03 вересня 2026, 11:15
3 вересня Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про Заяву Верховної Ради України щодо визнання і засудження злочинів радянської військової адміністрації на Закарпатті у 1944–1946 роках» (реєстр. № 16005).
Цим рішенням Парламент офіційно висловив принципову позицію щодо трагічних подій, які відбувалися на Закарпатті після встановлення комуністичного тоталітарного режиму. Йдеться про масові репресії, примусові депортації, переслідування за національною та релігійною ознаками й інші злочини комуністичного тоталітарного режиму проти цивільного населення.
Пам’ять про злочини минулого — це про відповідальність і про сьогодення. Визнання злочинів радянського режиму має важливе значення для розуміння того, якими методами діяла тоталітарна система та чому їхнє повторення не може бути допущене.
Окрему увагу в Заяві приділено масовим незаконним затриманням цивільного чоловічого населення Закарпаття, які радянська влада розпочала у 1944 році. Чоловіків віком від 18 до 50 років затримували під приводом залучення до громадських робіт.
В угорській спільноті ці примусові депортації отримали назву «малєнькій робот» (Málenykij robot) — «маленька праця». Насправді за обіцянкою нетривалих робіт для багатьох людей стояли депортація, примусова праця та ув’язнення в таборах ГУЛАГу.
Тисячі мирних мешканців Закарпаття були позбавлені свободи без суду і належних правових процедур. Багато з них не пережили перебування в таборах через голод, хвороби, виснаження та нелюдські умови утримання. Значна частина депортованих так і не повернулася додому.
Репресивна політика радянської влади торкнулася також діячів Карпатської України, членів українських громадських організацій, представників греко-католицького духовенства та вірян, які відмовлялися визнавати ліквідацію Ужгородської унії.
Жертвами переслідувань стали й представники угорської, німецької, румунської, ромської та інших національних спільнот. Їх переслідували та депортували, зокрема, без встановлення індивідуальної вини та без належного судового розгляду.
Ухваленою Заявою Верховна Рада України:
· офіційно визнає факт масових репресій радянської військової адміністрації проти цивільного населення Закарпаття у 1944–1946 роках;
· засуджує примусові депортації, позасудові страти та переслідування за національною, релігійною і соціальною ознаками, здійснені органами та службовцями НКВС і СМЕРШ;
· наголошує на необхідності вшанування пам’яті жертв радянських репресій через встановлення пам’ятних знаків, проведення наукових досліджень та реалізацію освітніх програм;
· звертає увагу на небезпечну спадковість репресивних практик, які сьогодні застосовує російська федерація на тимчасово окупованих територіях України.
Сьогодні Україна знову стикається з подібними злочинними практиками — вже з боку російської федерації. На тимчасово окупованих територіях росія застосовує репресії проти цивільного населення, незаконні затримання, депортації та примусове переміщення людей, переслідує українську ідентичність та намагається знищити культурну й історичну пам’ять.
Вшанування жертв минулого сьогодні набуває особливого значення: пам’ятаючи про тих, кого репресувала радянська система, Україна бореться за те, щоб нових жертв російського тоталітарного насильства більше не було.