Комітет спільно з представниками Каразінського університету обговорив виклики збереження наукової та культурної спадщини прифронтових регіонів

17 жовтня члени Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики відвідали Центральну наукову бібліотеку  та музейний комплекс Університету, що об’єднує Музей природи, Музей археології та Музей історії. Під час зустрічей обговорили механізми державної підтримки для збереження, належного утримання та розвитку об’єктів наукової, природничої й культурної спадщини, що перебувають у віданні державних закладів вищої освіти прифронтових регіонів.

Фонди бібліотеки на сьогодні представлені у цифрових бібліотеках «WDL» («Світова цифрова бібліотека» - проєкт  Бібліотеки Конгресу США, підтримана ЮНЕСКО) та  цифровій бібліотеці Європи «Європеана». ЦНБ є партнером обох проєктів. 

Університетські бібліотека та музей –  це понад 220 років історії української науки й освіти, унікальні колекції та архітектурні пам’ятки національного значення.

Як розповіла директорка Центральної наукової бібліотеки Ірина Журавльова, бібліотека з’явилася у м. Харкові одночасно з університетом за ініціативи відомого громадського діяча, вченого, просвітника першої половини ХІХ ст. В. Н.  Каразіна. Він закупив за власний кошт перші 3219 книг і привіз до Харкова. Історична будівля бібліотеки є пам’яткою архітектури та об'єктом культурної спадщини національного значення, що охороняється державою.

Тут працювали у свій час лауреати Нобелівської премії біолог І. Мечніков, фізики Л. Ландау, М. Пильчиков, К. Синельников та інші,  історики М. Костомаров, В. Бузескул, М. Дринов, економісти М. Туган-Барановський, О. Анциферов, письменники П. Гулак-Артемовський, І. Світличний, Г. Тютюник, О.Гончар, астрономи Г. Левицький, М. Барабашов, біохімік О. Данілевський та багато інших. Вчені Великої Британії, США, Канади, Латвії, Литви, Бразилії, Німеччини, Австрії, Італії, Швеції, Польщі, Болгарії, Сербії, Словенії, Греції, Туреччини, Китаю та інших країн зверталися до ресурсів бібліотеки протягом її існування.

Приміщення бібліотеки побудовані за проєктами архітекторів Є. А. Васильєва та В. В. Величко у стилі неоренесансу. З вестибюля на другий поверх ведуть широкі кам’яні сходи з мальовничо розписаною стелею. Інтер’єр читального залу зберігся з часу створення. Нижня частина стін оброблена фільончастими дубовими панелями з вбудованими книжковими шафами. Стіни читального залу прикрашають напівциркульні вікна. Прикрасою залу є висока стеля декорована ліпниною з бронзовими люстрами, та стіни з пілястрами і бронзовими решітками вентиляційних люків.

Утім, російські обстріли завдали історичній будівлі значних пошкоджень, які видимі й дотепер. 2 березня 2022 року вибухова хвиля після ракетних ударів по Харкову зруйнувала понад 100 вікон бібліотеки. Дрібні уламки скла засипали приміщення, були пошкоджені двері, частково – стеля та дах, зруйнована автентична система опалення.

Університет за підтримки місцевої влади провів першочергові відновлювальні роботи. Проте цього недостатньо для повноцінного відновлення. Плівка і зараз на вікнах будівлі – замінити одразу всі вікна бібліотека не має можливості.

За словами І. Журавльової, технічний стан приміщень потребує комплексних реставраційно-ремонтних робіт, а наявного державного фінансування не вистачає для покриття необхідних витрат.

Це не перша трагедія, яку переживає бібліотека. Під час Другої світової війни з її фондів до Німеччини вивезли видання з економіки, географії, геології та військової справи, а також карти й атласи. Загалом бібліотека втратила близько 60 тисяч видань.

Тоді війна завдала непоправних втрат книжковій спадщині. Сьогодні російська агресія знову ставить під загрозу культурні надбання, які зберігалися поколіннями.

Цінність фондів цього освітнього закладу важко переоцінити. На сьогодні  фонди бібліотеки нараховують понад 3,6 млн примірників, у т. ч. наукової літератури – понад 1,9 млн, навчальної – близько 1,16 млн, художньої – близько 400 тис.; понад 800 тис. видань зарубіжної літератури.

Велика частина документів не має аналогів у інших бібліотеках України та за її межами. Так, ЦНБ зберігає у своєму фонді меморіальну бібліотеку видатного діяча українського руху опору 1960-1970 років, Лауреата Державної премії України імені Т. Шевченка, літературознавця, мовознавця, поета, письменника Івана Світличного (1929-1992); меморіальну бібліотеку громадського діяча діаспори в США, журналіста Євгена Федоренка (1929-2017), яка була передана ним особисто ще за життя. Зберігається прижиттєва колекція книг письменників «Розстріляного Відродження» та інші.

Колекція видань друкарні Харківського університету не має аналогів в Україні і становить гордість бібліотеки. Вона містить понад 2500 примірників видавничої продукції друкарні до 1917 року.

Попри війну, Центральна наукова бібліотека продовжує працювати, обслуговувати студентів і науковців, надавати доступ до ресурсів в Україні та за кордоном. Вона залишається важливим осередком знань навіть в умовах постійних викликів.

Якої допомоги потребує бібліотека? Насамперед – фінансової підтримки для стабілізації стану історичної будівлі, проведення необхідних ремонтно-реставраційних робіт і збереження і будівлі, і фондів, зокрема завдяки створенню електронних архівів.

Під час зустрічі, керівництва бібліотеки із членами Комітету йшлося зокрема про питання пошуку механізму для покращення фінансування потреб та наповнення її фондів.

Заступниця Голови Комітету Євгенія Кравчук, розповіла на зустрічі, що завдяки спільним зусиллями Уряду, профільних міністерств та Комітету було створено умови для відновлення фінансування закупівель книжок для публічних бібліотек. На ці цілі  вперше з 2021 року у Державному бюджеті України закладено 100 млн на 2027 рік. Як зауважила Ірина Журавльова, освітній заклад радо вітає ініціативи із наповнення бібліотечного фонду, утім наразі Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна потребують підтримки на рівні держави.

Як зауважив під час зустрічі проректор з науково-педагогічної роботи Університету Олександр особливі виклики, з якими стикаються заклади культури та музейні установи в умовах постійної воєнної загрози змусили Каразінський університет звернувся до Комітету з ініціативою розроблення окремого механізму державної підтримки таких установ на прифронтових територіях.

Йдеться насамперед про необхідність перегляду чинних підходів до їх фінансування з урахуванням безпекових ризиків, потреб у належному збереженні унікальних фондів та забезпеченні безперервності діяльності.