11 грудня за модерування очільниці профільного підкомітету Тетяни Скрипки відбулось перше установче засідання робочої групи з розроблення законопроєкту про наставництво. На початку зустрічі голова підкомітету у справах сім’ї та дітей висловила вдячність заступниці голови Верховної Ради України Олені Кондратюк за лідерство у цьому процесі, а також усім присутнім експертам, молоді, представникам органів виконавчої влади за долучення до роботи.

«Попри те, що в законодавчому полі термін “наставництво” є, як мінімум, з 2016 року, дуже мало людей знають взагалі про таку опцію. Її треба просто доопрацювати, виокремити та впроваджувати далі, адже за кордоном це достатньо поширена практика», — сказала Віцеспікерка.

Олена Кондратюк поділилась даними опитування, яке показує:

► 90 % дітей, які випускаються з інтернатних закладів, фактично не готові до самостійного життя;

►  50 % скоюють злочини;

► 25 % взагалі можуть стати безхатченками.

Також серед дітей-випускників інтернатів є й ті, що хочуть покінчити життя самогубством. «Всі ми розуміємо, що так не має бути, проблему треба виправляти», — зазначила Олена Кондратюк.

Наставництво, у допомогу до деінституалізації, якраз є одним з інструментів, що дозволяє дитині опанувати необхідні для самостійного життя навички та знайти друга, якому можна довіритись та який тебе підтримає. «Наставник завжди дає дитині відчуття безпеки», — підкреслила заступниця голови Верховної Ради України.

За словами голови підкомітету у справах сім’ї та дітей Тетяни Скрипки, зараз робоча група розглядає два варіанти реформування наставництва: або це будуть точкові зміни до чинних законів, або новий закон про наставництво. «Ми не маємо права не виправдати надії та сподівання нашої молоді, тим паче в такому чутливому питанні», — сказала Тетяна Скрипка. Категорії дітей, що мають отримувати послуги наставництва, на думку депутатки, не повинні обмежуватись лише дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Ідею розширити дію наставництва на дітей, залишених без батьківського піклування, підтримала представниця Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина: «Але тоді це тягне за собою додаткові кроки. Діти, залишені без батьківського піклування, сьогодні не визначені як окрема категорія на рівні законодавства. Вони згадані лише у 866 Постанові». А це важливо, адже ці діти по суті є батьківськими дітьми, і законними представниками цієї дитини є батьки.

Голова підкомітету з питань соціального захисту дітей, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України з 2014 року, Тетяна Циба зазначила, що новий законопроєкт має стосуватись розширення видів наставництва, наприклад містити корпоративне наставництво, наставництво для молодих мам, що є випускницями сиротинців, наставництво для сімей у складних життєвих обставинах тощо.

«Виховуючи сім дітей з інтернатних закладів і працюючи з сім’ями, які сьогодні приймають і готують наставників,  ми маємо достатньо аргументів, щоб рухатись у напрямі розроблення і ухвалення нового закону», — додав президент ГС «Асоціація наставництва для дітей та молоді», голова правління ГО «Світанок мрій» Павло Шульга.

«З чим ми ще стикнулись і що побачили: більшість соціальних служб чи центрів надання соціальних послуг не знають про програму наставництва, а директори інтернатних закладів не сприймають серйозно чинну Постанову Кабінету Міністрів», — акцентував голова Офісу дітей та молоді «ДІйМО» Кирило Невхода.

За словами заступника голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Павла Сушка, нововведення мають вноситися виважено, щоб не нашкодити інтересам дітей та їхнім конституційним правам.

«Ми зі свого боку, і з боку громадського сектору, і з боку бізнесу передамо всі свої напрацювання у Комітет. А законотворці мають створити всі можливості, щоб ініціатива була реалізована», — прокоментувала голова Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Ірина Тулякова. Сам Координаційний центр зараз також працює над тим, щоб система наставництва була пріоритизована на рівні областей.

«У нас є проблеми і з Постановою, і зі звуженим Законом України про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ми говоримо зараз про форми наставництва, які б заходили навіть у родину і здійснювали цю підтримку. Ми говоримо про громадський сектор, його залучення до інституту наставництва, тому що громадські об’єднання мають нині і психологів, і фахових спеціалістів, які б також могли здійснювати супровід родин. Тому, я вважаю, у нас є велике поле для роботи. Наставництво потрібне і важливе», — резюмувала Тетяна Скрипка.