Це свято було запроваджено у 2018 році — як визнання особливої місії тих, хто тримає інформаційний фронт поряд із військовими на передовій.
У час, коли зброя говорить гучніше за дипломатію, а сирени розтинають тишу; коли лінія фронту проходить не лише суходолом, а й крізь свідомість — народжується особлива місія. Місія військового журналіста. Ця професія — відповідальність перед історією та вибір бути в епіцентрі небезпеки, аби правда дісталася тих, хто її чекає. Під обстрілами, у бліндажах, у щойно звільнених містах, де ще не встиг осісти пороховий дим, вони фіксують реальність: без прикрас, без страху та без права на байдужість.
Війна — це не лише зіткнення зброї, а й боротьба за сенси. У цьому протистоянні слово має не меншу силу, адже саме воно формує пам’ять і відділяє істину від пропаганди.
Військові журналісти документують злочини, свідчать про героїзм. Вони стають голосом тих, хто сьогодні боронить нашу державу.
Їхня робота — це постійний ризик. Це виснажливий баланс між швидкістю та точністю, між живою емоцією та сухим фактом. Журналісти першими бачать біль втрат і руйнувань, але водночас — і незламну силу людського духу.
Військовий кореспондент стоїть на межі двох світів: фронту і тилу. Він переносить правду з поля бою до домівок мільйонів, аби суспільство усвідомлювало справжню ціну свободи.
У День військового журналіста ми вшановуємо тих, хто тримає інформаційний фронт. Тих, хто ризикує життям, щоб світ знав правду. Бо пам’ять починається з факту. А факт — із журналіста.