Відповідно до статті 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа. Статтями 2562 та 2566 Сімейного кодексу України передбачено, що прийомні батьки та батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу є законними представниками дітей, влаштованих до них на виховання, і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники.

Якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів (стаття 245 Сімейного кодексу України). При цьому відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» на постійне проживання до закладів охорони здоров’я, навчальних або інших дитячих закладів влаштовуються діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування.

Адміністрації та працівники закладів, до яких зараховані на цілодобове перебування діти за заявами батьків у зв’язку із складними життєвими обставинами, або із особливими освітніми потребами, або тимчасово влаштовані діти, які залишилися без батьківського піклування, або діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування, до вирішення питання їхньої постійної форми влаштування не є законними представниками щодо таких дітей.

Законопроєкт № 7200 спрямований на розв’язання  питання щодо законного представництва дітей, які мають батьків, але сьогодні, з метою уникнення загрози життю, евакуюються разом із закладами, в яких вони перебували цілодобово. Законними представниками таких дітей під час евакуації та до повернення їх у сім’ю мають стати керівники відповідних закладів або працівники, уповноважені керівником, або інші особи, призначені органом опіки та піклування за місцем розташування закладу.

Комітет 11 квітня та 13 квітня 2022 року обговорив законопроєкт і рекомендував Верховній Раді прийняти його за основу і в цілому з урахуванням пропозицій, висловлених на засіданнях під час обговорення:

1) назву законопроєкту викласти в такій редакції:

«Про внесення зміни до статті 301 Закону України «Про охорону дитинства” щодо законного представництва деяких категорій дітей під час дії воєнного стану в Україні»;

2) розділ І законопроєкту викласти в такій редакції:

«І. Статтю 301 Закону України «Про охорону дитинства» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., No 30, ст.142; 2016 р., No 10, ст.99; 2021 р., No 8, ст. 59) після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

"У разі переміщення, у тому числі за кордон з метою евакуації під час дії воєнного стану в Україні, дітей, які зараховані/влаштовані на цілодобове перебування до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування, керівники відповідних закладів або працівники, уповноважені керівником, або інші особи, призначені органом опіки та піклування за місцем розташування закладу, зокрема у випадках усунення або відсутності керівника або працівника, уповноваженого керівником, від обов’язків, є законними представниками таких дітей (крім повноважень щодо вчинення від імені та в інтересах дитини правочинів, пов’язаних із житловими та майновими правами, надання згоди на усиновлення та зміну громадянства дитини) до повернення, у тому числі на територію України або до моменту возз’єднання таких дітей із сім’ями".

У зв’язку з цим частини четверту – шосту вважати відповідно частинами п’ятою – сьомою».