Комітет підтримав у другому читанні законопроєкт про наставництво

23 жовтня 2025 року Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував Парламенту підтримати у другому читанні проєкт Закону «Про наставництво» (реєстр. № 13200).

Передумовою законодавчої ініціативи став круглий стіл на тему «Інституційний догляд чи сім’я? Чого насправді прагнуть діти?», яке відбулося в листопаді 2024 року під патронатом Заступниці Голови Верховної Ради України Олени Кондратюк.

Навіщо потрібен Закон? На сьогодні наставництвом охоплено дуже вузьке коло дітей — лише діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. До того ж в українському законодавстві відсутні чіткі механізми організації наставництва, відбору та підготовки наставників, їх супроводу, обліку і контролю.

Що змінює Закон «Про наставництво»:

►   визначає, хто може бути наставником і для кого може здійснюватися наставництво;

►   запроваджує дві форми наставництва — індивідуальне та корпоративне;

► встановлює вимоги до наставників, зокрема — вік від 21 року та громадянство України;

► запускає соціальну послугу з організації наставництва, передбачає перелік суб’єктів, що організовують і контролюють процес;

►  окреслює права та обов’язки наставників, керівників закладів і батьків;

► впроваджує механізми обліку, моніторингу, супроводу і державного нагляду.

Принципово важливо: наставництво можливе виключно за згодою батьків або законних представників дитини та самої дитини. Цю згоду отримують ще на етапі виявлення потреби.

Що змінилось до другого читання:

►  встановлено віковий поріг для дітей — від 10 років;

►  договір про наставництво стане тристороннім: наставник, батьки або законні представники, і надавач соціальної послуги.

Крім того, за основу та в цілому Комітет рекомендував ухвалити урядовий законопроєкт про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з оновленням офіційного перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов (реєстр. № 14120).

Пропонується увідповіднити до оновленого перекладу, здійсненого Міністерством закордонних справ України у січні 2024 року, назву та положення Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», а також Закони «Про національні меншини (спільноти) України» та «Про медіа». До того ж документ передбачає оновлення переліку мов, на які поширюється режим підтримки та особливого захисту, визначений Хартією.

Як зазначено в обґрунтуванні до законопроєкту, аналіз автентичних текстів Хартії засвідчив, що попередній український переклад був зроблений не з англійського чи французького оригіналу, а з російської мови. Тому базовий термін “regional or minority languages” («langues régionales ou minoritaires») був неправильно переданий як «регіональні мови або мови меншин». Насправді термін minority означає «чисельну меншість», тобто йдеться не про права певної національної меншини, а про мову, носієм якої є та чи та група населення.

Так, оновлений переклад Хартії має усунути викривлення первісного змісту документа, зосередивши увагу на захисті мов, що перебувають під загрозою зникнення, а не на етнічному принципі, що раніше створював передумови для політичних маніпуляцій і підриву статусу української мови як державної.

Водночас із переліку мов, до яких Україна зобов’язується застосовувати положення Хартії, пропонується вилучити російську мову, а також молдавську, у зв’язку з тим, що 22 березня 2023 року в Республіці Молдова набрав чинності закон, який визнав румунську мову державною.

Також члени Комітету рекомендували додати до списку ідиш, румейську та урумську мови для збереження культурного надбання єврейської та грецької спільнот України.

Особлива увага приділена мовам надазовських греків, чиї поселення на Донеччині нині перебувають під окупацією. Їхня мова та культура потребують державного захисту, адже росія системно знищує унікальне мовне розмаїття.

Отже, оновлений перелік мов з рекомендованим доповненням Комітету: білоруська, болгарська, гагаузька, іврит, ідиш, кримськотатарська, новогрецька, німецька, польська, румейська, румунська, словацька, угорська, урумська, чеська.

Ухвалення закону — важливий крок до ефективного захисту мовного багатства нашої країни.