Комітет Верховної Ради України

СТЕНОГРАМА

засідання Комітету Верховної Ради України за питань культури і  духовності

3 лютого 2016 року

Веде засідання Голова комітету М.Л. Княжицький.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Шановні колеги, давайте будемо починати. Сьогодні присутні на засіданні комітету члени комітету: Княжицький, Подоляк, Матіос, Лесюк, Єленський, Тарута. Відсутні: Новинський Вадим Владиславович, який знаходиться у відрядження.

Запрошені у нас також із Міністерства культури України.  Кириленко В'ячеслав Анатолійович – Віце-прем'єр-міністр, Міністр культури України. Ліховий Ігор Дмитрович, Вітренко Андрій Миколайович, Зубко Юрій Петрович, Карандєєв Ростислав Володимирович, Жук Володимир Володимирович, Сиротенко Сергій Володимирович.

Присутні у нас також, мали би бути принаймні. Я зачитаю всіх, хто і кого немає. Струтинський Богдан Дмитрович, Лоцман Руслана, Марусик Микола Тарасович, Капранов Дмитро Віталійович, Капранов Віталій Віталійович, Кожушко Богдан Васильович, Мовчан Павло Михайлович, Щекун Андрій Степанович, Іллєнко Михайло Герасимович, Мухарський Антон, Леньо Іван, Пламеницька Ольга Анатоліївна, Рожко Василь Михайлович, Тримбач Сергій Васильович.  

І від членів Громадської ради при комітеті: Халпакчі Андрій Якович, Гаранін Олександр Якович, Заєць Олександр Васильович, Мельничук Оксана Вікторівна, Курков Андрій Юрійович, Буценко Олександр Алімович, Афонін Олександр Васильович. А також Гришанков Євген Олегович, Поліщук Валерій – журналіст видання "Робоча газета".

Сьогодні у нас порядок денний невеликий. Це "звіт про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2015 році".

Хочу вам нагадати, що ми не зобов'язані, але маємо право ухвалювати висновки, рекомендації і право виступу представника від комітету на пленарному засіданні про розгляді Верховною Радою питань щодо Програми діяльності Кабінету Міністрів України, звітів про виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, відповідальності Кабінету Міністрів та прийняття резолюцій недовіри Кабінету Міністрів, затвердження рішення про надання Україні позик і так далі.

Тобто фактично метою нашої сьогоднішньої зустрічі і нашого сьогоднішнього засідання є тут, перед звітом уряду, заслухати звіт на комітеті Віце-прем'єр-міністра і Міністра культури України "про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2015 році" саме в царині культури.

 З цією метою ми запросили В'ячеслав Анатолійович Кириленка. І у нас регламент буде наступний: ми надамо слово В'ячеславу Анатолійовичу, потім члени комітету зможуть поставити до нього запитання, члени Громадської ради і представники громадськості – ми працюємо в режимі запитань. Після цього комітет визначатиметься з тим, яке рішення він буде приймати за підсумками сьогоднішнього засідання.

Отже у нас в порядку денному два питання: "звіт про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2015 році" і "Різне". Хто за такий порядок денний, прошу членів комітету визначитися і проголосувати? Хто за? Дякую. Рішення прийнято.

Отже, В'ячеславе Анатолійовичу, будь ласка.

КИРИЛЕНКО В.А. Дякую, пане Миколо. Шановні члени комітету, присутні всі заступники Міністра культури, керівники деяких департаментів і структурних підрозділів, тобто якщо будуть якісь запитання, в тому числі і до членів моєї команди, ви таку можливість безумовно матимете: в деталях на якісь поглиблені теми отримати відповіді.

Оскільки парламент найближчим часом буде заслуховувати Звіт Кабінету Міністрів про виконання діяльності Програми уряду, то, безумовно, є і частина, яка  присвячена новій культурній політиці. І в межах цієї частини я хочу, щоби не дуже довго говорити, про основні речі сказати, не про всі, але про основні.

Ви знаєте, що Міністерство культури – це багато напрямів, і кожен із них важливий. З самого початку моєї діяльності для мене було головним, щоби кожен напрямок і представники кожного напрямку діставали свою увагу від міністерства, яке відповідає за цей напрямок політики в нашій країні.

 Разом з тим є сфери, які, очевидно, є найбільш резонансними і щодо яких зміни видаються найбільш складними, але вони при цьому гостро необхідні. В тому числі на таких сферах концентрував я і свою діяльність, не полишаючи і інші. Перш за все я вважаю, що один із найбільш складних клубків проблем в політиці міністерства і в його повсякденній діяльності є сфера охорони культурної спадщини.

Це дуже складне питання, яке для свого розв'язання має невелику кількість фахівців по всій країні, і фахівців і експертів. Разом з тим я вважаю, що це, якщо брати царину культури, одна з найбільш складних і, на жаль, потенційно корупціогенних ділянок, і у минулому актуально корупціогенних ділянок.

Тому одним із моїх головних завдань була робота по напрацюванню нової редакції Закону про охорону культурної спадщини. Ця редакція станом на сьогодні напрацьована як проект. Концепцію нового закону я представляв публічно на засіданні Кабінету Міністрів.

У нас працює група фахівців на чолі з Ольгою Анатоліївною Пламеницькою над новою редакцією. Разом з тим залучені також і пам'ятко-охоронці і інші експерти. Місяць проект закону перебував на громадському обговоренні. Безумовно зараз він буде продовжений до обговорення, і ми проведемо низку круглих столів.

Моїм завданням у цій сфері є децентралізація повноважень, міністерства в тому числі, дерегуляція цього питання, запровадження електронного реєстру, навіть електронних реєстрів, мінімізація будь-яких контактів між чиновником і заявником. Словом все те, що зведе корупціогенні можливості до мінімуму.

Зараз ця система не витримує жодної критики. Є базові закон, який ухвалювалися раніше. Разом з тим він зазнав десятки змін і практичне його застосування викликає можливості неврахування базових положень, які в нього закладались на етапі прийняття. А це призводить на практиці до величезної кількості свічок-забудов і інших неподобств, починаючи від центра Києва, закінчуючи історичними меморіалами і інших великих історичних міст.

За цей час, протягом якого працюю я, ми під дуже жорсткий контроль взяли цей напрямок. Ми не піддаємося, до речі, в тому числі на численні рішення судів, які прямо вказують нам на те, що треба повернути минуле керівництво департаменту культурної спадщини, яке було звільнено, а департамент реорганізований, і діяльність якого і призвела до того, що сотні незаконних, по суті, будівництво легалізовано в минулому часі діями міністерства. Зараз, безумовно, є велике бажання повернути це все на круги своя. Безумовно, можна чинити цьому опір, не давати погоджень по завідомо неправильним історико-містобудівним обґрунтуванням, чим ми в міністерстві і займаємось. Але треба виводити це в площину автоматичного регулювання, а це тільки новий закон.

Другий напрямок – кіно. Це не є питання лише гуманітарне, це є питання також економічне, але і також питання національної безпеки. Завдяки народним депутатам, активній діяльності членів комітету, голови комітету буквально минулого тижня було ухвалено в першому читанні Закон про державну підтримку кінематографії. Це дуже добрий системний проривний закон, який призведе до того, що ми зможемо системно розв'язати питання фінансування кіновиробництва і створення економічних стимулів для цього процес.

Разом з тим цьому голосуванню передувала дуже копітка робота, яка розпочалася в уряді з ініціативи введення кінозбору, але яка звісно не була підтримана ні телевізійниками, ні дистриб'юторами, ні ІТ-провайдерами. Спільно ми дійшли до висновку, що кінозбір в Україні неможливий, разом з тим мають бути застосовані інші важелі. Тому було створено відповідну робочу групу. Декілька разів вона збиралася в Кабінеті Міністрів під моїм головуванням, потім працювала на рівні експертів.

В результаті напрацьований законопроект, який внесений народними депутатами, було два, потім зведений в один, і який вперше за багато-багато років підтримується і телевізійниками, і кіноспільнотою, і громадськістю. Ясно, що є заперечення у частини ІТ-галузі, і вони висловлювались в парламенті. Але мені видається, при добрій волі, це вирішувані питання.

Я займаюся цим безпосередньо особисто і впритул, бо вважаю, що зараз після ухвалення парламентом Законів про захист інформаційного телерадіопростору і низки інших законів, коли утворилася прогалина, внаслідок заборони  російського мілітарного продукту і навіть частини всього продукту аудіовізуального, ми повинні заповнити це нашим кіно, як нашим, так і створеним копродукцією. Лише збільшення бюджетних коштів на ці потреби недостатньо. Хоча ми дуже збільшили, в грудні минулого року цифра, яка була на кіно, 60 мільйонів і то їх не було, Казначейство не видавало ці гроші, щось не там тоді вибили, що могли, і навіть те, що не могли.

Але по суті 2014 рік кіно пройшло без фінансування. В 2015 році по ходу бюджетного року ми збільшили на 100 мільйонів видатків, зараз в проекті, уже в Державному бюджеті України збільшена ця цифра ще на 100 мільйонів. Лише на кіновиробництво прямо і на підтримку Національного центру Довженка передбачено 265,5 мільйона гривень. Разом з тим, можна збільшувати, збільшувати і збільшувати, якщо не створити систему економічного стимулювання, яка передбачена у законі, діла системного не буде.

Паралельно з цим я вважав своїм обов'язком вирішувати ті питання, які накопились у сфері кіновиробництва через прийняття відповідних рішень уряду, що в моїй компетенції і на чим я повинен був займатися, ну, нарешті зайнятий. Бо ці питання довгі роки лежали, але вони вважалися не підйомними. Тому ми прийняли низку постанов, в тому числі й постанову, яка дозволила кошти цього бюджетного року на конкретний кінопроект переносити на наступний бюджетний рік, а не закривати фінансування, коли воно ще навіть не використано. І кінематографісти не могли нічого починати, навіть коли з трудом вибивали ці кошти. Був великий опір свого часу фінансово-економічного блоку, на сей раз вдалося переконати, постанову ми цю прийняли.

Так само ми прийняли постанову, яка дозволила всі кошти від оренди лишати на наших державних кіностудіях. Це стосується студії "Довженка", Центру "Довженка", "Кіноматики" та інший – це спеціальний фонд, яким можна розпоряджатися і вкладати уже в своє виробництво. Ясно, що раніше це було неможливо: Мінфін був проти, Фонд держмайна був проти і так далі. Тепер  тільки треба вдало розпорядитися цією можливістю.

Ми прийняли постанову, якою дозволили фінансувати також і постпродакшен так званий. Тобто, якщо випускається українське кіно, наші кінематографісти можуть рекламувати його і говорити про нього. Тобто доводити знятий фільм до глядача і потім кінотеатрів. Дотепер ця можливість була прямо заборонена. Можна було фінансувати тільки кінопроцес, випустив, закінчив – прорекламуватися ти не можеш, шукай хто прорекламує, ніхто не прорекламує, значить ніхто не буде знати про твою роботу.

Так само ми врегулювати також і питання скасування державних прокатних посвідчень, це пов'язано із ухваленням безпекових законів і так далі. Попереду ще багато в цій царині. І я вважаю, що коли ми приймемо, в тому числі, норму, що можна буде фінансувати частково і телесеріальне виробництво, а ви знаєте, зараз це заборонено, прорив стане помітний щодо українського кіно і на телеекранах і трошки згодом і щодо великого кіно.

 Коли Піленко, не знаю, є він тут чи ні, дуже активно працює в  цьому напрямку, ми працюємо разом, і ми відчуваємо підтримку також в цьому напрямку народних депутатів України.

Третій напрямок – міжнародне співробітництво. "Креативна Європа", до речі, ратифікована сьогодні. Я упускаю дискусію, хто більше зробив для цієї справи, хто менше. Хоча, якщо буде бажання народних депутатів, то подискутуємо. Але факти такі: уряд у жовтні схвалив угоду, 19 листопада  прибув Єврокомісар з питань освіти, культури і науки, вперше, до речі, в історії наших стосунків з Європейським Союзом, спеціально для підписання цієї угоди. Після того всі необхідні процедури урядом оперативно було зроблено. Сьогодні за підтримки народних депутатів "Креативна Європа" була ратифікована. 21 січня наш представник – заступник Міністра з євроінтеграції Андрій Вітренко брав участь в Брюсселі у засіданні Комітету управління програми "Креативна Європа" по суті як рівно правний учасник уже програми. Тобто вони, знаючи наш "напор" по цій справі, розуміли, що питання ратифікації – це питання декількох днів і парламент безумовно підтримає цю добру ініціативу.

На часі оголошення конкурсу на керівництво Національне бюро "Креативної Європи". Ви знаєте, є "дырка", декілька  підходів до цієї теми:  держава впливає, наполовину держава впливає, я кажу спрощено, і держава ніяк не впливає на формування Національного бюро. У нас немає остаточної моделі ми можемо оголосити конкурс і піти за литовським варіантом, коли після цього конкурсу буде оголошено уповноважену організацію, яка і буде займатися безпосередньо проектною взаємодією із Центральним офісом "Креативної Європи". В принципі,  це найбільш прийнятний підхід, але остаточне рішення ми будемо ухвалювати винятково у взаємодії із громадськістю.

Далі конкурс, контракт, також ухвалено депутатський  законопроект. Разом з тим наш законопроект був внесений ще в червні, він не дістав підтримку, але це означає лише тільки те, що Міністерство культури підтримувало цю ініціативу з самого початку і потім у взаємодії із народними депутатами, членами комітету спричинилося до ухвалення законопроекту про обов'язковий конкурс і контракт в культурі і взагалі. Хоч, звичайно, було дуже багато застережень щодо різноманітних культурницьких спільнот, щодо необхідності запровадження цього проекту і можливості запровадження цього проекту.

Ми з самого початку вважали, що це принципово необхідна річ. Вітаємо прийняття цього закону, очікуємо на підписання Президентом. Зі свого боку, з квітня включно, ми всі посади призначаємо лише після проведення прозорого конкурсу, з наступним підписанням контракту. Тобто, не чекаючи ухвалення законопроекту, всі кадрові рішення в Міністерстві культури після конкурсу і підписання контракту.

Крім того була тривала дискусія щодо стратегії реформування культури. Ця дискусія, звичайно, була непроста в цьому сенсі, що не всі представники громадськості підтримували бачення Міністерства культури. При цьому наше намагання було залучити всіх. Перше обговорення ми провели, якщо я не помиляюсь, в травні, потім провели ще декілька обговорень, потім оприлюднили проект на сайті Міністерства культури. Пропозиції вносились неодноразово, всі, практично, пропозиції ми врахували. Звичайно від тих, хто хотів ці пропозиції внести. Хто не хотів принципово, щоби міністерство ухвалювало цю стратегію, той звичайно пропозиції не вносив.

Разом з тим не ухвалювати ми її не могли. Ми і так відтермінували це ухвалення достатньо довго. 1 лютого проект був після погодження з усіма зацікавленими міністерствами та відомствами, вибачте за бюрократичну мову, схвалений на засіданні Кабінету Міністрів України.

Крім того протягом цього року було вирішено низку невідкладних питань, які раніше вважались принципово не підйомними, але я вважаю, що міністр повинен ними займатися і їх вирішувати. Припустимо, питання оренди  державного майна комунальними музеями, найбільш гостро це питання стояло у справі із Лаврівськими музеями. Тепер згідно рішення уряду річна ставка річної оренди 1 гривня – конфлікт вичерпано.

Те саме стосується творчих майстерень художників, які також розташовані на території заповідника Києво-Печерська лавра. Вони пікетували і парламент ще рік тому, і Міністерство культури, і багато кого, тому що ставки орендної плати для них були абсолютно не підйомні. Зараз це питання вирішено. Ми зменшили ці ставки до абсолютно прийнятних і тепер ця проблема також знята. Принагідно скажу, це стосується і оренди національними музичними і художніми колективами, якщо ця оренда здійснюється в будинках державної  власності. Тобто перекачувати кошти величезні з кишені в кишеню сенсу немає. Для них ставка також рішенням уряду запроваджена 1 гривня.

Тобто частину питань наболілих, які дивним чином висіли роками над міністерством і не вирішувалось, ми вирішуємо. Там включно починаючи із передплатою для періодичних видань для бібліотек, на наступний рік коштом бюджету цього року, от була не вирішувана проблема. Постановою уряду це питання вирішено і з порядку денного знято.

Завершую, щоби довго не говорити. Оцінка діяльності команди Міністерства культури і Міністра культури може бути різною. Критика безумовно лунала и лунає. Але критика в демократичному суспільстві це добре, бажано, щоб вона була об'єктивною, але надію на це особисто я давно втратив разом з тим критика для мене річ не нова. Я був готовий і лишаюсь готовим дискутувати про свою діяльність на будь-якому публічному рівні. І, більше того, завжди цього прагну, тому що це цікаво, в дискусії народжується істина.

Разом з тим, протягом 2015 року мною і моєю командою здійснено, по суті, антикризовий менеджмент в Міністерстві культури. Ми прийшли на бюджет в 600 мільйонів гривень і на національні заклади і колективи, які всі уже були передані на місцеві бюджети. І від цих національних закладів і колективів відмовлявся навіть бюджет міста Києва, в особі новообраного уже голови Кличка і його тодішнього заступника Ніконова.

Тобто, якби я не став на принципову позицію – збереження це все через фінансування в центральному бюджеті, вже би ріжки і ніжки були від частини цих національних закладів, принаймні тих, які потрапили би в місцеві громади з найменшим бюджетним забезпеченням, так точно. Ми зберегли ці заклади, зберегли бюджет для Міністерства культури, а це багато-багато різних інших справ, які, можливо, не такі резонансі, але які стосуються людей, які працюють в сфері культури. Бо культура – це не тільки те, що найбільш резонансне. А, як ми всі з вами знаємо, це бібліотеки, бібліотека і бібліотекарі, музеї і музейники, працівники заповідників, величезна кількість людей, які працюють і отримують заробітну плату, і повинні відчувати турботу держави в тому числі, а може в цьому випадку і в першу чергу.

Словом, зараз за цей рік ситуація така: бюджет не 600 мільйонів, а 2 мільярда 600 мільйонів, всі національні заклади збережені на фінансування центрального бюджету. Може бути дискусія, які і скільки цих національних закладів потрібно? Вона розпочата на одному  із останніх засідань колегії Міністерства культури. Це дуже делікатна дискусія, тому що все це дуже відомі заклади: опера, драматичні театри, національні заповідники і так далі. Вона, звичайно, в професійному річищі має бути продовжена і буде продовжена.

Але я вважаю, що також одним із ключових завдань міністерства було і те, щоби заклади культури і найбільш відомі колективи культури, заповідники, музеї діставали цю підтримку, розуміли  турботу міністерства, а значить і тих, хто відповідає за цю політику, і просто елементарно не розвалилися. Тому що часто бувало так, що у нас питання культури стоять на десятому, на двадцятому місці, про  них ніхто не чує і не знає.

Зараз, на мою думку, такої ситуації нема з багатьох причин: з одного боку культура регулярно дискутується, в тому числі і в найбільш відомих засобах масової інформації, а з іншого боку ухвалюються всі необхідні урядові рішення для того, щоби невідкладні проблеми і стратегічні проблеми також вирішувалися.

Дякую за увагу.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую, пане В'ячеслав.

Я коротко від комітету зроблю невелику співдоповідь щодо Програми діяльності уряду. Отже щодо роботи Міністерства культури в 2015 році.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України схвалена Постановою Верховної Ради від 11 грудня 2014 року, передбачала, в тому числі, і напрямки роботи Міністерства культури. Зокрема Розділ IX Програми діяльності був присвячений новій культурній політиці і передбачав такі напрямки роботи.

Перше, розроблення та реалізація Стратегії української гуманітарної політики 2015 рік. Розроблення та сприяння прийняттю Закону про національний культурний продукт 2015 рік, залучення нових джерел фінансування культури 2015-2016 роки. Тобто фактично Програма уряду містила положення щодо діяльність Міністерства культури за цими трьома напрямками.

Щодо розроблення та реалізація Стратегії української гуманітарної політики, якось повз нас, на жаль, пройшло те, що вона дійсно була затверджена 1 лютого Кабінетом Міністрів?

КИРИЛЕНКО В.А. Ні, не гуманітарної політики. Стратегія реформування культури, це дві різних стратегії. Одна Стратегія гуманітарної політики.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Тобто Стратегії гуманітарної політики у нас поки що немає, виходить так.

КИРИЛЕНКО В.А.  Теоретично її немає, як чергового документу.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Очевидно, що практично.

Бо це було частиною Програми діяльності уряду. І Постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 2015 року № 654 утворено робочу групу з підготовки проекту Стратегії української гуманітарної політики, затверджено положення про неї. Однак проект Стратегії національної політики поки не представлено.

Друге. Розроблення сприянню прийняттю Закону про національний культурний продукт. Незважаючи на прописаний в Програми діяльності Кабінету Міністрів України положення щодо розроблення проекту Закону про національний культурний продукт, зазначений законопроект урядом в Верховну Раду не вносився, Міністерством культури на громадському обговоренні не вносився. В проектах підготовки регуляторних актів Міністерства культури на 2015-2016 роки цей проект відсутній. На жаль, у нас в комітеті немає інформації про цей проект.

Третє. Залучення нових джерел фінансування культури в 2015-2016 роках. Тут якраз міністерством  досить багато було зроблено. Якраз сьогодні, як говорив пан В'ячеслав, ми ратифікували в парламенті програму "Креативна Європа". Крім того, з метою забезпечення фінансової стабільності державного сектору сфери кінематографії урядом прийнято рішення, згідно з яким кошти отримані кіностудіями, те, про що казав пан міністр, державної форми власності від оренди нерухомого майна в повному обсязі спрямовуються ними на виконання статутних завдань. Відповідна Постанова уряду № 408. Фактично мова іде про додаткові кошти, які раніше спрямовувалися до держбюджету, які кіностудії можуть витрачати на здійснення своєї діяльності.

Внесено зміну до Постанови Кабміну від 23 квітня 2014 року № 117, яким передбачено, що витрати на кіновиробництво можуть пролонговуватися державною на період понад один бюджетний рік, а бібліотеки можуть виписувати періодичні видання на наступний рік. Що, в принципі, важливо, тому що і для кінематографістів і для бібліотечної галузі очевидно, що ці кошти не списуються, а можуть бути використані в наступний рік. Таким чином, додаткове фінансування хоч і не залучається, однак такі рішення сприяють швидкому ефективному освоєнню відповідними закладами бюджетних коштів.

До залучення нових джерел фінансування сфери культури проаналізовано досвід використання конкурсних грантів для підтримки культури в деяких країнах Європи: Великобританія, Франція, Польща, країни Балтії – і наявний досвід проведення грантових конкурсів в сфері культури в Україні. Запроваджено процес прозорого розподілу фінансування культурно-мистецьких закладів. Затверджено положення про Експерту раду Міністерства культури для  відбору культурно-мистецьких проектів, які отримують державну фінансову підтримку, і її персональний склад оголошено прийом заявок на 2016 рік. Це теж вперше в історії роботи міністерства.

Взято участь у розробці проекту Закону про державну підтримку кінематографії, 3081-д, прийняття якого дозволить теж залучити додаткові кошти для фінансування кіновиробництва і збільшене державне фінансування кіновиробництва.

Отже, якщо ми говоримо про діяльність уряду в цій частині, то очевидно, що якась частина Програми уряду була виконана, якась ні. Тому ми не можемо говорити про повне виконання Програми уряду. Я дещо скорочу свою доповідь, скажу лише, прочитаю загальний висновок щодо роботи Міністерства культури в 2015 році. Негативи – це замало було конкретних заходів спрямованих на здійснення реформ, структуру міністерства до кінця не реформовано для ефективної роботи. І попри проголошені цілі так і не було розроблено проект Закону про національний культурний продукт, нова редакція закону про охорону культурної спадщини, законопроекти, що стосуються вивезення культурних цінностей та інші. Хоча деякі з них уже по декілька років розміщені на сайтах для громадського обговорення.

Серед позитивів ми відзначаємо те, що було ініційовано збільшення фінансування у кіновиробничій галузі, міністерство взяло безпосередню участь в розробці й запровадженні контрактної форми в галузі культури: ініціювало це, потім співпрацювало з нашими колегами з комітету. Було підписано угоду для участі в програмі "Креативна Європа".

Ще щодо роботи Міністерства культури у 2015 році. Серед позитивів діяльності ми відзначаємо затверджену Програму діяльності в частині культури, яку виконано було наполовину, бо не розроблено Закону  про національний культурний продукт і не завершено роботу над Стратегією гуманітарної політики.

Поглиблено зв'язки: підписана угода і ратифікована по програмі "Креативна Європа", це дозволить у частині фінансування залучити додаткові кошти  для фінансування культурних проектів. В частині культури збільшено фінансування "Держкіно" з 33,5 мільйона у 2014 до 270 1,7 у 2016 році.

Збережено пільгове оподаткування земельним податком релігійних організацій. Відповідно до урядових рішень змін до Бюджетного кодексу державні та комунальні заклади культури можуть розміщувати кошти, отримані як плату за їх послуги, на поточних рахунках в банках державного сектору та використовувати ці кошти для здійснення статутної діяльності. Раніше такі кошти теж спрямовувалися до державного бюджету.

Збережено соціальні гарантії працівників культури, зокрема, що стосується оплати праці, які були зафіксовані в статтях Законів України про культуру, про театри і театральні справи, про музеї і музейну справу, про бібліотеки і бібліотечну справу, про Національний архівний фонд і архівні установи станом на 1 січня 2014 року. Профінансовано Інститут національної пам'яті та визначено його розпорядником бюджетних коштів для реалізації державних програм.

Проведено декомунізацію та відкриття архівів репресивних органів СРСР. Прийняті відповідні закони, підготовлені спільно з Українським інститутом національної пам'яті і урядом.

Серед негативів діяльності ми відзначаємо те, що більшість положень, затверджених Планом заходів Міністерства культури з виконання Програми діяльності уряду і Коаліційної угоди у 2015 році, як і положень самої угоди, не до кінця було виконано. На жаль, тут вже була і наша проблема і уряду, ми до кінця не змогли зберегти пільгу з ПДВ для постачання послуг із демонстрування національних фільмів. Тобто частина з цієї пільги збережена, частина ні. І ми подали відповідні проекти. До кінця не реформовано структуру міністерства.

Це загальний висновок комітету щодо роботи міністерства. І я хотів би зараз надати слово членам комітету для запитань до пана В'ячеслава.

АФОНІН О.В. Миколо Леонідовичу, до вас запитання можна?

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так.

АФОНІН О.В. Скажіть, будь ласка, цей звіт уряду чи звіт Міністерства культури?

(Загальна дискусія).

АФОНІН О.В. Термін "культура" він значно ширший ніж, власне, діяльність міністерства. І, наскільки я знаю, книга вона теж є до складової культурного інформаційного простору.

То ми ставимо питання виключно по діяльності міністерства чи до В'ячеслава Анатолійовича як Віце-прем'єр-міністра, який відповідає за сферу?

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви абсолютно праві. Ми ширше ставимо питання: як до Віце-прем'єр-міністра. Тому що ми  заслуховуємо по суті не звіт пана В'ячеслава, а звіт уряду, який він представляє в культурній політиці, куди входить і книговидавництво теж. І я спочатку про це говорив.

Але оскільки тут є і представники міністерства, і заступники міністра, і оскільки значна частина цієї культурної політики стосується безпосередньо.

АФОНІН О.В. Звучало: звіт  від Міністерства культури виключно.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, ні. Я спочатку зачитав, що ми розглядаємо на комітеті звіт Кабінету Міністрів, тому що Регламент дозволяє нам.

АФОНІН О.В. Ні. Ви зачитали. Але прозвучав звіт Міністерства культури.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Пан В'ячеслав дійсно не говорив про діяльність Держтелерадіо і української книги. Я думаю, буде змога відповісти на запитання і членів комітету і ваші – і він тоді пояснить свою позицію в цій частині.

Будь ласка, члени комітету, які є запитання?

ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. У мене є два запитання. Перше до В'ячеслава Анатолійовича: як він ставиться до ініціативи народного депутата Семерака про заборону ввезення російської книги в Україну?

І друге питання, чому у звіті не знайшло відображення діяльність міністерства з забезпечення свободи совісті українським громадянам? Та і не тільки українським, всім живущим на Україні. І забезпечення міжнаціонального миру? Що, мені здається, дуже важлива частина діяльності в вашому міністерстві.

КИРИЛЕНКО В.А. Дякую. Я з другого почну. Річ у тім, що ми були обмежені форматом документу і тому звіти по більшості міністерств скорочувались. І деталізовано не відображена діяльність, якою займається Департамент з питань релігії та міжнаціональних відносин, який очолює пан Андрій Юраш, і він працює дуже компетентно, професійно.

Ми виступили за цей рік ініціаторами цілої низки великих конференцій і круглих столів, які понад усе були скеровані на підтримку міжнаціональної злагоди в нашій країні. Практично скрізь міністерство або департамент профільний були співзасновниками і ця діяльність активно продовжується.

Крім того ми зараз працюємо над створенням Ради етнонаціонального партнерства, назва робоча, є декілька інших варіантів назви. І я думаю, вона стане додатковим інструментом для того, щоби представники всіх громадських організацій і національних меншин обговорювали ті питання, які її турбують, в тому числі в превентивно обговорювали. Тобто цей напрямок він, безумовно, є дуже інтенсивний.

Напевно ми не все написали у вужчому варіанті звіту. У нас є значно ширший варіант, я думаю, десь так в разів десять більший обсяг. Він буде запропонований на розширеній колегії Міністерства культури. Там просто багато такої писанини: дуже професійної і дуже по конкретній тематиці.

Так що цей напрямок виконується. І я думаю, що функціонально департамент працює на належному рівні.

Перше питання, нагадайте?

ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Ініціатива Остапа Семерака.

КИРИЛЕНКО В.А. Про книги. Слухайте, це питання цікаве, але неоднозначне в тому сенсі, що дискусія уже спалахнула на цю тему в мас-медіа і в суспільстві загалом.

Сухий залишок поки що такий: є звернення народного депутата Семерака, як і на будь-яке інше звернення є реакція уряду у вигляді доручення Прем'єр-міністра на чотири міністерства, на скликання Міністерства економіки, як профільне, щодо розгляду цієї ініціативи. Робота ведеться. Я думаю, що наступного тижня я скличу нараду як Віце-прем'єр. Поки що Мінекономіки не має остаточного бачення по цій темі.

Разом з тим частина, в тому числі видавців, вважає, що така міра може бути виправданою: заборона взагалі ввезення по всьому коду класифікації російської книги без винятків, принаймні так сформульована ця пропозиція.

Частина видавців вважає, що треба вдатися до якихось більш гнучких інструментів регулювання і повернутися до ідеї річної давності: так званого автоматичного ліцензування, коли здійснюється моніторинг змісту книжок. Точно, як кіно ми заборонили, тому що там російські військові і менти, вибачте, бігають під час українсько-російської війни.

Так само можна підійти до книги: через відповідні експертні комісії допускати книгу, яка не має жодного антиукраїнського змісту. І ясно, що забороняти ще на вході книгу, яка має відверто антиукраїнський зміст або смисли антиукраїнські. Але для цього треба створювати відповідну експертну не інституцію як додаткову, а Експертну раду, яка буде здійснювати цей контроль на митному кордоні України.

І перший варіант і другий може бути відрегульований рішеннями Кабінету Міністрів України. Разом з тим, я думаю, що треба провести ще, мінімум, один такий великий раунд на засіданні круглого столу громадської дискусії на цю тему, бо є, ну, дуже неоднозначні відгуки на цю ініціативу.

Разом з тим регулювання цей ринок потребує, тому що вал із Росії продовжується як офіційний, якого стало трохи менше, так і "сірий", і "чорний" – це має місце.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую, пане В'ячеславе. Колеги? Будь ласка, говоріть.

МАТІОС М.В. Ми фактично сьогодні розглядаємо хід виконання Програми уряду у сфері політики чи, скажімо, в гуманітарній сфері, тієї Програми уряду, зафіксованої в Коаліційній угоді. В Коаліційній угоді там чітко є багато пунктів, і ми фактично могли би кожен окремо розглядати. Ми сьогодні цього не робимо, але в межах цих пунктів Коаліційної угоди ми ведемо дискусію. Отже стратегія.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Але, пані Маріє, тут є два різних питання. Так, є Програма дій уряду і є Коаліційна угода. Вони, в принципі,  одне зроблено.

ПОДОЛЯК І.І. Угода є невід'ємною частиною.

МАТІОС М.В. Угода є невід'ємною частиною Програми дій уряду, через те це  взаємопов'язані речі.

Ми, звичайно, не можемо сьогодні говорити про те, що у нас є законодавчо оформлена Стратегія культурної політики України, як це зафіксовано в Коаліційній угоді і в Програмі дій уряду. І це, я думаю, найбільший недолік роботи цього уряду і гуманітарної його частини, В'ячеславе Анатолійовичу, що Стратегія культурної політики України уряд так і не розробив.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Гуманітарної.

МАТІОС М.В. В Коаліційній угоді написано "Стратегія культурної політики України".

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Пан Вячеслав стверджує, що уряд це затвердив 1 лютого.

КИРИЛЕНКО В.А. Ні. Я можу повторити, що є два документи.

МАТІОС М.В. Законодавчого оформлення не відбулося в повному обсязі. Але ми зараз не будемо деталізувати.

Я би хотіла запитати, що може сказати міністерство про не здійснюваний чи нездійсненний пункт діяльності всіх урядів: усіх часів і всіх коаліцій, який стосується забезпечення належного фінансування українських культурних центрів за кордоном і промоція, підтримка українського культурного продукту в світі? Якщо може міністерство в цифрах і в фактах, як люблять журналісти казати, прозвітувати про цей пункт: як ми просуваємо український культурний продукт і скільки це коштує для міністерства?

Як цей пункт узгоджується чи кореспондується з ідеєю створення Українського інституту? Я для себе ще не збагнула, як виглядатиме цей Український інститут, як він кореспондуватиметься з Інститутом української книги, де є функції схожі і того і того. Тобто як ви бачите поєднання цього? 

Чи має намір уряд щороку виправдовуватися: чому у Франкфурті, на Віденській книжковій виставці, на французькій завжди стикаєтеся із проблемою нестачі катастрофічної, ніякої, нестачі коштів для навіть маленького національного стенду? До якого щороку, я не думаю тільки про книгу, щороку є колосальна цікавість публіки. Тут сидять люди, які можуть це підтвердити: є Андрій Курков, є Афонін, які беруть участь у цій міжнародній дипломатії, я би сказала, яка фактично дає імідж Україні, створює імідж України. Чим може похвалитися міністерство?  І як ми як законодавці можемо допомогти вам в цьому?

КИРИЛЕНКО В.А. Дякую, пані Маріє, за запитання.

З приводу стратегій цих. Є, дійсно, дві в нормативній площині. В Коаліційній угоді: "законодавче оформлення Стратегії культурної політики України". Законодавчо, тобто закон треба ухвалювати. А в Програмі діяльності уряду на виконання Коаліційної угоди, яка створена, "розроблення та реалізація Стратегії української гуманітарної політики".

Оце друге: "українська гуманітарна політика" – це трохи ширше. Очевидно тут більше йдеться про коло моїх обов'язків як Віце-прем'єра з гуманітарних питань.

Ми  створили робочу групу, куди входить дуже багато різного спрямування фахівців: від культури до охорони здоров'я інформаційного простору. Це така довга дискусія на достатньо загальні теми. Тобто засади гуманітарної політики, які мають бути ухвалені згідно Програми діяльності уряду рішенням Кабінету Міністрів.

Оскільки я все-таки більше схильний до предметних рішень і конкретних дій, то я дав трохи більше часу і для внесення пропозицій щодо персоналій наповнення цієї робочої групи "по створенню концепції гуманітарної політики" і щодо неофіційного напрацювання з місць. Тому цього документу поки що немає.

Другий документ: "Стратегія довгострокового розвитку культури – стратегія реформування" – це той документ, про який я згадував у своїй доповіді, який практично весь рік обговорювався, який згідно Коаліційної угоди уряд ухвалив на своєму засіданні 1 лютого.

Він довший час майже в остаточній редакції був оприлюднений на сайті Міністерства культури України для громадського обговорення.  А взагалі-то він обговорювався десь порядку восьми місяців з моменту початку активної фази цього обговорення.

Тобто це два різних документа. Але обидва документи мають загальний характер, дають річище для предметних рішень і конкретних дій.

З приводу книги. Інститут книги ухвалений вами – законодавцями. По закону ми зобов'язані, маємо його координувати як Міністерство культури. Ми з цим цілком погоджуємося.

Новизна в тому, що не тільки книго-програми, але і пропагування книгочитання. Зараз Міністерство культури в роботі з політикою щодо книги обмежена тільки закупівлею україномовних  книжок для бібліотек.

До речі, в 2015 році вперше за останніх декілька років на 9 мільйонів гривень ми закупили – це 180 тисяч тираж і десь порядку 80 назв. Причому це був відкритий вибір цих назв за допомогою самих бібліотек і бібліотекарів. Зараз, завдяки депутатській підтримці, на книгу цього року передбачено 42 мільйони гривень. Тому нам треба ще опанувати ці кошти і по назвах і по тиражах, бо це вже великі видатки. Навіть не дивлячись на курс і так далі це великі видатки, які повинні бути розподілені так само прозоро. А може ще більш прозоро! Щоб і громадськість брала участь в якомусь електронному навіть голосуванні, щоби закупили тільки те, що дійсно потрібно на місцях в універсальних бібліотеках і так далі.

Коли б запрацює згідно закону Інститут книги, він буде координувати всю діяльність пов'язану із книгою. Є ще програма "Українська книга", яка в Держкомтелерадіо, відповідно все треба буде зводити під один дах і,  напевно, це слушна в технологічному і в світоглядному плані ідея.

Так, з приводу Українського інституту. Це наша ініціатива – Міністерства культури і Міністра культури. Ми тут є в плідній дискусії з Міністерством закордонних справ. Ми спочатку хотіли іти шляхом ухвалення постанови уряду, але визнали цей шлях контпродуктивним. Тому що цим шляхом можна утворити ще одну бюджетну установу, яка буде реципієнтом бюджетних коштів і яка буде нібито опікуватись культурними проектами за кордоном.

Тому ми пішли шляхом складнішим, але продуктивнішим. Ми пропонуємо проект Закону про Український інститут як  про спеціальну самоврядну установу, діяльність якої буде започаткована на основі спеціального закону, який буде ухвалений, у випадку підтримки, Верховною Радою України. Тобто це не буде структура Мінкультури, це не буде структура МЗС – це буде структура з великими функціями і повноваженнями, наглядовою радою, яка буде обиратися громадськістю вільно і яка буде оперувати коштами залученими, коштами грантовими, коштами спонсорськими і в тій частині, де це співпадатиме з державними завданнями, і коштами Державного бюджету України. Тобто це буде структура на стику Міністерства культури, Міністерства закордонних справ, Міністерства інформаційної політики і так далі – всіх установи, які опікуються так чи інакше просуванням українського продукту за кордоном.

Зараз, ви знаєте, з цим не дуже добре. Строго кажучи, у нас на це 900 тисяч, якщо брати видатки Української всесвітньої координаційної ради. Ми там використовуємо ще дещо із інших програм, але загалом це невеликі кошти. Потрібно в десятки разів більше.

В Міністерстві закордонних справ діють культурно-інформаційні центри при посольствах, і то не в кожній країні. Як вони діють – це також питання дискусійне: десь дуже добре, а десь не дуже добре. Тому треба окрема інституція, яка нарешті комплексно буде вирішувати це питання.

Проект наш поки що наш далекий від досконалості. Тобто він недопрацьований остаточно  в техніко-юридичному плані. Але як концепція він також оприлюднений до обговорення і відбувся перший круглий стіл у комітеті, що, правда, закордонних справ, який очолює Ганна Гопко. Там відбулося обговорення, покритикували нас, те, що конструктивно ми  звичайно взяли до уваги, як завжди. Будемо працювати далі над цим проектом.

Дякую.

МАТІОС М.В. Все-таки фінансування українських культурних центрів ви.

КИРИЛЕНКО В.А.  Воно через МЗС іде.

МАТІОС М.В.  Так. І Міністерство культури не має наміру брати участь у фінансуванні культурних акцій закордоном.

КИРИЛЕНКО В.А.  Тільки як гастролі.

МАТІОС М.В. Покладаючись тільки на Міністерство закордонних справ. Тобто фінансування  українського культурного продукту у світі за участю Міністерства культури не передбачено?

КИРИЛЕНКО В.А.  Передбачено. Але кошти, які передбачені, на мою думку недостатні. Для того, щоби не повертатись до цієї теми, як ви правильно кажете, щороку, треба створення окремої спеціальної інституції – Український інститут, назва робоча, яка буде мати значно більші фінансові можливості, самоврядність і безпосередню роботу. Це буде по суті громадська ініціатива, яка буде легалізована через ухвалення спеціального законодавчого акту.

МАТІОС М.В. Можна ще одне запитання? Мене цікавить, як міністерство дивиться, як збирається чи намагається розв'язувати проблему перегляду нагородної системи в Україні, державних нагород? Чи міністерство має намір переглядати цю застарілу, громіздку, радянську систему нагород у галузі культури?

Хоча би у галузі культури. Я знаю, що це дуже дражливе запитання, я знаю, який спротив воно викликало у стані українських метрів, нагороджених всіма від цариці Марії-Терезії аж до сьогодні.

(Загальна дискусія).

ПОДОЛЯК І.І. Пані Маріє, є зареєстрований законопроект Сергія Власенко з цього приводу: про перегляд усієї системи нагород, відзнак і інших речей. І він вноситься до Верховної Ради кожного разу на середу або на п'ятницю.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Яка позиція Міністерство культури? І взагалі Віце-прем'єра?

МАТІОС М.В. А от, що міністерство з цього приводу думає? Міністерство на такій, знаєте, на шпагаті. Тут приходять усі орденоносці, які заслужені, я не маю до багато кого жодних претензій.

КИРИЛЕНКО В.А. Напевно, це єдине питання, пані Маріє, на яке я не хотів би відповідати. У нас Карандєєв Ростислав Володимирович цим займається.

МАТІОС М.В.  Але це чесно. Я дякую вам за чесну відповідь.

КИРИЛЕНКО В.А.  Ростиславе Володимировичу, який останній був зміст нашої відповіді на адресу народних депутатів по цій темі? Ви по пам'яті пригадуєте? У вас була виважена така позиція.

КАРАНДЄЄВ Р.В. Абсолютно вірно. Головною дискусійною проблемою, яка виникла в суспільстві, є те, що, на жаль, в мистецьких званнях, які присвоюються указами Президента України відповідно до законів України, є перетин кількох сторін однієї і тієї ж суті, а саме: професійна відзнака, публічна відзнака і державна – в мистецьких званнях на сьогодні вони змішані.

І, на жаль, ми є свідками того, що іноді народний артист є далеко не кращим за заслуженого, але, можливо, він є більш заслуженим перед державою не в силу своєї мистецької діяльності, а в силу громадської. От коли суто будуть внесені такі зміни до законодавства.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Але орден за заслуги йому можна дати.

КАРАНДЄЄВ Р.В. Да. То тоді ми зможемо легко і спокійно відмовитися або ж поправити систему держаних нагород, коли буде професійна відзнака відділена від публічної  і від державної.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Тут, розумієте в чому справа, у нас є і заслужені інженери, це не лише заслужені артисти.

МАТІОС М.В. Я розумію.

ПОДОЛЯК І.І. Тут треба лобіювати перед Гройсманом внесення цього законопроекту на вівторок або четвер, пробачте, такі реалії є, його обговорювати нормально і його приймати. Тому що законопроект є добрий.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я вам скажу, що якби. Знаєте, ці звання зараз присвоює  керівництво держави, і воно могло хоча би припинити це робити. Я вже не кажу про минуле, там люди заслужені, хай.

ПОДОЛЯК І.І. Ми пропонували це Президенту.

МАТІОС М.В. Пропонували.

ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Я вважаю, що заслуженого меліоратора все ж таки треба було б залишити.

(Загальна дискусія).

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Добре, колеги. У кого ще питання є до міністра?

ТАРУТА С.О. У мене є.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так, Сергій Олексійович, будь ласка.

ТАРУТА С.О. Коли ми приймали бюджет, тоді ми з голосу, і пан Микола з голосу, прийняли поправки по кінематографії, по дистриб'юції. І потім вони зникли. Вони були вже направлені в Адміністрацію Президента. В Адміністрації Президента їх взяли і викреслили.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Там частина залишилась.

ТАРУТА С.О. Це жах! Як це? Ми повинні на це реагувати. Це як, Адміністрація бере і те, що ми прийняли в парламенті, і викреслює?! Якась була реакція? Як зараз ми це поправимо? Тому що білети в кінотеатрах відразу же піднялися. І це ж по карману простого глядача.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я скажу, що ідея справді полягала в тому, що наша мережа кінотеатрів в Україні надзвичайна мала. І у нас замало кінотеатрів на одного глядача порівняно з усіма сусідніми країнами, не кажучи уже про Росію. І очевидно, ми не зможемо українське кіно показувати людям, навіть якщо ми його фінансуємо, якщо не буде мережі кінотеатрів.

Для того, щоб це було, власне, цей маленький крок і було зроблено, він був з усіма узгоджений. Але сталося так, що врахували одну частину поправок – це пункт 12-ий, який передбачає пільгове оподаткування для дубляжу фільмів, а для розповсюдження не врахували.

Відповідний законопроект ми подали, є таке питання до вас, чи ви можете? Але, на жаль, він проходить не через наш комітет, бо це комітет, який податками опікується. Він уже зареєстрований і поданий. Чи можна розраховувати на активну позицію уряду в тому, щоб ми його активно внесли в зал і проголосували те, що було обіцяно і має бути зроблено?

КИРИЛЕНКО В.А. Так, звичайно можна. І тоді прем'єр підтримав ту 25 грудня. І в стенограму ж, здається, ви зачитали повний текст. Як воно могло випасти?

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я зачитав повний текст.

КИРИЛЕНКО В.А. Я ж пам'ятаю точно, повний текст був зачитаний.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ось! Просто для того, щоб швидко це зробити, от є таке прохання.

КИРИЛЕНКО В.А. Ми втрутимось.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я думаю, що так.

МАТІОС М.В. Я сьогодні звернулася до кількох діячів кіномистецтва, і звертаюся зараз публічно до всіх, хто тут є. І паном Тримбачем ми вже розмовляли до цього. Щоб якомога швидше подати свої пропозиції до другого читання закону про підтримку кіно. І ми готові всі, я думаю, колективно внести ці правки, щоб у нас вийшов гарний закон, щоб він був якісний. Не просто на словах для заголовку в газеті "парламент підтримав кіноіндустрію України".

ТАРУТА С.О. У нас тут два тижні.

МАТІОС М.В. У нас уже дуже час обмежений.

ПОДОЛЯК І.І. До наступного четверга.

МАТІОС М.В. І якби на понеділок хоча би ви.

ПОДОЛЯК І.І. Правки будуть вносити до четверга.

МАТІОС М.В. Ну будуть.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви розумієте, основні опоненти цього законопроекту це люди, які є провайдерами, як правило, провайдерами в Інтернеті. І основна суперечка дуже проста, якщо є правовласник фільму, як було в законі, він може написати листа і правовласником фільм знятий. А що хочуть Інтернет-провайдери? Він пише листа, а якщо правовласник не знімає, то він подає до суду. А суд цей може роками продовжуватися і протягом всього цього часу авторські права будуть порушуватися.

МАТІОС М.В. Така історія була і з фільмом "Мазепа", от саме на цьому ґрунті, наскільки я інформована. То ми зараз можемо комітетом звернутися до  наших діячів, щоб внесли ці.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Тобто це, щоб розуміли, що цей закон, хоч він називається "про підтримку кінематографії", тут наші критики може і праві, але він допоможе всім. Бо він допоможе і літераторам, тому що там мова іде про авторські права загалом.

КИРИЛЕНКО В.А. Права, так.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Тому очевидно, він допоможе всім, хто опікується чи турбується, чи отримує гроші, чи заробляє інтелектуальною працею. Тобто чиє авторське право може бути порушено. Тому зверніть, будь ласка, увагу на цей.

І зараз іде дуже велика атака на нас, щоб взагалі це вилучити: і піар-компанії, і все, що завгодно. Вже мене звинуватили, що завдяки цьому закону я хочу заборонити критику уряду. Хоча там взагалі такого нічого немає!

І розроблявся він людьми, які якраз уряд критикують, в тому числі ось панною Іриною, яка тут присутня.

Пані Ірино, ви хотіли запитання поставити?

ПОДОЛЯК І.І. Так. У мене є одне запитання, яке стосується насправді порушення принципу рівності і, якщо хочете, по великому рахунку, прав людини. Здається, тобто з 2002 року існує постанова Кабінету Міністрів, яка встановлює коефіцієнти оплати праці для працівників національних закладів культури. І там встановлені коефіцієнти доплат для національних закладів культури. І в цій постанові закладений, власне, цей принцип дискримінації і нерівності. Тому що для  одних національних установ там коефіцієнт, якщо не помиляюся, 2,2 – 4,7; а для окремих національних установ, зокрема національних театрів: Київського національного театру, ще здається якогось, я зараз не пам'ятаю, здається,  це 733 постанова Кабміну, там закладений коефіцієнт від 2,5 до 5,3. Так?

Тому я би хотіла звернутися до пана міністра з тим, аби ця постанова була опрацьована Кабінетом Міністрів. І це було б добрим початком, реальним, практичним розмови і дискусії щодо критеріїв перегляду чи верифікації, власне, критеріїв, на основі яких присвоюються ті статуси "національних". Тому що вона по природі своїй є дуже несправедливою і дискримінаційною.

Маєте щось з цього приводу сказати?

КИРИЛЕНКО В.А.  Так. Звичайно, коефіцієнти різні, встановлювались для різних колективів і закладів у різний час. Ті, хто отримали статус "національного" останніми роками, мають найнижчі коефіцієнти. Ті, хто раніше, найвищі. Це викликає, до речі, напругу в самому середовищі національних театрів, заповідників, музеїв.

МАТІОС М.В. Звичайно.

КИРИЛЕНКО В.А. Ми збирали уже спеціальну нараду, в тому числі, по цьому питанню за участю всіх керівників національних заповідників, у яких та ж сама ситуація.

І ми для себе рішення уже ухвалили, що треба робити: диференційований підхід може мати місце тільки на підставі критеріїв, або середньозважений підхід. Тобто у будь-якому випадку не повинно бути "чорних" і "білих": одні з коефіцієнтом 4,5, а інші, по суті, без коефіцієнта жодного.

Відповідні рішення готуються міністерством. Ми будемо вносити їх на порядок денний засідання уряду.

ПОДОЛЯК І.І.  І я ще маю питання, чи ми ставимо питання до міністра, а потім висловлюємося? Чи ми взагалі не висловлюємося? Тому що я б хотіла, так сказати, кілька слів, якщо дозволите, пане Миколо?

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так.

ПОДОЛЯК І.І. Моя позиція щодо діяльності Міністерства культури чи уряду в галузі культурної політики є відомою, вона є публічною. Моє ставлення до того, як в цей рік відбувалася діяльність Міністерства культури, є доволі критичною. По великому рахунку, ця досить амбітна і правильна назва, яка називається "нова культурна політика", вона, на жаль, не відповідає тому змісту, який ми всі мали вкладати в це.

На превеликий жаль, не можу сказати, що в цій галузі відбулися справжні реформи, це радше нагадує "гасіння пожеж". В принципі,  те, чим Міністерство культури займалося всі попередні 20 років. Що не знецінює, звичайно, цієї роботи: щоденної, рутинної роботи, яка усіма працівниками міністерства проводиться і проводилася впродовж навіть останнього року.

Тому моя пропозиція буде такою, цей звіт міністра щодо діяльності взяти.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви пропонуєте, щоб ми зараз це проголосували?

ПОДОЛЯК І.І. Ні, я вже просто більше говорити не буду. Щоб ми взяли цей звіт до уваги, це все, що я хотіла сказати.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую, пані Ірино.

Щоб ми не забрали багато часу, але може у когось з представників громадськості чи у присутніх тут є запитання до пана Віце-прем'єр-міністра?

Пан Афонін уже руку підняв, будь ласка.

АФОНІН О.В. Так, у мене є запитання, воно пов'язане з болючою темою, якою я займаюсь. Тому я попросив би В'ячеслава Анатолійовича відповісти на таке питання. Як він як Віце-прем'єр координує діяльність гуманітарного блоку міністерств і відомств, які  дотичні до книги? Мається на увазі, Міністерство інформаційної політики, Держкомтелерадіо, Мінкультури і Міністерство освіти. Чи мають вони взагалі якісь горизонтальні зв'язки в питаннях, які стосуються навчальної книги, книг взагалі, книги як інформаційного продукту, пропагандистського продукту і так далі? Це перше питання.

Друге питання. Чи аналізувалася службою Віце-прем'єра ситуація, яка склалася минулого року, коли національне книговидання, м'яко кажучи, просто провалилось? На 46 відсотків за накладами і 16 відсотків за назвами. І, власне, майже 65 відсотків видань в Україні минулого року вийшли накладами 300-250 примірників. Тобто це книга скоріше віртуальна, ніж.

А ринкова складова – це 6 тисяч назв і 11 мільйонів примірників, це  десь 25,025 книги на душу населення, без відомчих видань, без авторефератів і так далі. Чи аналізувалася ця ситуація?

І що має намір уряд зробити, щоб взагалі не залишити націю без інтелектуального продукту? Оскільки нація не зможе реалізувати жодної реформи не маючи відповідного кадрового потенціалу і не підтримуючи його інтелектуально через книгу: книгу паперову і книгу електронну. Дякую.

КИРИЛЕНКО В.А.  Дякую за запитання. Горизонтальні зв'язки є на рівні заступників міністрів і керівників департаментів. Разом з тим підручники і проста книга для читання на дозвіллі – це все ж таки різні речі. Тому і специфіка роботи Міністерства освіти і, скажімо, діяльності програми "Українська книга", яка у Держкомтелерадіо, трохи різна.

В цьому сенсі, безумовно, є доброю ініціатива про створення Інституту книги, який, принаймні не навчальну літературу, зможе сконцентрувати в одній установі, яка буде координувати всі програми книговидання із різних відомств.

З приводу економічної ситуації в країні взагалі і на книжковому ринку зокрема, то треба сказати наступне. Є книжкові пільги, які були запроваджені раніше, і на 2015-2016 роки їх вдалося в основному зберегти. Разом з тим вони вже не є необхідною достатньою умовою для підтримки книжкового ринку в Україні і в сенсі видавничої діяльності, і в сенсі стимулювання споживчого попиту.

Тому на мою думку, і це була, до речі, весь час моя думка протягом взагалі часу моєї політичної діяльності, мають бути спеціальні економічні заходи для підтримки українського книжкового ринку.

Є радикальна пропозиція, про яку згадував шановний пан Віктор Єленський, щодо заборони бодай тимчасової для російської книги. Є більш м'якіші пропозиції, з якими і ви знайомі, пов'язані із ліцензуванням і обмеженням доступу іноземної, в основному російської, книги на наш ринок.

В свою чергу реалізація цих заходів призведе до стимулювання видавничої діяльності, а значить і споживчого попиту.

Дякую.

АФОНІН О.В. Можна репліку коротеньку? Заходів нема, і найближчим часом я не бачу, щоб вони кимось напрацьовувались. У нас є заходи, але вони жодним урядом не приймались і не приймаються. Це перше.

І поправка з приводу ініціативи народного депутата Семерака. В Українській асоціації, якій належить сьогодні 65 відсотків ринку тиражної продукції, проведено опитування. Не всі відповіли. Відповіли 42 найпотужніших видавництва, із них лише 6 підтримують однозначно повну заборону ембарго. Інші підтримують іншу думку про те, що мусить бути саме ліцензування на вході і відсікання літератури шкідливої. Але не можна заборонити інтелектуальну літературу, медицину, інженерію, технології і та далі, бо це буде смерть для залишків інтелектуальної еліти, яка ще є.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую, пане Афонін.

Власне, пан В'ячеслав якраз про це говорив. Антоне, я бачу вас.

МАТІОС М.В. Можна я ще? На мою думку, було б дуже добре, коли б перед тим, як уряд прийматиме рішення, ухвалюватиме рішення стосовно пропозиції народного депутата Семерака, зібрав видавничу громадськість, видавців, тих, хто впливає на ринок української книги, взагалі, хто формує інтелектуальну потугу України, і порадився, не Міністерство економіки приймало рішення, чи за вашою пропозицію, але щоб громадськість узяла якнайактивнішу участь в ухваленні цього рішення. Бо це є дуже непросте і дуже небезпечне рішення, якщо просто так орієнтуватися на начебто гарну ідею.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Мені здається, що тут, очевидно, треба іти шляхом спроби чи переговорної, чи законодавчої, чи ще якимсь іншим способом захисту авторських прав перекладної літератури на території України.

(Загальна дискусія).

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я  думаю, що цим би ми вирішили. Якби ми це вирішили, це б зняло значну частину, так, тому що очевидно, що українською чи навіть російською мовою в літературі України мають перекладати і отримувати копірайт в першу чергу українські видавництва. Так як це відбувається в кінематографі, в телебаченні, коли ви купуєте телефільм, ви купуєте його на певну територію, колись продавалися фільми на колишній Радянський Союз, а зараз окремо на Росію, окремо на Україну, окремо на всі інші країни. І якимось таким способом треба тут рухатись.

Колеги, я бачу всіх, хто піднімав руки. Я зараз по черговості: Оксана Мельничук,  пан Іллєнко, пан Капранов, пан Мухарський, пан Халпакчі – в такому порядку давайте. Прошу.

МЕЛЬНИЧУК О.В. У мене три коротеньких питання. Перше, це в чому новизна вашої культурної політики, чому вона нова?

Друге питання, що зробив уряд стосовно культурної інфраструктури України на звільнених територіях?

І третє питання, які міжнародні запобіжники були втілені урядом України для порятунку української нерухомої спадщини на окупованих територіях, в тому числі і в Криму? Будь ласка.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую.

КИРИЛЕНКО В.А. Що ви маєте на увазі "інфраструктура на звільнених територіях"?

МЕЛЬНИЧУК О.В. Ну існує культурна інфраструктура: музеї, театри, бібліотеки, мистецькі освітні школи. Що ви зробили на звільнених територіях? Яка ваша була програма?

КИРИЛЕНКО В.А. Уряд взагалі має програми підтримки звільнених територій, які фінансуються не через Міністерство культури. І з цього приводу ухвалювалась велика кількість урядових постанов і розпоряджень.

На звільнених територіях немає об'єктів, які прямо підпорядковані Міністерству культури. Це все об'єкти права комунальної власності, і відповідним чином через рішення уряду виділялися "вагони" коштів, в тому числі і по ходу минулого року додаткові кошти на відновлення інфраструктури Донецької та Луганської областей, в тому числі і об'єктів культури.

З приводу новизни, то це судити депутатам, громадськості, журналістам, експертам. Багато із того, що ми робимо, є новим, на нашу думку.

МЕЛЬНИЧУК О.В. Наприклад?

КИРИЛЕНКО В.А. Більшість із того, що ви можете прочитати у культурній частині звіту про хід виконання Програми діяльності уряду, зроблено вперше. В тому числі і вирішення тих питань, про які я доповідав щойно народним депутатам України.

З приводу музеїв Криму і так далі, у нас є музейне управління, от пан Василь Рожко, він займається професійно цим питанням. Будь ласка, дайте відповідь по питанню, як ми слідкуємо за тим, що лишилося на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу.

МЕЛЬНИЧУК О.В. А ви особисто не опікуєтесь таким великими питанням? Це ж питання безпеки.

КИРИЛЕНКО В.А. У нас одна команда. Особисто я опікуюсь і відповідальні працівники і керівники.

МЕЛЬНИЧУК О.В. То ви не можете самі відповісти?!

(Загальна дискусія).

РОЖКО В.М. Ви ведемо Загальний реєстр музеїв. І загалом ми робимо те, що не робилося 25 років – складаємо Загальний реєстр, тому що постанова застаріла, і ми звіряємо по всіх списках.

На сьогодні  у нас є реєстр того, що залишилися в Криму і на окупованих територіях за лінією вогню. Паралельно ми відновлюємо кількість музейних предметів і списки, які там лишилися. Але через те, що облікова документація зберігалася в музеях, станом на сьогодні у нас немає достовірної інформації, що лишилося на окупованих територіях.

За рік ми зробили превентивні дії з резервними копіюваннями музейної документації, і принаймні на прикордонних територіях і по всій Україні ця робота вже майже завершена. Але ця робота з інвентаризації є дуже великою, вона роками не рухалася.

На жаль, контакт з окупованими територіями втрачений, люди залякані. І керівник Луганського музею сиділа два місяці в підвалах тільки за те, що вона по телефону розмовляла. І тому  після наради з правоохоронними органами, з СБУ прийняли рішення на рівні держаному не втручатися до людей, тому що це загроза їхньому життю і здоров'ю. Є музейні ініціативи приватні, які допомагають там фінансами по можливості, анонімно.

Реальної інформації у нас немає. Водні шляхи: ми не знаємо, що насправді ввозиться,  якщо ввозиться через протоку. Ми зараз пробуємо інвентаризувати те, що там лишилося, через каталоги, бібліотечні фонди і так далі.

МЕЛЬНИЧУК О.В. А військові якимось чином обізнані? …Як до того треба ставитися і що робити?

РОЖКО В.М. Це не контент самого управління. Вибачте, я не можу відповідати.

 Ми давали пропозиції щодо моніторинговій місії Ради Європи, ЮНЕСКО для того, щоб звірити, що там лишилося. Але, на жаль, це вже вище моєї компетенції. Військові дії.

МЕЛЬНИЧУК О.В.  І "Голубий щит" ООН також не застосовується, так, як міжнародний запобіжник?

РОЖКО В.М. Ми сформували минулого року штаб музейної безпеки, який напрацював необхідний, ну, певний механізм, який ми запустили, що могли запустити на своєму рівні. Ми співпрацюємо з Катериною Чуєвою і кількома представниками. Ми провели кілька навчальних семінарів по безпеці практичній. У нас зараз є в кожній області по два-три фахівці, які знають за методикою "Крок", що робити  у випадках конфлікту. Це те, що ми робимо.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую. Будь ласка.

ІЛЛЄНКО М.Г. Михайло Іллєнко, кінорежисер.

Ви знаєте, у мене є одне запитання і одна пропозиція,  у відповідь якраз на слова пані Марії Матіос.

Почну з запитання. Власне кажучи, важко собі уявите, що в Росії немає екранізації Льва Толстого, або там в Польщі нема, забули про Сенкевича, або Англія ігнорує там Шекспіра.

25 років – і у нас нема екранізації Шевченка. Про Шевченка досить багато: версій про нього у нас багато, в тому числі і скандальних, ви знаєте, і не тільки в кіно. А от слова героям Шевченка чомусь вперто не дають.

Для мене це дуже близьке питання, але я спробую пояснити, чому я на нього дивлюсь  набагато ширше. Я 15 років, як у нас кажуть, "пробиваю" екранізацію Шевченка: невелика поема "У тієї Катерини хата на помості". Двічі фільм починався. Зараз він вдруге зупинений, ну, фінанси і так далі – все це ясно.

Але я не хотів би, щоб сьогодні це звучало отак тільки про фільм. Справа в тому, що це  набагато ширше. Це, я не знаю як назвати, базове, рамкове питання, бо якщо. Власне кажучи, запитання через хвилину, а пропозиція така: а чому у нас досі нема програми, яка б опікувалась Шевченко на екрані? Окрема, серйозна програма, яка охоплює і дебютантів, а може і дипломників і не тільки це покоління, а й старше покоління, щоб це була програма! Бо якщо ми  забудемо про Шевченка, не актуалізуємо його, то це значить, що немає якоїсь  такої дуже серйозної планки.

Я як свою пропозицію можу запропонувати. Не знаю, чи це може бути записано в законі, чи інша форма? Але я, ви знаєте, не дуже так,  я оптиміст, я думаю, така програма буде, але поки вона буде, то фільм третій рік, про який я вам казав: "У тієї Катерини хата на помості", називається "Толока" – він не витримає ще один змарнований літній сезон. Мені потрібно літо!

Фільм добився постанови Верховної Ради, відповідно до якої він може бути профінансований стовідсотково. Я можу сказати, якщо нарешті постанова перетвориться на гроші, і поки ми дочекаємося програми, то, можливо, на 25 рік незалежності в кінці цього року фільм екранізація Шевченка буде. Якщо фінансування не буде, то я не знаю, чи встигне хтось ритуально помітити це 25-річчя творчості Шевченка.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую, пане Михайло.

ІЛЛЄНКО М.Г. А питання, чи сподіватися?

МАТІОС М.В. Потреба в якій сумі зараз? Я знаю цю проблему вже кілька років, і враховуючи інфляцію.

ІЛЛЄНКО М.Г. Да, знаєте, сума збільшується. Інфляція не головне. Помер Віталій Лінецький, його я вже не поверну. Його треба перезнімати.

Ви знаєте, наступає такий момент, він там десь недалеко, коли легше перезняти фільм знову, ніж додавати гроші. Конкретна сума існує, я не хочу зараз про це казати. Я хочу сказати про програму, якої у нас 25 років немає! І про свою надію: я хочу зняти цей фільм.

ПОДОЛЯК І.І. Якщо дозволите? Якщо у нас будуть, то наступного четверга внесені поправки до законопроекту про підтримку кінематографії.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Державну підтримку кінематографії.

ПОДОЛЯК І.І. В цьому законопроекті передбачаються створення механізму, за яким держава буде підтримувати і в якій мірі кіно. І якщо цей законопроект буде проголосовано, тому що, дійсно, його треба доопрацьовувати – це правда, ми це самі розуміємо.

Якщо він буде підписаний Президентом, то я переконана, що ваші аргументи будуть зрозумілими, тому що вони є логічними: треба закінчувати проект. І воно теоретично може бути абсолютно спокійно підтримане в рамках цієї програми, і коштами в тому числі.

ІЛЛЄНКО М.Г. Добре.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Коротко додам, що, очевидно, якби у нас було, і колись може буде, як це працює в Європі, це зрозуміло. Є, умовно кажучи, ці інститути кіно, які ми викреслили з нашого закону на прохання однієї з фракції.

ПОДОЛЯК І.І. Воно ж це Держкіно, яке повинно виконувати якісь функції.

ІЗ ЗАЛУ. Яка це фракція?

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Чекайте, якщо дозволите. Інститут кіно акумулює там не бюджетні кошти, але є спеціальний бюджет у Міністра культури, який підтримує ті проекти, які є важливими і соціально-важливими для країни – це національна класика, це патріотичне виховання.

Ми можемо в тій чи іншій формі це додати, справді, на  рівні поправок  до нашого законопроекту, і будемо все для цього робити.

Пане В'ячеславе, це насправді було питання до вас, тому я вам слово  передаю.

КИРИЛЕНКО В.А. Річ у тім, що в 2014 році на підставі постанови Верховної Ради, за результати парламентських слухань щодо 200-річниці від дня народження Тараса Шевченка, можна було на сто відсотків державної підтримки профінансувати фільм "Толока" шановного пана Михайла Іллєнка. Зараз це зробити складніше, хоча також механізми для цього існують.

Проблема ця відома. Я думаю, що вона може бути вирішена, але все одно треба шукати частину підтримки недержавного характеру. Бо в інший спосіб в 2015-2016 роках вона розв'язана бути не може.

З приводу Шевченка, безумовно, ця тема для українського народу одна із сакральних. Ми це в міністерстві також завжди пам'ятаємо. 9 березня минулого року ми провели свого роду унікальний, до речі, радіо-марафон, майже цілодобово і в прямому ефірі – "Шевченко мобілізує" для того, щоби показувати актуальність Шевченка. І, до речі, в ньому взяли участь Президент країни, Прем'єр-міністр, члени уряду, громадські активісти, телеведучі, відомі люди і так далі.

 В цьому  сенсі я тільки це для того кажу, що ми підтримуємо повністю необхідність завершення проекту "Толока", багатостраждального в цьому сенсі. Як тільки будуть знайдені необхідні для цього нормативні підстави, ми безумовно цим будемо займатися і просити вашої підтримки також.

ІЛЛЄНКО М.Г. Дякую.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую. Колеги.

ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. У мене коротка ремарка, пробачте, будь ласка. Вона стосується питання, яке поставила пані Мельничук. Є один з механізмів збереження або, принаймні, якогось витягнення нашої культурної спадщини, яка знаходиться в анексованому Криму і на окупованих територіях.

Архієпископ Кримський Климент, який зараз тут присутній, він пропонує передавати культові споруди, які були на праві оренди у Української Православної Церкви Київського патріархата, у власність цієї церкви, чи єпархіального управління в даному випадку, і тоді Україна може включити це до позову до Росії.

Мені пообіцяли в комітеті Немирі допомогу з цього питання і в секретаріаті Кабміну, але треба щоб, звичайно, міністерство і Віце-прем'єр також до цього долучився.

Може це не єдина культова споруда, ще є і греко-католики. Є і, ми знаємо, що вилучено, цілі дві сторінки у мене займає перелік протестантських молитовних будинків, які були конфісковані, і там зараз бараки, військові склади. І навіть фільм знятий американським кінорежисером на цю тему.

(Загальна дискусія).

КЛИМЕНТ. Я хотів з цього питання. Справа в тому, що на території Криму протягом двадцяти років все культове майно, яке згідно закону повинно було бути передано релігійним конфесіям, все культове майно було передано тільки одній конфесії – Українській Православній Церкві Московського патріархата.

Що мали решта церков? Це Українська Православна Церква Київського патріархата, Українська Греко-католицька Церква, протестантські церкви. Ми в оренду брали приміщення на різних умовах. Одні приміщення передавалися постановою Верховної Ради, інші передавалися, безпосередньо коли звільнялися українські військові містечка. 

От, наприклад, управління Кримської єпархії, де ми знаходимося, це колишнє війкове майно, яке до 1995 року використовувалося військовими, в 1996 році постановою Кабінету Міністрів воно було передано у власність Автономної Республіки Крим і розпорядником став Фонд майна Криму. На це рішення у нас є всі документи. По-перше, постанова Верховної Ради Криму про те, що нам передається це приміщення у  постійне користування на 50 років. По-друге, є договір оренди з Фондом майна, він виконаний частково.

І тому сьогодні питання полягає в тому, Святіший патріарх звернувся до Прем'єр-міністра про те, щоби майно, яке належало державі Україна, яке було передано державою Україна, Постановою Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим  було вилучено через доповнення до постанови і передано до управління Кримської єпархії Київського патріархата.

Але з чим ми зіткнулися. Ми зіткнулися з тим, що коли питання дійшло до Міністерства економіки, вони написали таку фразу, що нема механізму. І от тут вже  вийшло, що треба законотворчий який такий процес, щоб узгодити це.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Вибачте. Просто вас Віце-прем'єр почув і зрозумів. І пан Єленський буде опікуватися від нашого комітету цим питанням. Я думаю, що ми це доведемо.

Просто багато людей, щоб всі поставили ще запитання. Прошу.

КАПРАНОВ Д.В. Доброго дня. Капранов Дмитро, письменник.

Моє питання стосується контрольної функції Міністерства культури, стосовно наявності або збереження культурної інфраструктури.

Дуже хочеться подякувати, до речі, вам за те, що зуміли залишили в центральному бюджетному фінансуванні національні колективи, всеукраїнські і навчальні заклади там є – це дійсно було дуже добре і корисно. Але це не універсальний механізм збереження культурної інфраструктури, особливо в умовах децентралізації.

Сьогодні децентралізація, наприклад, може запросто оце об'єднання громад знищити бібліотечну мережу, тому що мінімальні соціальні нормативи забезпечення публічної бібліотеки з 1995 року народження і… тільки на відкриття нових бібліотек.

Той самий механізм, ми говорили з вами про це на обговоренні стратегії, може бути використаний міністерством для того, грубо кажучи, щоби виконувати функцію "культурної" поліції, для того, щоб на всіх територіях було забезпечення і кінотеатрами, і бібліотеками, і книгарнями як об'єктами подвійного культурно-бізнесового використання. Просто цей напрямок треба розвивати і ставити оцю от контрольну функцію, поліцейську функцію Міністерства культури на рейки всерйоз. І тоді буде легко відповідати, до речі, на питання пані Мельничук, якщо буде контролюватися.

Питання стоїть в тому, чи планує міністерство розробляти відповідно до своїх функцій, а там є ця функція, мінімальні соціальні нормативи культурної інфраструктури для регіонів? Чи планується їх включити до нормативи соціально-економічного розвитку регіонів для того, щоб адміністрація звітувалася і відповідала і кадрово, і  кар'єрно за не виконання? І взагалі, а чи в міністерстві є інші ідеї, як зберегти на місцевому рівні, в умовах децентралізації, щоб це не перетворилося на Виноградар, вибачте, київський. Дякую.

КИРИЛЕНКО В.А. Дякую, пане Дмитро.

В принципі, може і треба було б поліційні функції Міністерству культури. Нас і так уже плутають із силовим відомством: те заборонили, тих не пустили, те запропонували. То може би ще і додатково воно би і згодилося. Але це, безумовно, іронія.

Зараз взагалі доба дерегуляції, в такому річищі діє і міністерство. Тому, що стосується територій, над якими поширений суверенітет України, а не тимчасово окупованих територій, то, безумовно, ми повинні використовувати економічні і адміністративні важелі.

В оцих показних критеріях соціально-економічного розвитку регіонів частково є оця інфраструктура, частково. Так, там не все. І тому, звичайно, це треба відпрацювати з Мінекономіки, можливо, щоб бюрократично цей апгрейд зробити по цьому рішенню. І ми попрацюємо в цьому напрямку обов'язково.

Разом з тим я все-таки вважаю, що тут дуже великий вплив матиме позиція того громадського середовища, яке розуміє, що культурні установи і заклади культури, не дивлячись на економічні обставини, треба зберігати. Звичайно інколи модернізуючи їх, а де потрібно переформатовуючи з точки зору конкурентоспроможності. Така робота ведеться по напрямку бібліотек, і стратегія розвитку бібліотечної справи прямо ці речі передбачає.

Така модернізація повинна передбачатися і для інших закладів культури – це предмет окремої розмови.

Разом з тим я все-таки далекий  від підходу, що децентралізація і дерегуляція  автоматично означає, тобто знак "дорівнює" знищення закладів культури. Я їх буду захищати, що робив все своє політичне життя, буду робити це зараз.

Якщо хтось нам доведе, що такий і такий заклад культури: чи то сільський клуб, чи то районна бібліотека, чи то ще якась установа – не ефективний, їх ніхто не відвідує, там люди нічого не роблять, до них ніхто не ходить, тоді ми готові розглядати питання перегляду засад необхідності функціонування такого закладу. Якщо таких повідомлень немає і люди працюють і виконують свою, часто, і соціальну функцію, то ми таких людей будемо захищати, звичайно з вашою допомогою.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую, пане В'ячеславе.

Прошу, пане Мухарський.

МУХАРСЬКИЙ А. Антон Мухарський – мистецька платформа. "Український культурний фронт". Я буду коротко. 11 серпня 1995 року в Росії було прийнято закон, наслідки якого ми пожинаємо зараз. Вони прийняли одним указом про меценатську підтримку мистецтва. І  завдяки цьому закону відродився російський кінематограф, відродилося російське книговидання, відродилося багато галузей мистецтва, де люди комунікували на горизонтальних зв'язках навіть без допомоги держави, залучаючи приватні кошти і приватні інвестиції саме в мистецькі заходи.

Час від часу в інформаційному українському просторі і також це питання виносилося на Кабінети Міністрів, час від часу за різних міністрів культури піднімалося питання закону про меценатство, який би дозволив прийти приватним коштам, знайти митців, які потребують, і комунікувати між собою, отримуючи від того певні бонуси. Зокрема в тому  законі, який працював  в Росії, було передбачено пільгу на податки для людей, які вкладають кошти зокрема в мистецтво.

Питання і до пана голови, і до пана Віце-прем'єра, скажіть, будь ласка, чи передбачається, чи взагалі розглядаються моменти пов'язані з розробкою або, принаймні, хоча б ідеєю розробки концепту про меценатську діяльність? Завдяки якому приватні кошти будуть фінансувати, і  в тому числі, державні проекти. Дякую.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Зрозуміло. Вам хочу сказати, що наш комітет провів відповідні комітетські слухання, у нас є зареєстрований законопроект, який мав розглядатися сьогодні, але оскільки ми сьогодні вирішили і повинні заслухати Віце-прем'єра, бо звіт уряду, ми це перенесли на наступний раз. На наступному засіданні цілу низку законопроектів про меценатство присвятимо засідання нашого комітету, буде розглядати наш комітет і після цього вони  будуть внесені в зал, якщо ми це підтримаємо. І надаю слово.

МУХАРСЬКИЙ А. Дякую дуже.  Якщо можна долучитися до процесу там.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Звичайно, на наступне засідання, будь ласка, приходьте.

КИРИЛЕНКО В.А.  Це дуже важливе питання, як ми всі тут знаємо. Ті норми, які зараз ніби дозволяють меценатську діяльність, вони не працюють, тому що там дуже маленький відсоток від валового доходу, який можна на це скеровувати. Тому треба принципово інакший підхід запропоновувати, щоби це було вигідно тим, хто хоче підтримувати культуру.

Разом з тим, якщо у нас розмова про такі речі вже в тому числі, то чи не варто нам, в принципі, подумати про нову редакцію Закону про культуру взагалі? От у нас стоїть завдання: Закон про національний культурний продукт. Національний культурний продукт можна підтримувати, як правило, шляхом податкових преференцій, а це, в свою чергу, дуже гостро критикується в середовищі реформаторському, в середовищі дерегуляційному, в середовищі тих людей, які підходять до всього процесу будь-якого, в тому числі  до гуманітарного, як лише суто економічного. І зберегти навіть чинну пільгу по книзі  чи по кіно – це предмет величезних зусиль. А запровадити спеціальний режим оподаткування для національного культурного продукту – це дискусія не лише гуманітарна, а і економічна уже.

Тому, можливо, відійти від цього підходу, який зразу усіх лякає: кого словом "національний", кого словом "продукт", кого ще чимось – і запропонувати нову редакцію Закону про культуру. Але не в такому вигляді, як зараз Закон про культуру: невелика сукупність абсолютно рамкових норм. А передбачити, в тому числі, і механізми захисту культурних процесів і   культурного продукту по певних напрямках діяльності, і там розгорнути на підставі цього широку дискусію на цю тему. А Закон про меценатство хай іде паралельно, якщо удасться його провести – дай боже, нарешті це буде зрушено з місця. Ми тільки будемо підтримувати і на рівні уряду також.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую, колего. У нас три останні запитання серед тих, хто зголосився.

ІЗ ЗАЛУ. Я знімаю.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви знімаєте. Будь ласка.

ТРИМБАЧ С.В. Сергій Тримбач – Голова національної спілки кінематографістів.

Я, власне, хотів дати коротку оцінку з точки зору кінематографістів і  кінематографічної спільноти. Власне, всі позитиви були висловлені і названі в доповіді В'ячеслава Анатолійовича. І я хочу сказати, можу відповідально сказати, що більшість кінематографістів позитивно їх оцінюють. І збільшено радикально фінансування. До речі, що не завжди сприймається інтелектуалами, вважають, що як це на кіно такі грандіозні суми? Доводиться пояснювати, що ці суми все одно недостатні, що кількість аудіовізуальних текстів, творів у світі в останні десятиліття зросла радикально. Тому взагалі треба планувати поступово поетапне радикальне підвищення. Інакше ми будемо програвати. Я не кажу, з державного обов'язково.

Але запроваджено зараз конкурс - цей законопроект. Власне, головне досягнення, мені здається, в цій сфері кінематографу – оцей законопроект. І минулого разу, виступаючи на комітеті, я сказав і повторю зараз – це заслуга і Віце-прем'єра, і комітету, і усіх парламентаріїв комітету, і кінематографічної громади звичайно, що створилося (в кіно, на екрані завжди, часто дуже гризота – взаємопоїдання), тут уперше, на моїй пам'яті принаймні, консолідація відбулась. І це супер позитивно! Тому що це створює базу для, психологічну в тому числі, соціально-психологічну базу для руху вперед. Так що тут, безумовно, і те, що всі ті постанови, які були названі, і дозволяють рухатися вперед.

І тому повторюю: наша оцінка позитивна. І хотілося, щоби Міністерство культури працювало і далі. До речі, і з Держкіно теж, за моїми спостереженнями візуальними і не візуальними, теж ця співпраця і це теж благо, слава богу.

І останнє, що хочу сказати, щодо знищення. От зараз я надіслав листа і вам, пане В'ячеславе,  і вам, пане Миколо, зараз виникла загроза: не у всіх областях ще знищені обласні місцеві кіно-контори, які справді потребують  якихось додаткових вкладень, справді потребують реформувань. Але коли їх знищити, наприклад, у Львові і Львівській області, то залишається тільки суто комерційна мережа. І для  українського кіно тоді залишається – практично нічого не залишається.

ПОДОЛЯК І.І. Власне, відновлюються. Там і обласна рада прийняла рішення фінансувати кіновиробництво. І міська рада прийняла рішення фінансувати проекти.

ТРИМБАЧ С.В. Так от, а була загроза! Був намір оце ліквідувати.

Да, я говорив, я надсилав і їм листи,  і говорив із мером Львова на цю тему. Я думаю, що уже Львів то точно розуміє все це.

Тому я хотів би закликати і пана В'ячеслава, і всіх вас це підтримати. Тому що, якщо  українське кіно, ми можемо і 200 фільмів продукувати, але якщо вони не будуть показуватися, ну так для чого тоді все це робиться?

Тому дуже важливо оці всі речі, про які говорилося, що зараз пропущено щодо пільг на поширення і так далі, все це я вас закликаю  так само допрацювати все разом.

Дуже дякую. Тому позитивні емоції в цьому сенсі є.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви хотіли щось доповнити?

ЛОЦМАН Р. Якщо можна? Я просто  сьогодні слухала дуже багато питань стосовно кіно. Я Руслана Лоцман, представляю народну філармонію. Це громадське об'єднання, спільно з Міністерством культури здійснювали багато концертів на фронті.

Зараз я хотіла доповнити стосовно кіно. Можна випускати фільми, можна їх випускати на телебаченні, але якщо у нас не буде єдиної національної програми по роботі в Міністерстві культури, Міносвіти і національної програми по роботі з дітьми. Я говорю про те, що це має бути на засадах не лише, не лише книга українська, але сьогодні і українська пісня, як основний засіб виховання нашої нації – це можна було би вносити в програми, в законопроекти, тому що це дуже важливе питання.

У нас була така пропозиція,  в Міністерстві культури ми її озвучували, але спільно із "Просвітою" ми хотіли випустити такий диск, який би показував дітям, хто є наші бійці, наприклад. У нас були такі акції відео і пісень і кіноконцерти, і кіно.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. У вас було яке запитання?

ЛОЦМАН Р. Так, є запитання: чи можна підняти від комітету про створення національної програми, яка би поєднувала шляхи Міністерства культури і Міносвіти, спільно спрямована на національне виховання наших дітей і молоді? Тому що ці фільми треба нести в світ, вказувати дітям.

ТРИМБАЧ С.В. Доповнення, вибачте, забув сказати. Що справді  в сфері кіноосвіти, аудіовізуальної освіти – це дуже важливо всі ці. Те, що пропонував Михайло, мультимедійні проект: Шевченко, Довженко і так далі. Тому що наші діти все-таки передусім дивляться, а не читають. І важливо, щоб все-таки мультимедійне було просування.

І останнє, підтримуючи, ідеться про фільм "Толока" видатного кінорежисера, і я вже не кажу про матеріал. Тому я думаю, що морально, я розумію, що там економічні і всякі, але з морального боку тут є всі підстави все-таки зробити так, щоб фільм з'явився. Дякую.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так, будь ласка.

ХАЛПАКЧІ А.Я. По-перше, у мене така і репліка і трохи запитання. Бо, дійсно, в першу чергу хочу підтримати і Сергія про те, що прийнятий закон, на мою думку, це просто революція!

Бо я знаю, як це відбувалося ще 25 років тому, коли цей закон розробляв ще покійний Юрій Герасимович Іллєнко і Ганна Павлівна Чміль – і 25 років не могли прийняти закон! Були недолік. Що ще? Але в усіх країнах світу, навіть які починали пізніше, той закон був прийнятий. Сьогодні  десь там в Чехії чи в Угорщині цей закон вже застарів, він потребує змін! Але він працює. І те, що цей закон прийнятий – це велике досягнення.

МАТІОС М.В.  Ще ні.

(Загальна дискусія).

ХАЛПАКЧІ А.Я. Принаймні. Але маємо надію. Але, знаєте, я думав, що і до віз не доживу, а може доживу, що візи відмінять. (Сміх). Все може змінитися.

У мене така репліка, але і запитання. Зрозуміло, є закон, є якісь правила гри, але регламентація, яка склалася і в Міністерстві культури, і в  Державному агентстві з  питань кіно, є дуже складною, яка просто не дозволяє іноді реалізовувати проекти.

Ми саме сьогодні розмовляли з Пилипом Іллєнко, який очолює Державне агентство, у нас спільна думка. І ось отримавши – це теж велике досягнення – той досить пристойний бюджет, але бюджет прописаний тільки на кіновиробництво. І ось те питання, яке піднімала пані Марія, про просування закордоном, про акції, про імідж України – цей бюджет не дозволяє виконувати.

Ми сьогодні ось з Пилипом сіли, подивилися, як розподілити. Бо серед цих 260, здається, мільйонів – так, пане В'ячеславе? -  який є,  240, але тільки 3,5 мільйона закладено на події, на акції. Тобто на участь там України: чи тиждень кіно в Амстердамі ось треба провести, перед голосуванням в Голландії, і все це.

І все – це перейти не можна. А я кажу: "А як це зробити? Бо вистачає зараз грошей на кіновиробництво, наприклад." Не можна без рішення Верховної Ради! Знову треба приймати рішення. Тобто розширити функції Держкіно сьогодні дуже необхідно. Бо 3,5 мільйона  гривень на заходи!? Ну як це називається, а насправді  це популяризація України.

(Загальна дискусія).

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дивіться, а оце давайте додамо, теж ви подумаєте, поправкою до цього нашого закону. До четверга у нас є час, щоб ми поправкою. Бо це якраз про систему державного фінансування.

ПОДОЛЯК І.І. Ми приготуємо це.

ХАЛПАКЧІ А.Я. Те ж саме я сказав 5-го числа, що було закладено до ювілею Шевченка. І зараз той ж Пилип не може профінансувати "Толоку" ще  йому скажуть, що він свого родича фінансує. Хоч усі розуміють, що це є дуже важливим проектом.

Далі, ще маленькі речі, які здаються дрібницями, але з цього робиться дійсно дуже багато речей. Ось знову ж до цих регламентацій. Через 10 днів, навіть менше, через 8 починається Берлінський кінофестиваль, де вже традиційно Україна приймає участь. Бо там є невеличкий стенд, де якось зустрічаємося, популяризуємо,  дізнаються люди про українську культуру, про українську політику. Бо і Сенцова там підтримували, і все інше.

Знову ж таки виділяє Держкіно 300 тисяч гривень. Воно немає права само перераховувати в Берлін на це. Бо коли про це кажуть поляки  чи грузини, вони кажуть: "А нас би за це посадили, якщо би ми на кінофестиваль "Молодість" відправили гроші, щоб заплатити на Берлінський фестиваль."  Дурниця, яку треба якось. Бо завжди мені на ці питання кажуть: "Але ж це дрібниці!"

Але з цих дрібниць складається дуже складна ситуація, бо ці 300 тисяч ми маємо пройти тендер, який, а не було ще календарного плану, тільки зараз прийнято, і я маю знайти гроші, щоб заплатити за Берлін, які я отримаю в Держкіно через два місяці по тому.

Далі, ми  знаємо, оскільки ми розмовляли, ось пан Жук присутній, коли фінансування було через Міністерство культури фестивалю "Молодість". І починається: є маленький бюджет, всі розуміють, що це копійки, які дають на той же кінофестиваль "Молодість". А далі ми сідаємо і навіть з цього маленького бюджету: "Оце  не можна, оце не можна, там каталог не можна,  ну, напишіть довідник."

Чи як зараз було, ми просто сміялися, в Міністерстві культури це теж питання: на що можна? Можна зараз там на готель для гостей іноземних. Але не більше ніж 250 гривень на добу. Ну даруйте! Кому це не кажеш, всі починають сміятися, але це існує!

Так ось в мене таке запитання: що робиться в тому, щоб від великого, як закон про кіно, як інші закони, спадщини є ще дуже важливим, як зробити так, щоб зайнятися дрібницями? Щоб усунути оці просто речі, які є абсолютно те ж саме, можу додати багато тут речей.

Наприклад, якщо пан міністр чи голова Держкіно їде у відрядження, він немає права сплатити собі проживання, це має сторона прийняти. Якщо приймає там міністр Турції нашого міністра, а він має прийняти на відповідь, як він має це зробити за 250 гривень на добу? (Сміх).

Дякую.

КИРИЛЕНКО В.А. На жаль, пане Андрію, не все, поки що принаймні,  в наших силах. І величезна кількість оцих регулятивних актів спродуковано нашими друзями з Міністерства фінансів, але їхніми попередниками. Це сотні регулятивних актів, кожен з яких діє і кожен треба враховувати.

Ми на своєму рівні те, що стосується нас, і те, що можна скасувати моїм наказом як міністра, скасовуємо. Це також уже десятки різних наказів і інших регуляторних актів, які скасовані.

Зараз треба віддати належне: Міністерство фінансів працює зовсім не так, як, припустимо, до Наталі Яресько – і вона, і її команда, і Державне казначейство. З точки зору реальної роботи це стало набагато простіше, і ми можемо переконувати по наших видатках і по наших напрямках набагато менше витрачаючи часу, ніж то було дотепер.

Але, разом з тим, цю роботу треба завершити і велику частину цих регуляторних актів, наказів зайвих і так далі скасувати. Частина стосується  там бухгалтерських речей, частину треба на законодавчому рівні вирішувати і так далі. Ми будемо це робити.

З приводу "Толоки" я тільки ще раз можу сказати. Легко можна вирішити це питання, можна і треба було в 2014 році на підставі постанови Верховної Ради України.

ІЛЛЄНКО М.Г. Чого ж його не вирішили? Я ж готовий знімати.

ПОДОЛЯК І.І. Тоді не було бюджетів, наскільки я розумію.

КИРИЛЕНКО В.А. …Бюджет на "Толоку", але не було відповідного рішення. Тоді взагалі займалися ліквідацією Дежкіно, так би мовити, неофіційно.

Зараз це профінансувати в плані стовідсоткової державної підтримки складно. Але ми шукаємо.

ІЛЛЄНКО М.Г. Значить цього фільму не буде!

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Почекайте! Ми ж домовлялися, я вас ще раз повертаю до закону, який ми приймаємо, якщо за нього проголосують. А це можна зробити протягом найближчого місяця. Якщо там дозволити стовідсотково.

ПОДОЛЯК І.І. Якщо експерта рада прийме рішення.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Тобто механізм можливості стовідсоткового фінансування. Бо у будь-яких європейських країнах, між іншим, от соціально важливі фільми приймаються не експертною радою, а міністром. Інша справа, що може там конкурс прозоро або може додати, або може бути ще якось. Але це можна в законі прописати.

(Загальна дискусія).

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Це було рішенням Міністра культури. Це було рішення навіть не кіноінституту, а Міністра культури, який через кіноінститут це реалізовував.

КИРИЛЕНКО В.А. Навіть державна підтримка по цьому проекту 80 відсотків може сягати. Не 50-ти, як зараз, а 80-ти.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Можемо до цього повернутися.

ПОДОЛЯК І.І. Крім того в цьому законопроекті є зазначено, коли державна підтримка може бути стовідсотковою. Але, на превеликий жаль чи на щастя, я не  знаю, як це оцінювати, там ми не можемо прописати. Ми можемо написати там "соціально чи культурно значущі фільми". Але це насправді дуже суб'єктно буде, тому що стовідсоткова підтримка, наскільки я пригадую, стосується документальних, анімації, дебютів і ще якоїсь?

ІЗ ЗАЛУ. Дебютів. Дитячої. І просвітницьких.

ПОДОЛЯК І.І. А, дитячої. Але можна подумати.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Подумаємо, як це зробити. Ми будемо завершувати. Ми дві години працюємо.

КИРИЛЕНКО В.А.  Щоб закрити цю тему. З приводу заходів. Пане Андрію, те, що нам Пилип подав по заходах, те ми в Мінфіні і відстояли. Тобто треба збільшувати оцей рядок "заходи" і там можна фінансувати і більше фестивалів ніж те, що ми зараз можемо.

Ясно, що "левову частку" ми вклали у національне кіновиробництво, і там же стаття "підтримка Національного центру "Довженка".

А з приводу конкретних фільмів, то я доповідав у своєму виступі першому, що ми внесли зміни до відповідної постанови і тепер Дежкіно матиме право фінансувати постпродакшен, так званий, тобто заходи пов'язані з просуванням до глядача конкретного фільму тепер можна закладати в бюджет кіновиробництва і це фінансувати.

А фестивалі: треба більше робити рядок по "заходах" і все, і можна це вирішувати питання.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую, В'ячеславе Анатолійовичу.

У нас була пропозиція, хочу, щоб ми все ж таки перейшли до голосування, у нас була пропозиція від пані Ірини Подоляк: "звіт про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2015 році", представлений Віце-прем'єр-міністром, Міністром культури Кириленком в нашому комітеті, взяти до відома.

Ще якісь  інші пропозиції є? Немає. Якщо немає інших пропозицій.

МАТІОС М.В.  Підтримуємо цю пропозицію.

КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Хто за цю пропозицію, щоб звіт взяти до відома? Прошу голосувати, хто за? Дякую. Рішення прийнято.

Дякую, шановні колеги, дякуємо за участь. Дякуємо, В'ячеславе Анатолійовичу.