Український культурний фонд, захист прав дітей та культурна політика: ключові акценти засідання Комітету

Засідання Комітету розпочалося з низки пропозицій до проєкту порядку денного, зокрема щодо його доповнення та уточнення. Після обговорення оновлений порядок денний було погоджено усіма членами Комітету.

Першим питанням для розгляду став урядовий проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про Український культурний фонд» (реєстр. № 15117). Документ представила заступниця Міністра культури Анастасія Мовшович.

Під час представлення було наголошено на необхідності осучаснення засад діяльності Українського культурного фонду. Зокрема, законопроєктом пропонується уточнити перелік основних завдань Фонду, а також врегулювати процедури розробки та затвердження його пріоритетних напрямів діяльності.

Окремий блок змін стосується створення правових засад для фінансування довгострокових проєктів, а також врегулювання процедури призначення голови Фонду у разі припинення повноважень попереднього керівника. Водночас передбачено удосконалення процедури формування Наглядової ради, а також механізмів дострокового припинення повноважень її членів і проведення рейтингового інтернет-голосування при їх обранні.

Автори законопроєкту пропонують забезпечити безперервність роботи Наглядової ради для належного контролю за діяльністю Фонду, а також уточнити повноваження виконавчого директора, дирекції та її керівного складу.

Крім того, передбачається розширення кола осіб, на яких поширюється дія антикорупційного законодавства, зокрема Закону України «Про запобігання корупції», включивши до нього представників дирекції Фонду та членів Наглядової ради.

Очікується, що запропоновані зміни сприятимуть чіткому розмежуванню повноважень дирекції та Наглядової ради, зокрема у питаннях затвердження документів, пов’язаних із проведенням конкурсного відбору, а також врегулюють процедуру визначення пріоритетних напрямів діяльності Українського культурного фонду.

Особливу увагу в законопроєкті приділено посиленню громадського контролю за діяльністю Фонду, що має підвищити його прозорість та ефективність.

Голова фонду Наталія Кривда та представники фонду, зокрема Анастасія Образцова, зазначили, що питання внесення змін є на часі, адже вони здатні зробити фонд більш ефективним і стійким у сучасних умовах.

Вони висловили підтримку урядовому законопроєкту. Окремо керівниця УКФ озвучила важливу пропозицію, ініційовану представниками культурної сфери, — продовжити терміни конкурсів з одного року до трьох років. Таке питання, за її словами, може бути врегульоване виключно на рівні закону.

Під час обговорення народні депутати України Євгенія Кравчук та Володимир В'ятрович зазначили, що в процесі ознайомлення з законопроєктом є зрозумілою позиція представників Міністерства культури України та Українського культурного фонду, зокрема щодо доцільності продовження строків проведення конкурсів.

Водночас вони наголосили, що під час детального попереднього опрацювання документа народними депутатами виникли окремі застереження, які потребують додаткового врегулювання. Зокрема, йдеться про питання діяльності членів Наглядової ради Фонду та застосування такої підстави, як «втрата довіри».

Було підкреслено, що поява цієї норми зумовлена попередніми ситуаційними випадками, які мали місце раніше, однак її формулювання потребує чіткого й однозначного визначення, аби уникнути можливих зловживань та забезпечити прозорість прийняття відповідних рішень і діяльності установи загалом.

Як зазначили Виконавча директорка УКФ Анастасія Образцова та директор Департаменту мистецтв Мінкульту Євген Лавро, зміни документа з «Регламенту» на «Положення» відкривають можливість для додаткового погодження та схвалення рішень із урахуванням усіх передбачених процедур, а також функцій Дирекції та повноважень Міністерства культури України.

Микола Княжицький, як один із авторів Закону України «Про Український культурний фонд», висловив позицію, що будь-які зауваження до законопроєкту потребують детального обговорення та чіткого обґрунтування — з розумінням того, навіщо вносяться зміни і до яких наслідків для діяльності інституції вони можуть призвести.

Водночас депутат звернув особливу увагу на нечіткість формулювань щодо дострокового припинення повноважень членів Наглядової ради. У своїй промові він зазначив, що законопроєкт не деталізує порядок дій у випадках, коли, за наявності підстав для такого припинення, не буде видано відповідного указу Президента України. За його словами, формалізація припинення повноважень може відбуватися на підставі рішення уповноваженого органу виконавчої влади — Міністерства культури, що також потребує додаткового правового врегулювання та уточнення.

Микола Княжицький акцентував особливу увагу на принциповому питанні — строках укладання контракту з Дирекцією фонду. Наразі, за його словами, формулювання, яке передбачає тривалість від одного до трьох років, є надто розмитим і містить корупційні ризики.

Він наголосив, що відсутність чітко визначеного строку створює простір для маніпуляцій і може перетворитися на інструмент політичного тиску на керівництво інституції. Варіативність у такому чутливому питанні, переконаний депутат, підриває стабільність роботи Дирекції та ставить під сумнів її незалежність.

Саме тому, підкреслив Микола Княжицький, строк контракту має бути однозначно зафіксований у нормативних положеннях — як запобіжник від зловживань і гарантія прозорого управління фондом.

Як наслідок висловлених зауважень, Голова Комітету Микита Потураєв підсумував цінність окремих змін, передбачених у цьому документі. Водночас він наголосив, що зауваження народних депутатів, висловлених під час обговорення, є надзвичайно важливими при подальшому доопрацюванні законопроєкту. Комітет рекомендував Верховній Раді України ухвалити законопроєкт за основу в першому читанні відповідно до статті 116 Регламенту Верховної Ради України.

Наступним питанням народний депутат Юрій Павленко порушив проблему фінансування державних культурних інституцій у зв’язку з обмеженнями їх участі в грантових програмах Українського культурного фонду в період реорганізації.

28 лютого 2025 року набув чинності Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (№4196-IX), яким передбачено обов’язкове припинення державних підприємств шляхом їх перетворення або ліквідації у визначені строки. У разі перетворення всі майнові права та обов’язки переходять до правонаступника. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2025 №1102 врегульовано механізм перетворення державних підприємств у державні некомерційні товариства, що створюються для забезпечення соціальних та гуманітарних функцій.

Водночас чинним Порядком проведення конкурсного відбору проєктів Українського культурного фонду встановлено обмеження щодо участі юридичних осіб, які перебувають у стані припинення, зокрема у процесі перетворення.

У результаті, станом на 30 березня 2026 року з конкурсного відбору були змушені вибути такі заявники, зокрема:

 ДП «Харківський національний академічний театр опери і балету імені М.В. Лисенка»;

 ДП «Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка»;

 ДП «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки»;

ДП«Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької».

У правозастосовній практиці виникла колізія між нормами законодавства, що регулюють процес реорганізації державних підприємств, та вимогами конкурсного порядку УКФ. І як наслідок цього є обмеження доступу провідних культурних інституцій до інструментів державної підтримки саме у перехідний період, коли така підтримка є критично важливою для їхньої стабільної діяльності.

«Будь-яке адміністративне втручання в діяльність незалежної інституції, зокрема в процедуру грантових конкурсів, нівелює саму суть відкритості цих процесів. Це ставить під сумнів легітимність відбору та перетворює декларовану прозорість на формальний інструмент, позбавлений реального змісту», - зауважив у своєму виступі Микола Княжицький.

У зв’язку з викладеним, Комітет вважає за необхідне звернути увагу на потребу оперативного врегулювання зазначеної правової невизначеності та звернутися до Міністерства культури України знайти альтернативні шляхи фінансування зазначених установ культури на період їх реорганізації.

Далі було розглянуто звіт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця. У своєму виступі Уповноважений зазначив, що захист прав дитини є стратегічною основою майбутнього держави, яке починається з кожної дитини, повернутої, захищеної та почутої. Особлива увага інституції також була привернута щодо контролю прав дітей. Зокрема були проведена інформаційна кампанія про те, як Росія намагається вербувати українських дітей до вчинення злочинів.

Уповноважений поінформував, що тема депортованих і примусово переміщених дітей залишається однією з найбільш болісних у діяльності. Йдеться про дітей, у яких силою забирають дитинство, сім’ю та соціальне оточення.

Станом на 31 грудня 2025 року повернуто 1 943 дитини з тимчасово окупованих територій та Росії, з них 667 — у 2025 році (Секретаріат Уповноваженого забезпечив повернення 410 дітей, з них 194 — у 2025 році). Це стало можливим завдяки складній багаторівневій роботі державних інституцій, громадських організацій і міжнародних партнерів.

Він наголосив, що повернення дітей є лише першим етапом, після якого необхідна системна підтримка. Саме тому створено Центри захисту прав дитини у Києві, Харкові, Луцьку, Рівному та Дніпрі, які працюють за моделлю «Барнахус» і забезпечують безпечне середовище для опитування дітей, психологічної допомоги та відновлення їхніх прав і довіри до дорослих та держави.

Як зазначив у своїй доповіді Дмитро Лубінець, у рекомендаціях до Служб у справах дітей територіальних громад та обласних військових адміністрацій акцентовано на необхідності посилення системної роботи із захисту прав дітей, насамперед дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Зокрема, рекомендовано продовжити заходи щодо забезпечення житлових прав таких дітей, у тому числі через своєчасну постановку на квартирний облік, як ключовий інструмент реалізації їхнього права на житло. Окрему увагу приділено інформаційно-роз’яснювальній роботі серед населення щодо порядку дій у випадках виявлення дитини, яка залишилася без батьківського піклування, з метою оперативного реагування та недопущення порушення її прав.

Також наголошено на необхідності для органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій та підпорядкованих їм установ привести штатну чисельність служб у справах дітей у відповідність до фактичної кількості дітей у громадах, відповідно до вимог чинного законодавства, що забезпечить належне навантаження та ефективність роботи служб.

Службам у справах дітей рекомендовано системно розробляти, виконувати та оновлювати індивідуальні плани соціального захисту дитини, а також плани соціального супроводу сімей, забезпечуючи їх відповідність найкращим інтересам дитини та реальним потребам родин.

Загалом рекомендації спрямовані на посилення координації між усіма рівнями влади та забезпечення оперативного і комплексного захисту прав дитини. У своєму виступі Дмитро Лубінець зазначив, що захист прав дитини є стратегічною основою майбутнього держави, яке починається з кожної дитини, повернутої, захищеної та почутої.

Голова підкомітету у справах сім’ї та дітей Тетяна Скрипка у своєму заключному виступі звернулася до керівників обласних військових адміністрацій із чітким акцентом: посилити увагу до комунальних закладів, підпорядкованих місцевій владі, передусім тих, де перебувають діти, що були у складних життєвих обставинах. Вона наголосила на необхідності забезпечення належного технічного та санітарного стану таких установ, а також своєчасного виявлення і невідкладного реагування на будь-які прояви насильства.

Окремо було підкреслено важливість підтримки територіальних громад і служб у справах дітей — не лише у форматі контролю, а насамперед через фахову допомогу, індивідуальний підхід до кожної дитини та системний соціальний супровід сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. «Сьогодні ключовим є не лише контроль, а й професійна підтримка та відповідальне реагування на кожен випадок», — наголосила вона.

За результатами обговорення народні депутати України підтримали пропозиції Уповноваженого та ухвалили рішення звернутися до Кабінету Міністрів України щодо вдосконалення механізмів взаємодії між відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування у сфері захисту прав дітей.

За підсумками робочої наради підкомітету з питань національної та культурної пам'яті під керівництвом Ірини Констанкевич, а також у відповідь на заяву Київської міської державної адміністрації про плани зведення фонтану на перехресті бульвару Тараса Шевченка та вулиці Хрещатик, навпроти Бесарабської площі, де раніше стояв пам’ятник Леніну, демонтований під час Революції Гідності, народні депутати висловили кілька застережень щодо цієї ініціативи.

Зазначалося, що ініціатива викликала доволі суперечливі відгуки серед представників культурологічної спільноти, мистецтвознавців, скульпторів, а також громадських і державних діячів. У ході обговорення було підкреслено важливість врахування думки експертів та дотримання чинних норм законодавства при ухваленні рішень, які стосуються змін у міському просторі столиці.

З огляду на це, Комітет звернувся до Кабінету Міністрів України та Київської міської державної адміністрації з проханням розглянути відповідне звернення та врахувати позицію Комітету щодо зазначеної ініціативи.

Наступним до розгляду був звіт Голови Державного агентства України з питань кіно Андрія Осіпова. Як зазначив доповідач, інституція продемонструвала системну роботу, спрямовану на розвиток національного кінематографа навіть в умовах війни. Було завершено 46 договорів на виробництво фільмів на суму понад 319 млн грн, охоплюючи як ігрове, так і документальне, анімаційне та серіальне виробництво. Тематика проєктів чітко відображає виклики часу — від історії державотворення до фіксації воєнних злочинів і героїзму українців.

Також важливим напрямом стала міжнародна присутність: українські фільми були представлені на провідних світових фестивалях, а два з них увійшли до шортлиста премії «Оскар». Активна співпраця з європейськими інституціями та фондами відкрила нові можливості для копродукції та просування українського кіно за кордоном. Паралельно Держкіно здійснювало нормативно-правову діяльність, розробивши 22 відповідні акти, що формують сучасну політику у сфері кіно.

У 2026 році акцент зміщується на ефективність і реформування. Заплановано економію бюджетних коштів у понад 129 млн грн, водночас залишаються виклики — значна кількість непрофінансованих проєктів та відсутність нових конкурсних відборів. Серед ключових пріоритетів — розвиток міжнародної співпраці, популяризація українського кіно у світі, впровадження цифрових сервісів, створення нових інституцій та оновлення законодавчої бази. У центрі цих змін — прагнення не лише зберегти, а й посилити український культурний голос на глобальній арені.

Далі народний депутат України – голова підкомітету з питань культурної політики Микола Княжицький виступив з пропозицією розглянути ініціативу створення «Книги пам’яті». Депутат підкреслив важливість реалізації такої ідеї як частини збереження національної пам’яті. Водночас він зазначив, що необхідно провести всебічне фахове обговорення, щоб розробити чіткі механізми для її впровадження.

У цьому контексті запропоновано провести круглий стіл на тему: «Обговорення ініціативи створення Книги пам’яті полеглих захисників і захисниць України». До участі в дискусії він запропонував запросити авторів ініціативи, представників Українського інституту національної пам’яті, уповноважених органів виконавчої влади, Посольства Канади, а також профільних експертів і представників громадськості. Під час заходу передбачається обговорити концепцію створення Книги пам’яті, необхідні можливі законодавчі зміни для її реалізації, а також ресурсне забезпечення відповідного проєкту. Проведення круглого столу запропоновано організувати до кінця квітня.

Також своїм рішенням депутати ухвалили нагородити подякою Комітету:

Шевченка Владислава Олександровича – заслуженого діяча мистецтв України, головного режисера театру

Мельник Світлану Юріївну – головного балетмейстера театру

Зайко Наталію Миколаївну – головного хормейстера театру

Аблялімову-Чийгоз Ельміру Наріманівну – аспірантку Київського університету ім. Б. Грінченка, фізичну особу-підприємця

Халілову Гульсум Халілівну – українську журналістку, телеведучу телеканалу ATR, засновницю міжнародного медіапростору «Tercüman»

Лисюк Катерину Анатоліївну - менеджерку філії АТ «НСТУ» Дніпровська регіональна дирекція»

Мавричева В’ячеслава Олеговича – шеф-редактора філії АТ «НСТУ» «Харківська регіональна дирекція»

Троневича Петра Олексійовича – українського історика-краєзнавця, громадського діяча.

У засіданні взяли участь заступниця Міністра культури України Анастасія Мовшович, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, голова наглядової ради Українського культурного фонду Наталя Кривда, голова Державного агентства України з питань кіно Андрій Осіпов, представники органів виконавчої влади, а також понад 60 керівників і представників обласних військових адміністрацій.