Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики висловлює підтримку ЮНЕСКО у реалізації її основних завдань і засвідчує готовність до співпраці у сферах діяльності Комітету.
4 листопада, 75 років тому, набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури — ЮНЕСКО. Міжнародна організація сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національної культури, охороні пам'яток культури тощо.
Конкретна робота Організації, що проводиться в межах затверджених програм, здійснюється за такими головними напрямками:
• Велика програма I — Освіта.
• Велика програма II — Природничі науки.
• Велика програма III — Соціальні та гуманітарні науки
• Велика програма IV — Культура.
• Велика програма V — Комунікація та інформація.
Україна стала членом ЮНЕСКО у 1954 році, тобто 67 років тому. І за цей час ініціювала багато міжнародних програм та проєктів. Наприклад, українська ініціатива щодо використання засобів масової інформації з метою зміцнення миру, недопущення пропаганди війни, насильства i ненависті між народами дала поштовх до розроблення та прийняття у 1978 році Декларації про раси i расові забобони.
На 27-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1993 р.) Україна виступила з ініціативою розробки «Програми культури миру». Ця ініціатива стала базисом переорієнтації діяльності ЮНЕСКО в напрямку зміцнення її етичної місії та ролі у формуванні психології культури миру, клімату довіри і толерантності.
Під час 29-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО Україна ініціювала звернення до ООН з метою відзначення Міжнародного року захисту, збереження та відродження культурної спадщини. 56-а сесія Генеральної асамблеї ООН підтримала ініціативу — 2002 рік проголошено ООН Міжнародним роком із захисту світової культурної спадщини.
Міжнародні конвенції та рекомендації ЮНЕСКО, стороною яких є Україна:
• Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.);
• Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколи до неї (1954 р., 1999 р.);
• Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958 р.);
• Конвенція про обмін офіційними виданнями та урядовими документами між державами (1958 р.);
• Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960 р.);
• Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (1979 р.);
• Конвенція про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивозенню та передачі права власності на культурні цінності (1970 р.);
• Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.);
• Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (1971 р.);
• Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція про фонограми) (1971 р.);
• Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (1997 р.);
• Конвенція про охорону підводної культурної спадщини (2001 р.);
• Конвенція про збереження нематеріальної культурної спадщини (2003 р.);
• Конвенція про боротьбу із допінгом у спорті (2005 р.);
• Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження (2005 р.).
Українські об’єкти у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
7 українських культурно-архітектурних та природних перлин внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, серед них:
Культурні:
• «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра» (з 1990 р.);
• «Львів: Ансамбль історичного центру» (з 1998 р.);
• Геодезична «Дуга Струве» (з 2005 р.);
• «Резиденція митрополитів Буковини та Далмації» (зараз — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) (з 2011 р.);
• «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» (з 2013 р.);
• «Дерев’яні церкви Карпатського регіону України та Польщі», спільна українсько-польська номінація (з 2013 р.);
Об’єкт природи: «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи»;
До Всесвітньої мережі біосферних резерватів програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» внесено низку українських біосферних заповідників: «Чорноморський» (1984 р.); «Aсканія-Нова» (1985 р.); «Kарпатський» (1992 р.); транскордонний румунсько-український біосферний резерват «Дельта Дунаю» та ін.
До Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства внесено такі українські елементи: Петриківський розпис як феномен українського декоративно-орнаментального малярства та «Традиція Косівської мальованої кераміки».
Козацькі пісні Дніпровщини («козацькі пісні») — явище виконання степових пісенних творів (українських козацьких пісень) у Дніпровській області внесене до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони (у 2016 р.).
Почесне звання «Артист ЮНЕСКО в ім’я миру» видатні діячі з різних сфер культури отримують «за внесок у привернення уваги громадськості до проблем миру, справедливості, толерантності, до становища дітей у важкій ситуації, до боротьби з неписьменністю і збереження навколишнього середовища». Народний артист України Герман Макаренко став першим українським артистом, якому ЮНЕСКО присвоїло такий високий статус.