9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила пакет декомунізаційних законів, започаткувавши системний демонтаж радянської тоталітарної спадщини. Це рішення стало не лише політичним кроком, а й символом глибокого переосмислення історії та формування нової політики національної пам’яті.
Закони передбачали засудження комуністичного та нацистського режимів, відкриття архівів репресивних органів, а також належне вшанування борців за незалежність України у ХХ столітті. Їх реалізація відбувалася в межах державної політики пам’яті за активної участі Українського інституту національної пам’яті.
Ухвалення цих рішень запустило масштабні трансформації: в Україні розпочалося перейменування міст і вулиць, демонтаж пам’ятників радянської доби, а також відкриття архівів колишніх спецслужб. Декомунізація стала важливим етапом утвердження української ідентичності та остаточного відмежування від тоталітарного минулого.
Одним із ключових став Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного режиму», який уперше надав громадянам вільний доступ до архівів КДБ та інших структур радянської репресивної системи.
Цей документ став фундаментом нової політики відкритості: Україна здійснила принциповий перехід від культури замовчування до культури правди, наблизившись до європейських стандартів прозорості.
Від таємності — до відкритості.
Архіви репресивних органів стали доступними для суспільства. Інформація про агентів, інформаторів і співробітників більше не приховується, а доступ до неї не може бути обмежений.
Від замовчування — до визнання.
Злочини тоталітарного режиму більше не можуть бути приховані під приводом державної безпеки. Дослідники й журналісти отримали можливість відкрито говорити про минуле.
Від беззахисності — до поваги до жертв.
Закон передбачив право жертв репресій на приватність: вони або їхні родичі можуть обмежити доступ до чутливої інформації. Водночас це не поширюється на тих, хто був причетний до репресивної системи.
Від обмежень — до спеціального правового режиму.
Архіви репресивних органів виведено з-під дії загального законодавства про захист персональних даних, що дозволило забезпечити максимальну відкритість і встановлення історичної правди.
Закон поширюється на документи таких структур:
ЧК, ГПУ, НКВД, МГБ, КГБ, радянських розвідувальних органів (ГРУ), судів і трибуналів, «двійок» і «трійок», а також адміністрацій ГУЛАГу, продовольчих загонів і конвойних військ.
У підсумку, Україна долучилася до практики країн Центральної та Східної Європи — зокрема Польщі, Чехії та Німеччини — які відкрили архіви тоталітарних спецслужб ще у 1990-х роках. Цей крок став не лише актом історичної справедливості, а й важливою умовою для побудови демократичного майбутнього.