Комітет рекомендує Верховній Раді ухвалити в цілому законопроєкт щодо вдосконалення державного управління у сфері культури та культурної спадщини (№ 14391)

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики схвалив порівняльну таблицю до проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедур державного управління у галузі культури та культурної спадщини» (№ 14391) та рекомендує парламенту прийняти його у другому читанні та в цілому як Закон.

Відповідне рішення Комітет ухвалив на засіданні 21 жовтня 2026 року під час розгляду пропозицій народних депутатів України до законопроєкту. Ініціатори проєкта: Микита Потураєв, Євгенія Кравчук, Ірина Констанкевич, Володимир В'ятрович, Андрій Боблях.

Верховна Рада України прийняла законопроєкт за основу 19 серпня 2026 року. До другого читання народні депутати подали 1394 пропозиції. 

За результатами їх опрацювання Комітет підготував порівняльну таблицю, у якій враховано 77 пропозицій, ще 113 враховано редакційно, а 1204 відхилено.

Крім того, Комітет запропонував п’ять додаткових техніко-юридичних правок для узгодження положень законопроєкту з чинним законодавством України, які також пропонується врахувати.

Як зауважила за підсумком засідання перша заступниця Голови Комітету Євгенія Кравчук, законопроєкт № 14391 передбачає комплексні зміни у сферах охорони культурної спадщини, музейної та видавничої справи, діяльності релігійних організацій і державної політики національної пам’яті. Документ спрямований на розв’язання низки актуальних проблем, зокрема посилення захисту музейних цінностей під час війни та надзвичайних ситуацій, збереження культурної й археологічної спадщини, зокрема під час переміщення культурних цінностей, а також забезпечення безперервної роботи закладів культури на прифронтових територіях.

Документ впроваджує й інші зміни. Далі – детальніше про те, що змінилось у законопроєкті до другого читання.

Так, у питанні захисту Музейного фонду України запропоновано передбачити обов’язкову евакуацію Музейного фонду України не лише в умовах воєнного стану, а й у разі введення надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Запропоновано оприлюднювати переліки музеїв, у яких зберігається державна частина Музейного фонду України, зокрема у формі відкритих даних, за винятком відомостей, доступ до яких обмежено законом з міркувань національної безпеки, охорони культурних цінностей або безпеки місць їх зберігання.

Розширено умови, за яких не вимагається обов’язкове страхування музейних предметів під час транспортування територією України. Відповідне звільнення поширено на період не лише воєнного, а й надзвичайного стану та конкретизовано перелік підрозділів, супровід яких є підставою для застосування страхування: органи Національної поліції України, підрозділи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інші підрозділи Збройних Сил України й інших складових сил оборони, залучені відповідно до законодавства.

Щодо тимчасового вивезення культурних цінностей передбачено, що обмеження строку перебування культурних цінностей у митному режимі тимчасового вивезення не застосовується не лише в разі введення воєнного, а й надзвичайного стану і не лише на всій території України, а й в окремих її місцевостях. При цьому уточнено, що вказані обмеження не застосуватимуться також протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану.

При встановленні вимог щодо освіти та кваліфікації художників-реставраторів державної частини Музейного фонду передбачається п’ятирічний перехідний період для діючих працівників на продовження роботи та проходження відповідної атестації та отримання освіти.

Переглянуто умови призначення керівників державних і комунальних закладів культури на територіях, де ведуться бойові дії або які перебувають в окупації. Замість обов’язкового призначення без конкурсу на один рік передбачено можливість такого призначення на п’ять років за результатами співбесіди. Водночас сферу застосування цієї процедури конкретизовано: йдеться про заклади культури на територіях, де ведуться бойові дії та для яких не визначено дату їх завершення. Уточнено також, що відповідне призначення здійснює орган управління закладу культури та введено відповідну дефініцію у законодавство. Також розширено вимоги, яким має відповідати особа, яку планується призначити керівником без конкурсу.

Додатково деталізовано процедуру передачі антропологічних решток, які не набули ознак предметів музейного значення, для організації захоронення; передбачено обов’язкову фіксацію координат місця захоронення та включення звіту про антропологічні дослідження до відповідної документації. Передбачається, що витрати на захоронення покладаються на замовника археологічних досліджень, якщо інше не передбачено інвестиційним договором. Також визначено, що детальніше всі процедури, пов’язані з  передачею антропологічних решток, зокрема вимог до умов і строків тимчасового зберігання, визначення відповідальної за їхнє збереження установи; визначення місця захоронення, встановлення та подальшого утримання пам'ятного знаку, а також порядок фінансування відповідних заходів буде встановлено Порядком, який затверджуватиме Кабінет Міністрів України;

У законопроєкті доопрацьовано та узгоджено із законодавством порядок припинення релігійних організацій, державної реєстрації такого припинення та розпорядження майном припинених релігійних організацій.

Деталізовано механізми призначення та заміни голови й членів ліквідаційної комісії або ліквідатора, визначення строку заявлення кредиторами вимог і взаємодії суду з органом, який подав позов про припинення релігійної організації, яка порушує закон.

Документом пропонується змінити підхід до розподілу майна припиненої релігійної організації. Уточнено порядок розподілу майна релігійної організації після її припинення. Після задоволення вимог кредиторів залишок майна передається неприбутковим організаціям відповідного виду, визначеним статутом або рішенням про припинення, а за неможливості такої передачі – у власність держави. Це враховує вимоги податкового законодавства щодо збереження статусу неприбутковості релігійної організації. Водночас звужено підстави переходу майна у власність держави: замість широкого формулювання про порушення законодавства передбачено застосування цього механізму у випадках припинення релігійної організації за рішенням суду з підстав, визначених пунктами 5–8 частини другої статті 16 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Для культових будівель, споруд та іншого культового майна передбачено збереження культового призначення. Детальний порядок передачі такого майна визначатиме Кабінет Міністрів України.

У Законі України «Про видавничу справу» встановлено вимоги до інформації, яку інтернет-продавці мають зазначати в пропозиціях книжкової продукції, зокрема щодо ISBN, мови видання, автора та наявності дозволу на ввезення книжкової продукції, для якої такий дозвіл передбачено законодавством. Передбачено закріплення за Книжковою палатою України функцій національних агентств з присвоєння міжнародних стандартних номерів книги (ISBN), нотного видання (ISMN) і серіального видання (ISSN).

До законопроєкту включено низку нових положень, що стосуються державної політики у сфері національної пам’яті Українського народу, деколонізації топонімії, дерусифікації грошової політики, а також інших питань. Зокрема, запропоновано у законах про НБУ, пенсійне забезпечення та ринки капіталу слово «копійка» замінити на традиційну для України монету «шаг». Співвідношення копійки до шага встановлюється 1:1.

Запропоновано внести зміни до Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» у частині збільшення з 10 до 30 років строку, протягом якого не допускається зміна назви юридичної особи чи об’єкта права власності, яким присвоєно ім’я видатної особи.

Вирішено й питання найменування окремих судів у додатку до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою приведення назв цих судів у відповідність до «деколонізованої» назви району, в якому діють вказані суди.

Строки введення в дію окремих положень також переглянуто.

Зокрема, норми щодо заміни копійок шагами пропонується ввести в дію через два місяці з ухвалення закону, а положення щодо переліків музеїв, централізованого обліку Музейного фонду України, депозитаріїв, кваліфікації реставраторів і передачі майна припинених релігійних організацій – через шість місяців.

Крім того, додано перехідне регулювання для релігійних організацій, щодо яких судові рішення про припинення набрали законної сили до набрання чинності законом, але державну реєстрацію їх припинення ще не проведено. Також уточнено завдання Кабінету Міністрів України та передбачено додаткові заходи з реалізації положень закону.

У видавничій сфері пропонується змінити строки надання державної допомоги на придбання книг при народженні дитини. У законодавстві про державну підтримку книговидавничої справи (Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення діяльності Українського інституту книги з підтримки розповсюджувачів видавничої продукції та надання державної допомоги на придбання книг») перенесено початок надання допомоги на придбання книг при народженні дитини з 1 липня 2026 року на 1 квітня 2027 року; допомога передбачатиметься для дітей, народжених починаючи з 1 січня 2027 року.