Заява Комітету з питань культури і духовності щодо проекту Державного бюджету України на 2012 рік
Комітет з питань культури і духовності на засідання 21 вересня 2011 року, проаналізувавши Проект Закону «Про Державний бюджет України на 2012 рік» у частині фінансування культури, на жаль, не знайшов у ньому ні покращення життя, ні реформ, ні ефективної політики.
1. Попри збільшення у Держбюджеті видатків на програми Міністерства культури України на 15 % (257 млн. грн.), реального зростання по суті не відбудеться. Частину ресурсу з’їсть інфляція (7,9 % навіть за дуже скромними прогнозами Уряду), частину освоїть М. Поплавський на розвиток його творчої особистості, решту ж буде використано на підвищення соціальних стандартів (мінімальної заробітної плати, розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду).
Решту, тому що закладеного Міністерством культури обсягу видатків на зростання оплати праці працівників закладів культури навіть не вистачить, щоб забезпечити підвищення мінімальних соціальних гарантій, так оптимістично розрекламованого Урядом. Мінкультури розраховував фонд зарплати, виходячи з мінімальної заробітної плати з 1 січня 2012 року у 1025 грн., а Уряд, згадавши про вибори у 2012 році, встановив її на рівні 1073 грн.
Отже, навіть забувши про те, що розмір прожиткового мінімуму є заниженим, а розмір посадового окладу працівника І тарифного розряду (773 грн.) значно менший мінімальної заробітної плати (1073 грн.), Уряду слід передбачити кошти хоча б на задеклароване зростання мінімальної заробітної плати. А ще краще – і на ліквідацію неповної зайнятості у галузі культури, чого вимагає Закон „Про культуру”.
Ліквідацію не зайнятих, а неповної зайнятості!
До того ж, деякі програми з року в рік не індексуються бодай на прогнозований рівень інфляції. Зокрема програма підтримки громадських організацій у сфері культури (програма 1801100). А видатки ж по цій програмі саме і йдуть на зарплату!
Гроші для цього у бюджеті є. Варто лише подивитися на шалене зростання перед парламентськими виборами видатків на силові відомства, зокрема Генеральну прокуратуру, Міністерство внутрішніх справ.
2. Ні в проекті Держбюджету, ні в урядовій Державній програмі економічного і соціального розвитку України не побачиш жоднісіньких структурних змін. Чи хоча б натяку на реформи, на цілісну політику у галузі культури.
Всі видатки спрямовані на животіння закладів культури (видатки розвитку складають лише 93 млн. з 2 млрд. 125 млн. грн. по Мінкультури). Аби не вмерли! Потрошки збільшено видатки по всіх бюджетних програмах, але нічого суттєвого.
Воно й не дивно, у згаданій Програмі так званого реформаторського Уряду пріоритетом є „забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських культурних цінностей шляхом упровадження Європейської хартії регіональних мов”. Вдумайтеся тільки! І це „надасть можливість сформувати цілісний національний культурно-інформаційний і мовно-культурний простір”.
Таке враження, що культура взагалі не потребує жодних реформ. Наче і не приймалася Верховною Радою Концепція державної політики в галузі культури!
3. Єдина реформа – так звана оптимізація бюджетних програм! Їх об’єднали так, що Мічурін відпочиває... Підтримка аматорського мистецтва, розвиток української мови, загальнодержавні заходи, заходи з вшанування пам’яті, забезпечення свободи совісті, підтримка творчо обдарованих дітей та молоді, поповнення експозицій музеїв та репертуарів театрів – все в єдиній братській могилі – програмі 1801170. І вона така не одна...
З цього можна було б посміятися, якби не розуміти, для чого це робиться. Все для ствердження ручного управління! Якщо раніше напрямки видатків чітко визначалися законом, то тепер Уряд і Міністерство культури на власний розсуд вибиратиме, що їм миліше – українська мова чи виявлення М. Поплавським творчо «обдарованих дівчат», поповнення експозицій музеїв чи святкування чергового важливого ювілею.
4. Згідно з Конституцією України держава відділена від Церкви. Згідно з Бюджетним кодексом України розпорядниками бюджетних коштів можуть бути лише бюджетні установи. Уряд же робить розпорядником бюджетних коштів Церкву – Києво-Печерську Лавру (УПЦ МП) і виділяє їй напряму 20 млн. грн. Не Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, а саме Церкві. Одній Церкві! З багатьох!
І якщо раніше гроші спрямовувалися на проведення протизсувних заходів, інженерного захисту та протиаварійних робіт на території Києво-Печерської Лаври, то тепер і на ремонтно-реставраційні роботи!
Для порівняння: на ремонтно-реставраційні роботи всіх заповідників – 2,8 млн. грн., а однієї Церкви – 20 млн.грн.
5. Всупереч рішенням Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності, заявам високих представників Адміністрації Президента України, думці громадськості, і надалі продовжує свій творчий шлях Михайло Поплавський. І все було б нічого, якби цей творчий шлях не фінансувався за рахунок платників податків. Через Університет, через програми виявлення творчо обдарованих дітей та молоді, через УТ-1.
Ось і в цьому бюджеті третина видатків з 430 млн. грн. – Поплавському. Це як колись десятина на церкву, а тепер третина – на Поплавського! Навіщо ВНЗ Мінкультури готує філологів, міжнародників, комп’ютерщиків, менеджерів? Питання очевидно риторичне, а тому відповіді не вимагає...
Те саме стосується і Національної академії керівних кадрів. Знову фінансування збільшується, а результату немає... Підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів Академія здійснює переважно дистанційно, тобто на папері. А гроші на це йдуть реальні. Реальних людей!
Ще й в наступному році Академія проводитиме ремонт своїх приміщень на території Києво-Печерської Лаври. Вперше за стільки років! Уряд приймає постанову про відселення сторонніх організацій з території Києво-Печерської Лаври, півроку тероризує музеї, а Академія затіває ремонт... Де логіка, де професійність, де послідовність Уряду?..
Голова Комітету В.ЯВОРІВСЬКИЙ