елементи українського літерництва: асиметричні зарубки, ромбоподібні крапки над літерами «і» та «ї», особливу форму знака над «й», пов’язану з традицією Георгія Нарбута. Пропорції літер водночас спираються на європейську традицію класичних антикв.
Над створенням шрифту працювали українські дизайнери Олексій Чекаль, Геннадій Заречнюк, Дмитро Растворцев та Андрій Шевченко. Керівник проєкту – військовослужбовець Тарас Іщик, автор графічного стилю Збройних Сил України.
За словами каліграфа й дослідника української шрифтової традиції Олексія Чекаля, одним із головних завдань команди було поєднати історичну тяглість із сучасністю, зберегти характер української графіки, але водночас зробити шрифт зручним для сучасного читача та придатним для практичного використання.
Zakon розроблений як родина шрифтів із трьома основними гарнітурами, кожна з яких має своє призначення.
Zakon Text – для діловодства, офіційних документів, листів, наказів, бланків та повсякденної роботи з текстами. Ця гарнітура доступна для вільного використання.
Zakon Decor – для оформлення урочистих документів, дипломів, грамот, подяк, відзнак та інших елементів державної символічної комунікації.
Zakon Letterpress – спеціальне накреслення для високого друку, призначене для виготовлення оригіналів нормативно-правових актів Верховної Ради України.
Дві останні гарнітури мають закриту ліцензію та будуть доступні обмеженому колу користувачів відповідно до їхніх професійних завдань.
Особливе значення має саме Zakon Letterpress, адже йдеться про візуальне оформлення оригіналів законів та інших актів парламенту, які зберігаються в архівах Верховної Ради України. Це безпосередньо пов’язує розроблення національного шрифту з виконанням визначеного Постановою Верховної Ради України завдання щодо єдиного стандарту шрифтового оформлення парламентських актів.
Презентація Zakon відбулася під час форуму до Дня української писемності та мови «Українська – мова вільних»,
Наразі шрифт проходить тестування. Міністерство культури України планує надати державним установам відповідні файли та інструкції з установлення. На першому етапі передбачено випробування Zakon Text під час підготовки офіційного листування, наказів, бланків та інших документів. Отримані відгуки мають допомогти вдосконалити гарнітуру.
Як повідомила Богдана Лаюк, використання шрифту надалі планують закріплювати нормативно. Водночас перехід відбуватиметься поступово. Чинні таблички, бланки й архівні документи не потрібно буде негайно замінювати або передруковувати. Нові документи та відзнаки поступово оформлюватимуть із використанням українського шрифту.
Розробники також працюють над удосконаленням гарнітури, розширенням набору кириличних і латинських символів та підтримкою спеціальних знаків, необхідних для використання різними мовами.
Отже, створення Zakon – це не лише дизайнерський проєкт, а й один із напрямів практичного утвердження української державності. Постанова Верховної Ради № 4764-IX визначила завдання щодо формування єдиного стандарту шрифтового оформлення парламентських актів, а робота над національною гарнітурою стала важливим кроком до його реалізації.
Українська мова в державному просторі – це не тільки слова, якими пишуться закони, а й форма, у якій ці закони постають перед суспільством. Власний шрифт дає державним інституціям можливість спиратися на українську мистецьку спадщину, відмовлятися від успадкованих колоніальних візуальних практик і формувати впізнаваний український стиль.