СТЕНОГРАМА
засідання Комітету з питань культури і духовності
від 10 грудня 2014 року
Веде засідання Голова Комітету з питань культури і духовності Микола Леонідович КНЯЖИЦЬКИЙ
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, прошу сідати. Вибачте за невелику затримку, пов’язану з тим, що зараз в цьому приміщенні відбувається засідання декількох комітетів. Причому, деякі з них, як думають їхні ініціатори, більш резонансні чи важливіші, ніж наші. Хочу вас запевнити, що вони помиляються, тому що без нашої роботи тут, думаю, складно буде будувати нормальну державу. І всі присутні це розуміють і усвідомлюють.
Ми проводимо цей комітет вперше. Хоча з членами Комітету з питань культури і духовності ми вже зустрічалися, мали плани, навіть подавали певні законопроекти. Але вирішили підготувати перше засідання, провести його відкрито, перш за все, для того, щоб у громадськості, у представників творчої інтелігенції була змога побачити кожного з нас, познайомитися, поговорити. Ми не будемо забирати аж дуже багато часу, тому що, я думаю, що таке особисте знайомство буде мати продовження. Ми будемо проводити надалі засідання комітету щосереди у пленарний тиждень так, як це заведено. Не завжди це буде відбуватися тут, це буде відбуватися у нас, в приміщенні комітету на Банковій. Якщо не буде якихось резонансних подій.
Хочу ще раз подякувати всім, хто прийшов. І зокрема хочу подякувати віце-прем’єр-міністру, міністру культури пану В’ячеславу Кириленку, який погодився сьогодні бути в нас тут на комітеті, всім членам комітету, всім членам комітету. І будемо починати.
Я пропоную зараз членам комітету затвердити порядок денний нашого засідання. Ви його маєте. Я його озвучу і буду просити вас, коли ви будете виступати, для стенограми (оскільки зараз засідання всіх комітетів, всіх засідань комітету відповідно до Регламенту і законодавства повинна вестися стенограма) представлятися, називатися, коли ви будете виступати. Дуже вам дякую.
Отже, ми пропонуємо сьогодні затвердити такий порядок денний.
Перше: про структуру Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності та предмети відання. Друге: про обрання голів та персонального складу підкомітетів Комітету з питань культури і духовності. Третє, це один з перших проектів закону, який справді є вкрай нагальним, і він уже є зареєстрований у Верховній Раді. Це проект Закону про внесення змін до податкового кодексу України щодо підтримки видавничої діяльності номер 1316, поданий народними депутатами: Княжицьким, Тарутою, Денисенко, Подоляк, Кондратюк і Єленським.
Ви знаєте, це законопроект, який стосується продовження пільги для книжок і періодичної преси, яка у нас існувала понад 10 років, і останній раз була продовжена. Зокрема, - ще за авторства тоді народного депутата, а тепер віце-прем'єра Кириленка до початку цього року. Зараз будемо працювати над новим бюджетом, і, справді, це надзвичайно важливе питання .
І ще одне, - це обговорення планування роботи комітету на період першої сесії Верховної Ради восьмого скликання. Саме з цією метою ми запросили вас, ми спробуємо…знову ж таки, забираючи не дуже багато часу заслухати деякі виступи, поговорити, поспілкуватися. Але слідкуючи за регламентом, сподіваюся, що не буде ображених, тому що ми не останній раз зібралися. Але ми поговоримо для того, щоб не дуже довго, але щоб ми ще раз познайомились, проговорили те, що ми будемо робити у перспективі.
Значить, хочу вам представити присутніх тут народних депутатів України: мене звати Микола Княжицький, я голова комітету, перший заступник голови комітету – пані Ірина Подоляк, заступник голови комітету – пан Віктор Єленський, секретар комітету – пані Марія Матіос, яку ви всі чудово знаєте; члени комітету: пані Інна Бордюг, пан Вадим Новинський і пан Сергій Тарута.
У нас є кворум, ми можемо починати. Отже, прошу членів комітету визначитися з підтримкою порядку денного. Хто за те, щоб затвердити такий порядок денний. Прошу голосувати. Якщо немає?
Проти? Утримались? Немає. Так що дякую.
Отже, щоб не забирати дуже багато часу, після підготовчої роботи ми спробували розподілити між членами комітету предмети відання по підкомітетах. Ви знаєте, що голови підкомітетів – це люди, які доповідають з того чи іншого напрямку з тих чи інших законопроектів. Зараз ми зможемо це коротко обговорити і пропонується такий розподіл, підкомітет з питань творчої діяльності мистецтв, культурно-просвітницької політики пропонується головою підкомітету обрати пані Інну Бордюг. Я чітко зачитаю все, а тоді ми висловимося, і скажемо свої думки, підкомітет з питань державної політики у сфері розвитку та використання державної мови та мов національних меншин в Україні, книговидання, книгорозповсюдження. Голова підкомітету і секретар комітету пані Марія Матіос. Підкомітет у сфері свободи совісті та релігійних організацій. Голова підкомітету пан Єленський. Підкомітет з питань охорони історико-культурної спадщини. Голова підкомітету пан Тарута. І підкомітет з питань благодійної діяльності і фінансування культури. Голова комітету пан Новинський.
Які є думки у членів комітету з цього приводу? Є якісь заперечення? Якщо всі згодні, прошу вас тоді проголосувати за такий розподіл комітетів. Прошу голосувати. Одноголосно. Дякую.
Тепер для того, щоб ви познайомилися з кожним з членів комітету, я просив би в регламенті буквально три хвилини членів комітету висловитися, сказати декілька слів присутнім про ваші бачення, ваші пріоритети. Після цього я надам слово віце-прем'єр-міністру, який, на жаль, змушений, бо в 4 нарада з приводу бюджету в Кабінету Міністрів. Тому ми пана В'ячеслава послухаємо і попросимо його представляти наші спільні інтереси у Кабінеті Міністрів. А зараз коротко, якщо ви не проти, члени підкомітету висловляться.
ПОДОЛЯК І.І. Добрий день усім. Мене звати Ірина Подоляк. Останні два роки, перед тим, як бути обраною до Верховної Ради України, я працювала в культурному полі, я так це називаю, тобто я очолювала Управління культури Львівської міської ради. І дуже з цього пишаюся. Ми навіть у таких складних умовах, які в державі є і були, нам вдалося зробити багато добрих і корисних речей як в межах чинного законодавства, так і на межі різних законів. Нам це вдалося. Я дуже пишаюся тим, що я працюю у цьому комітеті. І моя мрія, щоб коли відбудуться наступні вибори до Верховної Ради, сподіваюся, що склад наступної Верховної Ради буде ще кращим ніж той, який є зараз, і що робота у Комітеті з питань культури і духовності буде такою престижною, що тут буде черга стояти з депутатів Верховної Ради, які хотіли б працювати у такому важливому і корисному з усіх оглядів для держави комітетів.
Дуже важливим є для нас усіх, і я говорю це аксіоматично, тому що в нас дискусії з цього приводу не повинно бути, є розробка засад державної політики у сфері культури. Це давним-давно назріле питання, це питання, яке вже опрацьовується і у професійних колах, і в третьому секторі. Це питання, яке лягло в текст коаліційної угоди. Воно теж… не було, не викликало жодних дискусій. Питання, пов'язане зі стратегією розвитку культурної політики в Україні є тим важливе, що до обговорення цих засад долучено, власне, не чиновницьке вузьке обмежене коло, а долучені представники, які працюють в галузі культури в дуже багатьох містах України. І тому розробка такої стратегії є вкрай необхідною, вона повинна бути актуалізована. Вокабуляр повинен бути осучаснений. Тому що якщо не починати з поняттєвого апарату, то ми так і залишимося, що культура в нас буде асоціюватися з культурно-просвітницькою діяльністю по клубах. Так?
Потрібно працювати в трендах ХХІ століття, і це ви всі прекрасно розумієте, і за цим всім ви, очевидно, всі скучили. Ми будемо намагатися разом з вами працювати сучасно.
Це, властиво, все, що я хотіла сказати. Якщо будуть потім якісь запитання, ми радо з вами обміняємося під час дискусій.
А! Ще одна дуже важлива річ, яка теж є важлива і для віце-прем'єра, як і попереднє питання, це питання реорганізації діяльності Міністерства культури. Це теж питання, яке вже давно назріло. Це мається на увазі не тільки структура Міністерства культури, а принципи і програми, за якими Міністерство працює. З цього приводу теж дискусій немає, тільки є питання, як, яку модель обрати і в якій і в які терміни цю реорганізацію робити. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Хочу надати слово заступнику голови комітету панові Віктору Єленському.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Доброго дня! Я, Віктор Єленський. Я працював в Інституті філософії, в Інституті соціології Національної академії наук, був директором Київського бюро радіо "Свобода", очолював журнал "Людина і світ", останні місяці я був радником Прем'єр-міністра України.
Я повністю і цілковито поділяю мрії пані Ірини і теж вже бачу ці довгі черги, які будуть стояти в Комітет культури.
Що стосується безпосереднього напрямку, на якому я буду фокусуватися, то це законодавство в сфері свободи совісті, яке, тобто законодавство, маю цю совість зробити свободою. Ви знаєте, що церкви, релігійні організації консенсусно дійшли висновку про необхідність зміни законодавства цілої галузі, в цілому напрямку діяльності, так, і навіть склали такий каталог, за яким би вони хотіли, щоб законодавець рухався.
Я думаю, що серед цього каталогу дуже багато, ну, сказати б, дуже нагальних проблем. І якщо за останні 8-9 місяців ті принципи свободи совісті, які були порушені попереднім режимом, були певною мірою відновлені, якщо було зроблено дещо, те, що не вимагало законодавчого втручання, в сфері запровадження капеланської служби, пільги релігійним організаціям, визнання дипломів вищих навчальних закладів церковних, запровадження курсу релігійної етики і так далі, і так далі. То в сфері законодавства ще є цілі такі лакуни, які вимагають, що називається, нагального втручання. І це позиція і громадськості, це позиція і релігійних організацій. Знову ж таки хочу підкреслити, не одної і не двох, а те, що прийняла Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій консенсусом.
І ще одне. Потенціал релігійних організацій в Україні – я буду говорити про церкву як про інститут, не про якусь окрему релігійну організацію, - отже, потенціал церкви в Україні набагато перевищує той внесок, який церква може зробити в самі різні сфери суспільного буття.
Що стосується соціального служіння, що стосується служіння картативного, стосується доброчинного, в дуже багатьох сферах діяльність церкви обмежена існуючими законодавчими такими заборонами і ленінським сприйняттям, ленінським розумінням принципу відокремлення церкви від держави, який розуміється як те, що церква і держава не мають нічого спільного в своїй діяльності. Це, звичайно, атавізм, який також необхідно подолати.
Я думаю. що результатом цієї законодавчої діяльності має стати набагато більш дієва участь українських церков на міжнародній арені, зокрема йдеться про створення представництва Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій при європейських структурах в Брюсселі. Йдеться про набагато більшу присутність в доброчинній сфері, у війську, в навчальних закладах, і так далі і тому подібне.
Так я, якщо надзвичайно коротко, бачу своє завдання.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Вікторе.
Пані Марія Матіос, не знаю, чи… Марія Матіос трішки хвора, так що…
МАТІОС М.В. Я прошу вибачення за свій оперний голос. У нас в комітеті є гарна традиція, що всі ініціативи обговорюються з громадськістю. І, я думаю, ми цю традицію зберігатимемо. А найперше, що я буду пропонувати членам нашого комітету: здійснити такий культурний десант, може, навіть екстренне засідання кількох комітетів, бюджетного, податкової справи і нашого комітету для того, щоб переконати своїх же колег з інших комітетів про необхідність залишення пільг для книговидавничої справи. Більш нагального питання для видавців, для парламентарів зараз в культурній сфері я не бачу через те, що ця проблема знову зазвучить по-новому з 1 січня. І нам треба не втратити цього.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, дякую, пані Марія.
Пані Інна Бордуг, будь ласка.
БОРДЮГ І.Л. Усім доброго дня, вітаю! Я дуже щаслива бути саме в цьому комітеті і я як представник культури, як представник сучасної української молоді, як патріот України я буду робити все для того, щоб нашу країну знали дуже далеко у всьому світові. І я вважаю, що, на жаль, на сьогодні нам не вистачає достатньо культурної ідентифікації української, немає достатнього патріотизму. І це все треба вирощувати, виховувати, долучати, залучати і обов'язково підтримувати талановиту молодь та дітей України.
Я буду робити для цього все. І є дуже цікаві думки. Наступної зустрічі я поділюся з вами. Я думаю, що ми з вами будемо дуже гарно і плідно працювати. Дякую всім, що ми разом.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Пан Вадим Новинський сказав, що бере паузу поки що для того, щоб попрацювати в комітеті, а потім вже зі звітом виступити.
Тому я панові Сергію Таруті передаю слово.
ТАРУТА С.О. Добрый день! Слышно, да? Я как бы сейчас не хочу останавливаться на тех, на той стратегии, которой будем заниматься. Учитывая, что пока мы тут работали всего 4 дня плотно. Предложение какое. Мы встретимся с Министерством культуры, выясним, что было сделано, чтобы мы были последовательны всему тому, что было хорошее сделано. И естественно, внесем какие-то свои предложения.
Что такое культура, мы это знаем прекрасно, находимся в этой среде. Надеюсь, что вместе сможем, в том числе и с Вадиком разрушить такую, такой стереотип, что вот богатые, вот, правда, некоторые уже и не такие, вот, олигархи, что они не будут работать, не будут ходить. Я думаю, что Николай может сказать, что у нас еще не было ни одного дня после того, когда мы создали комитет, чтобы мы не встречались и не обсуждали темы улучшения ситуации. Мы понимаем прекрасно, что бюджет будет очень сложный, естественно многие статьи, которые финансировались сейчас уменьшаться и нам нужно искать новые формы развития культуры, дать больше свободы, чтобы в конечном счете те уменьшения со стороны бюджета никак не отразились на вот тех задачах, о которых, в принципе, все здесь говорили. Поэтому будем работать, обязательно будем естественно встречаться с гражданским активным сообществом, которые занимаются этой проблемой, вот вчера я уже встречался и мы тоже проговаривали многие интересные направления. Но в любом случае это будем делать публично и у нас еще есть очень хороший сигнал, что, не знаю, впервые, не впервые, но вот в этом составе комитета я не могу давать аналитику прошлым, есть у нас полный культурно-духовный консенсус изменения. Это означает, что мы можем быть очень продуктивными, если нас еще будут напитывать хорошими идеями. Спасибо.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Сергію. Коротко ще скажу від себе. Хочу підтримати всіх, хто тут виступав. Справді, ми збиралися, працювали ці декілька днів, напрацьовували вже нові проекти законів. І хочу сказати, що відчуваємо всі щире бажання, по-перше, багато працювати, по-друге, зробити так, щоб ця наша робота була помітна і важлива для суспільства.
Міністерство культури, треба віддати належне попередньому його керівнику пану Оніщуку, почало робити досить багато корисних починань, почало розробляти стратегію зміни культурної політики в Україні для того, щоб діяти не лише точково, а й системно. Думаю, що це абсолютно правильна річ. Ми зустрічалися з панам В'ячеславом, він буде це продовжувати, власне, сам про це розкаже, є дуже багато цікавих і розумних ідей. Нам все одно потрібно привести фінансування культури від радянської схеми, від пострадянської схеми до схеми європейської. Коли ми будемо мати найякісніші музеї з якісними збереженими фондами; коли ми будемо мати збережену історичну спадщину та історичну спадщину міст; коли ми будемо мати підтримку творчих колективів, коли ми будемо мати якісне кіно.
Власне, на цьому ми і зосереджуємося. В першу чергу, очевидно і книговидавництво, і всі інші сфери розвитку культури. Є такі речі, які ми маємо робити нагально. От проект закону, який ми подали, який проголосуємо, я маю надію, сьогодні. Справді є нагальним, бо формується бюджет. Але вже зареєстрували, сьогодні зареєстрували цілу низку законів, які стосуються підтримки фінансування.
У нас є така ідея, щоб кошти від лотерей і від інших азартних ігор не розносилися у вигляді хабарів представникам прокуратури МВС, силових органів, податкових і Міністерства фінансів, а щоб вони дуже жорстко контролювалися державою і направлялися в сферу культуру, в першу чергу для фінансування кінематографа. Але не лише кінематографа, але й інших галузей культури. Бо лише за нашими невеликими обрахунками, якщо прозоро проліцензувати, наприклад, лише лотереї, то надходження до бюджету можна буде збільшити від півмільярда гривен до мінімум 4 мільярдів. Якщо хоча б половину цієї суми щорічно виділятиметься на культуру, то вже тим самим ми зможемо дати той поштовх, який дозволить змінити наше культурне середовище і захистити нас від будь-якого культурного втручання чи з заходу, чи зі сходу. Для того, щоб українська культура була конкурентно спроможною, і могла спокійно захищати наш інформаційний простір. Особливо зараз, в час, коли фактично ми знаходимося в період агресії. І тому захистити нас можемо лише ми самі.
Ці законопроекти ми теж подаємо, вже на наступне засідання будемо розглядати наступні. Працюємо, як я сказав, над загальною реформою культурної галузі. Будемо залучати європейських фахівців, фахівців як з Європейського союзу, так і з інших європейських країн. Будемо думати про те, яким чином співпрацювати і працювати над децентралізацією певних культурних ініціатив. І тут у пані Ірини є дуже великий досвід, яким чином має підтримуватися і культурні заходи, і культурні ініціативи на місцевому рівні, на рівні громад міських, на рівні областей. Це теж є нашим пріоритетом, зважаючи на ті тенденції, які є зараз, і на програму уряду, яку уряд зараз підготував. Думаю, будемо мати змогу поспілкуватися, і хочу надати слово віце-прем'єр-міністру міністру культури пану В'ячеславу Кириленку.
КИРИЛЕНКО В.А. Дякую, пане Миколо. Шановні колеги! Шановні учасники зібрання! Понад усе, я вдячний за запрошення на це велике засідання парламентського Комітету з питань культури і духовності. Я налаштований на щільну співпрацю з профільним комітетом, я розумію необхідність роботи цього комітету. В минулому скликанні – я мав честь очолювати Комітет з питань культури і духовності, а ще два скликання перед тим був активним учасником його роботи і членом комітету.
На жаль, я думаю, треба трохи часу для того, щоб черга стояла до нашого комітету, поки що немає такого загального усвідомлення. Але це все можна виправити, якщо та невелика кількість людей, яка працює в Комітеті з питань культури, і взагалі в гуманітарній сфері будуть працювати віддано і ефективно. В принципі воно завжди так і було, це справа не багатьох, і на то поки що немає ради. Але я хочу вас поінформувати про декілька справ, які станом на сьогодні, і на найближче майбутнє є важливі.
Із дуже нагального, звичайно, цьому уряду працювати дуже складно, і рішення, які стосуватимуться багатьох сфер діяльності країни можливо, не зразу будуть популярними, я так м'яко це сформулюю.
Разом з тим, найбільш загрозливі підходи, які стосуються сфери культури, і взагалі гуманітарної політики треба унеможливити. Тому станом на цю хвилину я можу поінформувати, що принаймні вкрай резонансне питання – перенесення фінансування національних закладів культури із центрального бюджету на місцеві бюджети вирішено, цього перенесення не відбудеться. І зараз верстається остаточний до затвердження на уряді варіант проекту внесення змін до Бюджетного кодексу, який передбачатиме збереження централізованого фінансування національних закладів культури і більшості практично всіх державних закладів культури, оскільки, не дивлячись на потребу децентралізації, поки що місцеві бюджети, як ми всі з вами розуміємо, не можуть профінансувати ці заклади, та і необхідного організаційного забезпечення на місцях немає.
Наступна велика проблема, яка перед нами, - це деякі податкові питання, які треба відстояти. І це стосується галузі книговидання і ще декількох напрямків, які також можуть опинитися під загрозою.
Я веду роботу на цю тему, як я це зробив протягом останніх трьох днів щодо Бюджетного кодексу. Сподіваюсь, що спільними зусиллями ми зможемо переконати частину наших опонентів, але професійного характеру опонентів, які вважають, що можна однаково підходити до всіх питань оподаткування як лише до економічної категорії. У нашій країні принаймні це поки що не так.
Це із приводу нагальних питань. Я не вичерпний перелік вам надав, але тільки те, що стосується найбільш резонансного.
Друге. Ми затвердили на уряді і внесли до парламенту Програму діяльності уряду. Там є частина тексту, яка має назву "Нова культурна політика", яка мала бути дуже об'ємною, але, в тому числі і за моєї ініціативи, ми зупинилися на тому, що тексти мають бути гранично лаконічними. Тому що написати ми можемо всі з вами дуже багато, десятками сторінок, а ніхто це, особливо із тих, від кого залежить фінансування, потім не буде виконувати.
Тому в проекті Програми діяльності уряду, який вноситься завтра на розгляд і голосування парламенту, лише три прямих згадки, які стосуються культури, але вони важливі: створення стратегії української гуманітарної політики, підтримка українського культурного продукту (крапка) і затвердження Закону про національний культурний продукт. І третє: створення нових джерел фінансування культури.
Щодо першого напрацювання уже є частково в уряді, а частково у всіх нас, в тому числі і в мене, я працював над цією темою. стратегія української гуманітарної політики може бути затверджена, на мою думку, на урядовому рівні, але без обговорення в парламентському комітеті і з громадськістю взагалі це неможливо. Я думаю, що це справа найбільше декількох місяців. Що стосується підтримки українського продукту, культурного продукту, то це стане можливим тільки, якщо ми ухвалимо відповідний Закон "Про національний культурний продукт".
Я також мав честь вносити такий законопроект у позаминулому скликанні. Він навіть був ухвалений у першому читанні, але далі його доля сумнівна. До речі, в тому числі і тому, що три чверті тих, хто виробляє цей культурний продукт, підтримували запропонований тоді підхід, одна чверть – не підтримувала. Вважала, що вони і так уже мають достатні пільги. І тому це все пішло шкереберть. Зараз треба напрацювати консолідований законопроект. В ідеалі, не в ідеалі, а правильно було б, щоб він був внесений урядом і дістав підтримку з боку парламентської коаліції і всього парламенту.
І третє, щодо створення нових джерел фінансування, то це взагалі повинно мати на увазі поступову зміну парадигми всієї, фінансування культури. Я мушу вас поінформувати, але ви це без мене краще знаєте, що центральних бюджетних коштів на фінансування всієї культури в повному обсязі все-одно ніколи не вистачало. Ніколи.
А потреби збільшуються, і кількість людей, закладів, колективів, заходів, проектів, які на таку підтримку заслуговують, величезна. Це означає, що для того, аби не бути прохачами постійними в Мінфіні, в Мінекономіки і в інших впливових установах, ми повинні запропонувати підхід незалежного фінансування культури.
Це може бути, в першу чергу, що стосується кіно, збір, спеціальний збір на підтримку кінематографії. Частково ця розмов вже зараз проведена в уряді. І є початкове розуміння з боку всіх членів Кабінету Міністрів. Якщо такого розуміння не буде, він не пройде в парламенті. Але шанси є, і наступне перше півріччя, думаю, ми повинні присвятити результативному підходу до цієї справи.
І це стосується інших підходів, і в тому числі і тих, які оприлюднені зараз головою комітету Миколою Княжицьким щодо розщеплення частини коштів, які зараз є чистою комерцією, на підтримку державних проектів, програм і закладів культури. Все це потребує законодавчого оформлення. Впливові сили, які об’єдналися в комітеті із усіх практично фракцій парламенту, можуть дослужитися до результативності цієї справи.
І останнє. В своїй діяльності я, безумовно, буду відкритий до парламентського комітету і всіх тих, хто культурою переймаються. Це величезна кількість людей, старших, молодших, інколи контраверсійних між собою, дискутуючих. Уряд має коаліційну природу, як ви всі знаєте, тому, безумовно, для нас є ключовою підтримка парламентської коаліції, яка зараз має конституційну більшість. Але ми налаштовані на те, щоби культурні ініціативи діставали підтримку всього парламентського спектру. Я буду зустрічатися з усіма ключовими постатями, керівниками, впливовими людьми в культурі, із значною частиною я уже це зробив. Завтра у мене зустріч з усіма керівниками національних творчих спілок. Далі – зустріч із керівниками національних закладів культури. Далі – зустріч, яка стосуватиметься телекіно, саме телекіно як частини великої програми змін у кінематографії і так далі. Все це я буду пропонувати робити винятково у взаємодії із парламентським комітетом і усіма тими, хто хотів би докласти зусиль у справі, ну, покращення ситуації взагалі в гуманітарній політиці, а не тільки в культурі. Дякую за увагу.
Я перепрошую за те, що о 16-й годині я маю бути на відповідальній нараді в уряді, але я думаю, що наші зустрічі будуть регулярними. Спасибі.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я маю надію, що ви в уряді передасте те, що ми зараз проголосуємо за законопроект щодо продовження податкової пільги?
КИРИЛЕНКО В.А. На книговидання?
ГОЛОВУЮЧИЙ. На книговидання.
КИРИЛЕНКО В.А. Передам. Я вже передав, не знаючи навіть, що його внесли.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Подякуємо віце-прем'єр-міністру. (Оплески)
Хочу вас переконати, що, ну, от ви з нами знайомитеся, але справді в України зараз унікальний шанс для того, щоб реформувати і галузь, і підтримати український культурний продукт, і зробити так, щоб Україна була почута і в самій Україні, і в світі. Я думаю, що такі часи не часто бувають, так зірки склалися. І тут багато говорили про те, що було б непогано нам більше людей мати в комітеті, я все ж таки схиляюся не так до кількості, як до якості, тому дуже вдячний тим народним депутатам, які зголосилися працювати разом з нами і ще раз хочу вас запевнити, що робота буде серйозною.
Перш ніж ми перейдемо до такого короткого знайомства, висловлювань, хотів би, щоб ми все ж таки проголосували за той законопроект, єдиний який стоїть зараз у нас на розгляді в комітеті, це проект закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки видавничої діяльності, це не є новий закон, він фактично діяв раніше, це містилося в перехідних положення Податкового кодексу, термін дії цього закону спливає 1 січня 2015 року. Тому зараз пропонується за це проголосувати. Ви, не буду багато говорити, хіба може хтось з членів комітету захоче висловитись. Тут немає якихось великих новацій, хочу лише сказати, що як ви знаєте держава підтримує і видання підручників, і видання книговидавництва, і закупку цих підручників для бібліотек, і ті кошти, які фактично видавці не сплатять у вигляді ПДВ, таким чином, тим самим способом фактично книжка не стане дорожчою, це ті кошти на які вона подорожчає якщо ми цього закону не приймемо і держава все одно витратить ті самі кошти. Це приблизно 150 мільйонів гривень, які будуть або витрачені на закупку книжки, або фактично видавці, або будуть зекономлені для Державного бюджету, а збільшення української книгопродукції буде збільшено.
Тому, я прошу членів комітету, оскільки тут є багато співавторів, автором, як я вже говорив, є крім мене пан Тарута, народний депутат Денисенко, народний депутат Подоляк, народний депутат Кондратюк і народний депутат Єленський.
Якщо є в членів комітету якісь бажання висловитись з цього приводу, будь ласка.
Пані Марія пропонує голосувати. Якщо немає ні в кого інших точок зору. Прошу. Хто за те, щоб підтримати цей законопроект? Прошу голосувати. Дякую. Проти? Утримались? Немає. Законопроект прийнятий одноголосно.
Я вітаю, ну, хоча би так, це проміжні привітання тому що нам доведеться з цим зараз йти в бюджетний комітет, йти до Кабінету Міністрів. Тут є пан Афонін, який опікується видавцями, тут є багато інших видавців, письменників, літераторів, так що перший крок ми зробили, думаю, зможемо рухатись далі.
Давайте зараз обговоримо яким чином ми будемо діяти далі. Ми б хотіли надати слово присутнім, але очевидно, що нажаль оскільки обмаль часу то ми повинні встановити певний регламент. Скільки часу ми встановимо на такі виступи, знайомства, загалом, щоб ми обмежили час роботи нашого комітеті. Які є пропозиції? Три хвилини для одного виступаючого, а загалом на все обговорення. Зараз 16 година 30 хвилин.
Прошу членів комітету тоді підтримати рішення, що у нас регламент на один виступ не більше 3 хвилин. І до 16.30 ми працюємо. Хто за цю пропозицію, прошу голосувати.
Так, рішення прийнято. Будь ласка.
Я тоді от, пан Афонін надалі. Я надам йому слово з вашого дозволу, оскільки ми проголосували зараз той законопроект. Єдине, що ви можете говорити сидячи, вмикаючи мікрофон (для стенограми). Я буду вам дуже вдячний. І ми всі бачимо один одного. Можете вставати, але мікрофон вмикайте.
_______________. Три хвилини ваші йдуть.
_______________. Я щиро хочу подякувати членам комітету за голосування. Хоча, власне, жодних сумнівів не було. Хочу звернути увагу, вчора, в своєму акаунті, в facebook, розмістив фотографію станції метро "Печерська". Величезна черга, чоловік 50, які…(Не чути) …Україна протягом доби незалежності мала шалений дефіцит думки, книги, друкованого слова.
Вчора в програмі "1+1" показали Донецьку і Луганську область. І показали наших добровольців, велику кіпу книжок, які поширювались в 2010, 2011, 2012 році, видані в Росії, які формували оце сепаратистське поле, поле підсвідомого супротиву Україні протягом багато років. Україна до Донбасу своєю думкою, своєю філософією, своїм почуттям національного не дійшла. І сьогодні оцінюючи стан видавничої галузі я хочу оцінити її як бійців, які пішли в окопи в квітні цього року. Крім черевиків і благенької форми, які їй дали, більше нічого не було. Навіть автомати з патронами, які поржавіли і не стріляли. І сьогодні спроба лишити пільг видавничу галузь, це все рівно в цих зимових умовах зняти черевики, зняти одяг і забрати залишки зброї, і сказати: "Хлопці, захищайте". Ми сьогодні мусимо зробити все для того, щоб книга з'явилась, для того, щоб побороти локалізацію, у нас сьогодні немає ринку, сьогодні те, що видається на Івано-Франківщині по 300 примірників, воно не виходить за межі області. Одесити не уявляють як мислять львів'яни, львів'яни не уявляють як мислять одесити.
Ми мусимо повернути простір український, розумовий, інтелектуальний, філософський, літературний, щоб в кожному куточку країни знали як мислять його співгромадяни, його друзі, мислять в тих чи інших регіонах. За 23 роки цього не було. І сьогодні, власне, пільги, вони нічого не дають, це
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам за лаконічність. Можемо не аплодувати, у нас ділова розмова, насправді, хоча приємно всіх слухати. Хочу вам сказати, що пільги – це важливо, а там поруч Комітет по боротьбі з корупцією засідає. От, якщо вони перекриють контрабанду книжок з Росії, то це вже буде ледь не найбільшою пільгою. Я думаю, що всі ми це чудово усвідомлюємо. Будь ласка. Тільки називайтеся, будь ласка. Пан Вятрович просить виступити. Так. А? Пан Танюк, пані Заболотна. Давайте ми, пан Кендзьор.
ПЕРЕЛИГІНА Л.Ф. Перелигіна Людмила Федорівна голова Профспілки працівників культури України.
Шановні народні депутати, шановні учасники цього прекрасного і чудового зібрання, дуже добре, що нас всіх закликали і пригласили на це засідання.
Я хочу розпочати свій виступ, щоб довести, що сьогодні Конституція України проголосила нашу державу демократичною, правовою і соціальною. Тож тільки здивування і не тільки здивування, а обурення у працівників галузей культури викликали публікації в засобах масової інформації положень. Я хочу звернути вашу увагу і особливо вас, Микола Леонідович, що є доручення Прем'єр-міністра України від 4 грудня 2014 року за номером 112 щодо змін до законодавчих актів України, указів Президента України, рішень уряду. Адже всі ці положення неодноразово, щоб ви знали, обговорювались громадськістю і викликали повне несприйняття нею ще у 2013 році, я хвилююсь, і в 2014 році. Основою перегляду законодавчих актів у сфері культури за мотивацією Міністерства фінансів є економія бюджетний коштів, та раціональне їх використання.
Крім того, Міністерство фінансів при скасуванні окремих норм та положень законів України керується прикладами європейських держав, таких як Естонія, Словаччина, Угорщина, Австрія, Німеччина, Франція, Данія та інших. Але ж мінімальна заробітна плата в цих країнах від 5 до 20 разів вища ніж в України, де вона складає 65 євро. При цьому в українських працівників середньої кваліфікації, наш працівник культури отримує заробітну плату в 10-15 разів нижче, ніж в передових країнах Європи. Профспілка наголошує, що запровадження даного доручення призведе не тільки до скорочення соціальних гарантій працівників культури, а до занепаду позбавлених бюджетної підтримки бібліотек, музеїв, театрів, концертних організацій, шкіл естетичного виховання, ще й порушить грубо статтю 22 Конституції України, яка наголошує, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. А стаття 43 говорить, що кожен має право на працю, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Я хотіла б ще до вас звернутись. Що впродовж багатьох років крок за кроком Міністерство культури разом з профспілкою, за підтримки Комітету Верховної Ради, і тут сидять народні депутати тих бувших скликань, які напрацьовували з нами нові принципи та механізми соціально-економічного захисту працівників культури.
На сьогодні низка профільних законів у сфері культури, таких як Закон України "Про культуру", "Про бібліотеки і бібліотечну справу", театри та театральну справу, музеї і музейну справу враховують специфіку працівника. Регулюють питання соціального захисту. Вони всі мають статті по соціальному захисту працівників.
В той же час Міністерство фінансів пропонує вилучити із профільних законів норми регулювання питань соціального захисту працівників культури, посилаючись на норми Закону України "Про оплату праці", при цьому не вносячи до цього закону змін. Це призведе не тільки до ручного управління Кабміном зазначених виплат, а ще й законодавчо закріпить його право в будь-якій ситуації на свій розсуд корегувати зазначені виплати.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я хочу трошки сказати…
ПЕРЕЛИГІНА Л.Ф. Тому я хочу звернутись до вас. Що сьогодні це на слуху у всіх установах і організаціях. І ми звертаємося до всіх народних депутатів. Це не тільки буде стосуватися працівників галузей культури. Це буде відносно і працівників освіти, охорони здоров'я.
Тому я хотіла б, щоб цей комітет, щоб наша Верховна Рада, щоб слова Революція гідності на Майдані – було втілення в життя і в роботу кожного народного депутата! Щоб після, як закінчиться термін народного депутата можна було обняти і сказати велике спасибі, як ми робимо по тих народних депутатах, які зараз тут знаходяться: Лесь Танюк і он сидить наш…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Ви можете нам виступ залишити, ми його… Я хочу вам сказати, що не всім скажуть спасибі. Тому що ситуація в країні, на жаль, кращою не стає, ви це знаєте.
ПЕРЕЛИГІНА Л.Ф. Значить, я зараз всю таблицю…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Нам справді дуже важливо, щоб нам сказали спасибі не тільки працівники культури, а взагалі громадяни України, які цю культуру побачать.
ПЕРЕЛИГІНА Л.Ф. Громадяни України, ми на вас надіємося.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Хочу надати слово пану Вятровичу. Ви знаєте, у нас тут, бачите, таке поєднання – і серед членів комітету, і серед присутніх. Є люди, які давно працюють в культурі, які мають величезний досвід. А є, от прийшов пан Слабошпицький, який переміг на величезній кількості фестивалів. Бачу тут багатьох інших людей, представників іншого покоління. І нам дуже важливо, щоб всі ми відчули, що країна, дбаючи про громадян і про глядача, кожному, хто тут є, і тим, кого тут немає, дає змогу творити таку культуру, такі фільми і таку музику, яку будуть слухати не тільки в нас, а всюди в світі.
Прошу.
В’ЯТРОВИЧ В.М. Доброго дня! Я – Володимир В’ятрович. Маю честь від кінця березня цього року очолювати Український інститут національної пам'яті. Разом з тим маю обов'язок повертати фактично до життя цей Український інститут національної пам'яті. Справа в тому, що він попередньою владою був фактично ліквідований, і зараз щойно триває процес реорганізації, повернення йому попереднього статусу центрального органу виконавчої влади. Слава Богу, вже всі необхідні документи проголосовані в уряді. І я думаю, що з нового року ми, власне, зможемо запрацювати вже в тому статусі, в якому працював інститут до 2010 року.
Що це означає? Головні завдання інституту – стати державним інструментом подолання тоталітарної спадщини. На жаль, ми з вами були свідком того, що може статися з країною, яка не долає тоталітарної спадщини, врешті-решт може призвести до рецидивів повторень тоталітарного минулого, які вилилися, зокрема, в криваві події, що відбулися на Майдані цього 2014 року.
Практично всі посткомуністичні країни, країни Балтії, Чехія, Польща, Угорщина та інші для подолання цієї тоталітарної спадщини створювали спеціальні державні органи, які називалися приблизно або як Інститут національної пам'яті, або схожі за назвами інституції. Їх робота опиралася, в першу чергу, на архів комуністичних спецслужб, які містять матеріали про те, як функціонував тоталітарний режим.
Через це Інститутом національної пам'яті зараз розробляється, і ми будемо сподіватися на вашу підтримку в підтримці, власне, цілої низки законопроектів, один з них це законопроект про забезпечення вільного доступу до архівних документів репресивних органів колишнього СРСР. Досі ці документи, доступ до них то відкривається, то закривається в залежності від політичної ситуації, зважаючи на те, що ці документи досі контролюються сучасними спецслужбами, що йде на шкоду і дослідникам, які займаються цією проблематикою, і на шкоду сучасним спецслужбам, які таким чином успадковують спадщини чекістів, що абсолютно є недоречним у сучасній ситуації.
Так само вважаємо за потрібне підготувати спеціальний Закон про засади національної політики пам'яті і український інститут національної пам'яті для інституційного забезпечення державної політики національної пам'яті. Ми з вами прекрасно розуміємо, що зміни влади в Україні, які відбуваються, в принципі в цілому ідуть до позитиву. Кожного разу народ вибирає кращих і кращих і це сприяє прогресу в суспільстві. Але якщо так само часто буде мінятися політика національної пам'яті, це загрожує розмиванню основ національної ідентичності. Відповідно ми повинні зробити таким чином, щоб в разі якихось майбутніх наступних змін влади, які можливо очевидно в країні як в кожній демократичній країні, щоб у нас знову діаметрально не мінялася гуманітарна політика, і сподіваємося, що цей закон буде таким який допоможе цього уникнути.
Очевидно, що нам треба багато попрацювати для створення умов ліквідації і унеможливлення використання символів тоталітарного режиму в населених пунктах України. Знову таки маємо досвід інших європейським держав, яким чином на правовому рівні це вирішувалося, я думаю, що ми можемо застосовувати його в Україні.
Очевидно, що треба завершити врешті питання, яке 23 роки постійно постає в українському парламенті і не знайшло свого завершення, мова іде про врегулювання правового статусу учасників боротьби за незалежність у ХХ столітті. Ми розуміємо, що цих людей, які брали участь в визвольному русі, стає дедалі менше, і це питання вже не соціального характеру, це питання вже навіть не стільки, яке стосується цих людей, це питання стосується у першу чергу української держави, які має врешті показати, на яку спадщину вона орієнтується. Відповідно треба готувати теж такий закон.
Ще один закон, який близько до цього стосується, який потребує кардинальних змін і доповнень, це Закон про реабілітацію жертв політичних репресій. Закон, який був прийнятий ще у квітні 1991 року радянською державою і згідно якого значна частина власне тих людей, які були репресовані радянською владою за те, що справді свідомо боролися за радянську владу, досі не можуть бути реабілітовані і фактично досі є злочинцями. Це ті законопроекти, які б ми хотіли розглянути. Крім того, очевидно, що ми б хотіли розраховувати на ваш участь в роботі нашого інститут. Зокрема, на наступний рік нами заплановано підготовку національної доповіді про злочини комунізму в Україні, який мають дати історико-правовий аналіз, основи історико-правового аналізу того, чим був комуністичний режим в Україні. І сподіваємося, що довкола цієї національної доповіді нам вдасться разом з вами організувати важливі і цікаві, і ґрунтовні парламентські слухання. І сподіваюся на співпрацю з вами.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Володимире.
Хочу ще сказати, що справді питання архівів для нас є вкрай важливим. Для мене особисто те, про що говорив пан Володимир, актуально. Те, чим я займався, що мене цікавить, ви знаєте, що у нас існувало п'ять кіностудій лише документальних фільмів. І все, що там знімалося, а це фактично хроніка нашого життя. Тому що, якщо говорити про ігрове кіно, то воно перепродавалося, не перепродавалося, хоч воно тож не є систематизованим. Але те, що стосується кінохроніки і документального кіно України, яке колись було одним із найкращих в колишньому Радянському Союзі, то фактично все це знищується, знаходячись в архівах під міністерством юстиції. Люди і громадяни не мають до цього доступу. І наша справа, звичайно, побудувати такий Центр радіовізуальної продукції, де можна буде прийняти програму цифровізації за підтримки європейських структур для того, щоб всі громадяни України через Інтернет безпосередньо в цьому центрі мали доступ до нашого надбання, яке зберігається і на фонограмах, і на кіноплівках, і в аудіоархівах, і в телеархівах. Це такий надзвичайно важливий пріоритет. Хочу зараз надати слово пану Олесю Танюку.
ТАНЮК Л.С. Я, дякую, пане Миколо, за те, що запросили мене на це засідання відкрите. Мене, який у 18 років мав відношення до керівництва цим комітетом. Я хочу вам зразу сказати, що В'ячеслав Кириленко залишив вам у спадок дуже хороший апарат. Апарат, можливо, найкращий з усіх комітетів. Я це знаю, бо я по всіх комітетах дивився, хто, як працює. В цьому комітеті працюють люди дуже фахові. І я хотів би, щоб їх використовували на повну …….
Відносно черги ви говорили. Ви знаєте, членами цього комітету колись в одному скликанні був Леонід Макарович Кравчук, був Жулинський, був голова Народного руху Чорновіл і голова Комуністичної партії Симоненко, всі вони ішли в цей комітет наввипередки, тому що вони розуміли, що це стратегічний комітет, через який вирішувалося все, абсолютно майже все. Знаєте, перший лист на запрошення МВФ підписав я. Нібито не мав відношення ніякого до МВФ, але це був комітет сміливий, український і він ішов першим в такому сенсі. Я б дуже хотів би, щоб комітет продовжував таку лінію, щоб він визначив, що культура не є галузь народного господарства, як це зараз записано в наших всіх урядових документах, а культура – це стратегічний напрямок. Сама культура мусить визначати, якою бути державі і що таке культурна ідентичність громадян. Бо оцей марксизм, за яким ми сьогодні живемо, "сначала хлеб, а нравственность потом", те, що Брехт говорив, воно нас і губить. Тому що все-таки спершу мусить бути духовне високе начало, тоді ми піднімемо і економіку, і фінанси, і все інше, якщо ми зробимо культуру таким стратегічним напрямком. На жаль, цього у нас сьогодні немає, тому що минула влада нас штрафувала.
Ну, скажімо, там, Центрові Леся Курбаса скоротили вдвічі бюджет і люди одержують в половину, менше ніж 50 відсотків, хоча це національний центр. Спілкам національним скоротили з 10 мільйонів до 6 мільйонів, а потім і цих мільйонів не стало. Мова йде про ліквідацію творчих спілок тоді в такий спосіб. Розумієте? Ну, що, скажімо, робити мені Танюку, який несе на своїх плечах Будинок ветеранів сцени? За які кошти можна потім цих стариків годувати, паперами? Я б дуже хотів би, щоб ви взялися серйозно за Міністерство культури.
Я не оцінюю високо діяльності мого колеги Євгена Нищука, якого ми спілченці перші рекомендували на цю посаду, і наші листи пішли туди вгору. Бо він все-таки був виставочний міністр і перетворив все своїми заступниками на паперове. Писати папери, писати… Я написав до нього 60 листів, на жодний лист він мені відповів, на жоден. Він питає, я питаю: "Ну як, Євген, чого ви не відповіли вже зараз?". Він каже: "Ну, ви розумієте, у нас такий порядок. Канцелярія сама розписує кому, що відповідати". Я кажу: "Ну, добре, вибачте, а для чого тоді міністр, якщо канцелярія сама розписує. Я хотів би, щоб все-таки міністерство було відредаговано дуже професійно.
І останнє. Багато говоримо про брак грошей, в Міністерстві культури є гроші. І треба подумати про список тих організацій, які воно фінансує. Для чого сьогодні фінансувати площадку імені Конєва? 1 мільйон гривень дається, площадка імені Конєва, музей-площадка. Конєв, який готував терористів для України, разом з Жуковим, і ця площадка досі на балансі держави, я таких площадок можу назвати вам ще п'ять-шість. Є приватні фірми, які міністерство фінансує, є інститути удосконалення вчителів і працівників культури, які нікого не удосконалюють, у всіх інших міністерствах це десь трохи змінили, у нас цього немає.
Я б радив просто і комітетові, і міністру пройтися списком по цьому, ми можемо назвати п'ять-сім таких організацій, які просто соромно сьогодні фінансувати за державні гроші, і тоді можливо ми допоможемо одне одному. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже вам. Ви абсолютно слушно говорите про те, що потрібно дивитися і на структуру фінансування. На жаль, я не переконаний, що ми встигнемо це зробити зараз дуже швидко. Але маю надію, що протягом наступного року і до затвердження наступного бюджету точно зможемо на все це уважно подивитися.
Хочу вам сказати, що у нас є досить багато тих, хто записався, пан Скиба, пані Заболотна, пан Кендзьор, тут є записаний пан Тримбач, поки що є такий список і в такій послідовності ми будемо виступати.
Хочу зараз панові Скибі надати слово і попросити все ж таки ще раз для стенограми чітко представлятися, називатися кого ви представляєте.
СКИБА М.В. Доброго дня, Микола Скиба, директор "Агенції культурних стратегій". Також представляю тут групу модераторів "Культура-2025", яка до цього часу співпрацювала з Міністерством культури в напрямку розробки стратегії розвитку культури до 2025 року.
Передусім хочу подякувати апарату комітету, депутатам за можливість взяти участь у відкритому засіданні. Оскільки сьогодні перша така зустріч пройшла засідання, я хочу зосередити увагу на більш системних речах, а потім я думаю, ми будемо поступово йти в деталі.
Отже, щодо суті, як на мене і на думку, скажімо тих представників культурної сфери з якими я спілкуюсь, зараз важливо в цей момент, коли вся держава переживає системні реформи, також в культурі здійснити одну дуже суттєву річ, культура має перейти від режиму виживання в режим розвитку.
Тому що те чим вся політика, яка була до цього часу, - це був спосіб такий через крапельницю утримати в напівживому стані. І цей стан він перед усім дуже погано позначається психологічно, тому що блокуються центри, які відповідають за перспективу, за розвиток, і, навпаки, розвивається пристосуванство і всякі інші речі.
Щодо напрацювань, які передані в Міністерство культури. Дійсно, тут хочу подякувати народним депутатам, які згадали сьогодні про цю річ. Одна із проблем українського суспільства і культурної сфери це весь час перерваність зусиль.
Тобто з'являється, одні люди щось напрацьовують, потім інше кажуть, що все пропало, все погано. І треба починати спочатку, і ми весь час у таких спазматичних рухах намагаємося, щось побудувати.
Я думаю, що ми в тій ситуації, коли ми не маємо права, ні на марнування часу, ні інших ресурсів, і нам необхідно максимально консолідувати зусилля. Власне, чому названа ініціативи "Платформа", тому що це відкритий майданчик, люди, які працюють наразі, вони себе не позиціонують, як експерти, хоча це люди, які мають досвід. Але наголошують, що ми відповідаємо за технологію, за процес, а експертами є власне всі, хто може долучитись через оn-line інструменти, а також через низку стратегічних зустрічей, які вже відбулися в шести містах України, в тому числі Києві. І будуть далі відбуватися за секторальним принципом.
Який фокус зроблений, яка робоча версія? Культура – це, як частина сталого розвитку. Це власне те, чому власне, про що пані Ірина Подоляк наголосила таку непрестижність культури і всієї сфери. Тому що культура розглядається як щось таке, де можна там потанцювати, поспівати, поговорити. Вибачте, я так спрощую, щоб було зрозуміло, але це не мислення ХХІ століття. Культура – це дійсно сфера, яка дуже суттєво впливає на сучасну економіку, яка задіює інноваційність, яка задіює людський капітал і, власне, одним із надзавданням діяльності комітету, діяльності всіх нас – професіоналів в цій сфері я бачу в тому, щоб дійсно культура, культурна політика була інтегрована в загальну політику держави, щоб вона не була на маргінезі, а щоб вона підживлювала соціальні реформи, економічні реформи і навпаки задавала, власне, тренди. Тому що в культурі закладена ось ця можливість бачити на кілька кроків вперед. Власне, це зафіксовано в візії розвитку культури от. І на що дуже сподіваємося, що законотворчість, вона буде спрямована на те, щоб покращити, дати можливість працювати тим, хто і так працює. Один короткий результат роботи в фокус-групах, особливо в містах, колосальний потенціал, перед усім перше спостереження.
А друге, одна із перших проблем, яку відзначають люди – це дуже сильна зарегульованість сфери культури і це зв'язує руки і ноги в тій ситуації, коли дійсно бракує бюджетних коштів, коли слабка матеріально-технічна база. В такий ситуації вихід один – це дати можливість право ініціативи переглянути законодавство в тому сенсі, щоб воно не стільки обмежувало, скільки заохочувало. Це дуже важлива частина, я думаю, що тут питання кооперації зусиль, власне, комітету і експертного середовища – передусім проаналізувати законодавство. Тому що перед тим, як щось радикально реформувати, треба передусім добре знати що, добре знати всі складні зв'язки, які там закладені. Тому я б застерігав від дуже таких швидких, поспішних кроків. Тому що найпростіші рішення породжують, насправді, найскладніші проблеми. Я хочу, щоб ми спільно цього уникли. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую дуже вам.
Не так вже в нас багато часу. Запрошую до слова пані Наталію Заболотну.
ЗАБОЛОТНА Н.П. Доброго дня, шановні присутні, шановні панове члени комітету, голови! Я надзвичайно щаслива, що можу сказати зараз дуже коротко, декілька пропозицій озвучити.
Я, по-перше, підтримую, цілком підтримую тезу Леся Танюка, який сказав, що культура – це має бути стратегічною, і не галуззю, а це має оперувати іншим терміном. Більш того, я пропоную, щоб ви підняли питання про внесення змін до Стратегії національної безпеки нашої держави.
Наша команда вважає, що культура має бути визначена як стратегічна безпекова галузь. І це негайне питання, адже ми всі аналізуємо питання недофінансування, і ми… Да, у нас завжди на задвірках культура, на останніх шпальтах газет і на останніх… і, в принципі, вибір міністрів культури завжди у нас також відбувається, ну, чого гріха таїти, по якимось там уже залишковим принципам.
Я пропоную, щоб ми проаналізували причини цієї війни. Ми маємо збагнути, чому наша держава протягом останніх 23 років не зверталася до акцентування культури, соціогуманітарної сфери як сфери безпекової; чому громадяни, чому жителі на території України не вважали себе причетними до громадянства України, не вважали себе громадянами, патріотами цієї країни. Не тому, що вони погані, а тому що держава ніколи не ставила на культуру. Це перше.
По-друге, я є директором Національного культурно-мистецького комплексу "Мистецький арсенал", який вже є таким одіозним будівництвом десятиліття. Вже 10 років про нього говорять, що це має бути бренд Української держави. І ми в це віримо.
І я хочу сказати, що потрібно наголосити на тому, щоб Міністерство культури управляло не лише тими закладами, які належать йому: десятками, сотнями - це несуттєво, - що культура є і виробниками культурного продукту є ті заклади, які не належать до сфери Міністерства культури. Я протягом, до цього 6 років була директором "Українського дому", 4 роки я є директором "Мистецького арсеналу" і це постійний пінг-понг. Ми належимо, да, ми у сфері Державного управління справами, яке має нібито будувати. Кабмін, який завжди у вічному клінчі з Державним управлінням справами не виділяє гроші. Міністерство культури, я до міністра приходжу, каже, йдіть до свого начальника, йду до свого начальника, він каже, йди до міністра культури, врешті решт ми робимо все на власному ентузіазмі. Як результат, за ці 4 роки короткотривалі заходи Мистецького арсеналу, будівництво фактично відвідало більше 2 з половиною мільйонів людей. Це сотні тисяч на рік, це найбільший результат відвідуваності, ну, мабуть, чи не найбільший, я не знаю статистики і культурних закладів України. Тому я прошу акцентувати на актуальності розбудови Мистецького арсеналу, тому що це також наша безпека. Його потенціал 6 – 10 мільйонів відвідувачів на рік. Це культурний внутрішній туризм, це найяскравіший маяк на міжнародній мапі світу і люди сюди будуть їхати не, як в державу подивитися, де психотравма, хто отримав цю психотравму, як на роздерту країну і всі нам хочуть допомогти. Ми маємо представляти, маємо бути зразком, у нас чудові митці, чудові письменники. Ми повноцінна нація, але якщо ми будемо показувати це, чи не будемо це показувати через призму повноцінного культурного продукту Бієнале, фестивалів, кіно ми будемо завжди жевріти і будемо з протягнутою рукою.
Тому я пропоную, щоб комітет зробив: а) аналіз над тим, що зроблено і, що не зроблено за ці 10 років. Ну принаймні за ті роки, де пан В'ячеслав Кириленко був членом і керівником цього комітету і був віце-прем'єр міністром. Проаналізувати потрібно, я вважаю потрібно відверто подивитися на помилки, які були зроблені депутатами і, можливо, не помічені комітетом раніше, як то закон про мови, який став фактично відмашкою для анексії Криму і для якоїсь військових дій на сході України.
По-друге, я прошу щоб ви уважно поставилися до нашої пропозиції переглянути проект Закону про національний культурний продукт, який був поданий у Верховну Раду вже 6 років тому. Зараз інша країна, і інше бачення, і інші критерії культурного продукту і запитайте у нас, що ми про це думаємо.
Ну і також, я дуже, я є патріотом України і наша команда дуже вболіває про те чому на такому високому рівні, на рівні комітету, на рівні Міністерства культури, можливо, щось і було зроблено, але ми це не відчуваємо, нічого не було зроблено коли відбувалася анексія Криму з музеями. Зараз Росія кичиться тим, що вона відхапнула не лише шматок нашої країни, вона собі присвоїла шматок історії і ті фрески Херсонесу, які півтора роки тому були в експозиції мистецького арсеналу яким по п'ять сім тисяч років і та Скіфська скульптура і Половецька скульптура, яка в Луганську на території захопленого, нещодавно захопленого і перейшов під ЛНР університету де 86 половецьких і скіфських мап і десятки Донецьких музеях. Потрібно говорити про те, що потрібно створити якийсь кризовий штаб, вести переговори з Росією, це національне українське надбання. Вони хотіли території? Якщо така доля, вони чи візьмуть чи не візьмуть, як складеться, але хай вони віддадуть національне надбання українського народу. Це потрібно роботи негайно тому що ми втратимо більше ніж думаємо, що можемо втратити.
Ну і ще багато побажань, регламент дуже …
І останнє. Ніхто не говорить… всі в країні протягом року говорять про реформи і про реформаторів в Кабінеті Міністрів, про судову, прокуратури реформу, про фінансово-економічну, усі просять кредити міжнародні для цих потреб. Ніхто не ставить питання про соціогуманітарну і культурну реформу, а це знову таки, повертаючись до першого питання номер один сьогодні.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую пані Наталя. Ми для того зібралися і вдячні вам за ваш виступ. Хочу трошки може подискутувати, дуже коротко. Я не думаю, що саме Закон про мови став причиною захоплення Криму. Я думаю, що причиною глибинніші. А що стосується всього іншого я абсолютно з вами згоден. І ми власне і хочемо, щоб так, як в медицині там де гроші ідуть за пацієнтом, щоб у нас кошти йшли за митцем і за глядачем, і за тим, хто це споживає.
Що стосується… Дуже важливе питання підняли про нашу спадщину, яка знаходиться на окупованих територіях або може там опинитися. Підходьте до кожного з нас, я особисто, як народний депутат, крім того, що працюю і комітеті можу піти в Кабінет Міністрів, можу піти в будь-яке міністерство чи то Внутрішніх справ, чи то Служби безпеки, так само, як і кожен депутат, який сидить тут. І думаю, що кожен з задоволенням в це включиться. Тому що може ми не встигаємо все зробити? І якщо ви нам будете підказувати, і допомагати то ми, якось так, в такому діалозі, один з одним зможемо зробити більше.
Що стосується наробіток по законопроектах. Очевидно, ми відкриті і готові співпрацювати. Ми, дивіться, вже вичерпали наш час. В мене є ще декілька записаних – це ще три чоловіки, чотири чоловіки. Ми дослухаємо чи ми зупиняємося?
Що? Зупиняємося?
_______________. А якщо три хвилини?
(Загальна дискусія)
_______________. Всі говорили втричі більше.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні. Дивіться. Ми ж шануємо думку всіх. Ми просто не перебивали. Я… Ніхто не буде… Я хотів би, якщо можна. Пан Тримбач. Щоб ми надали йому слово як Голові спілки... Завершили. Пане Кендзьор, не ображайтеся, тут ще є декілька.
КЕНДЗЬОР. Я не ображаюся…
ТРИМБАЧ С.В. Дорогі друзі! Днями в Будинку кіно показували хроніку 89-го року, Верховна Рада і оцей стогнучий Майдан. І у всіх з'явилося відчуття, що ми стоїмо на місці 25 років. В одному з виступів це прозвучало і що законодавство, і так далі, всіх сфер.
Дивіться п'ять з половиною років ми Спілка кінематографістів домоглися того, що включили в закон про кіно, про збір, але він так і не реалізований. У Польщі зробили реформу в 2005 році. І за рахунок оцих зборів до чого вони домоглися, зокрема? Що 90 відсотків кінобюджету загального – це не з державного бюджету, це з оцих надходжень. Ну у нас щось… Я знову чую це років 7-8, чую про лотерею сьогодні і про азартні ігри…
_______________. Вибачте, будь ласка, це збір за що? Збір за що? За прокат, за квитки? Що за збір? Я не розумію.
ТРИМБАЧ С.В. В Польщі там кілька, у мене три хвилини, цих зборів, я це можу потім. З кожного квитка, передусім. Тому але, у нас, дивіться, тому що ми знаємо, що лобі стоїть за цим, яке не пускає всіх цих справ. І тому зараз потрібна дійсно колосальна політична воля для того, щоб це зробити. І, до речі, я бачу в складі Комітету з питань культури потужних гравців на нашому полі. Я все-таки сподіваюсь, що ви це зробимо, ми всі спільно зробимо. Тому що інакше знову ми будемо, роки пройдуть, і ми знову через п'ять років будемо говорити про лотерею, про збори і так далі.
Повторю, поляки, подивіться, вони за дев'ять років що зробили, 30 відсотків прокату польське кіно займає, ось що вони зробили, це за десять років. Тому треба розраховувати не за рік, не за два. Тим більше, пан Микола звертав увагу, он там сидить Мирослав Слабошпицький. Один приклад нашого фільму, який вже 32, по-моєму, призи і 30 країн купили, і так далі. Якого ще, вибачте, треба прикладу, щоб зрозуміти, що в нас є надзвичайно талановиті люди, які можуть, натомість ми чуємо про Міністерство інформаційної політики, туди гроші потратять, така адміністративна возня, вибачте, замість чогось конструктивного.
І ще одне, що я хочу сказати, да, спілки, пан Тонк сказав, знову, дивіться, нас вилучили з постанови Кабміну спілки про пільгову оплату тепла. Там релігійні організації, церкви московського, церкви залишилися. Церкви московського патріархату мають пільги, а ми не маємо. Хто на що працює, розумієте і так далі?
І останнє. Канал "Культура" телевізійний, я думаю, всі вже в цій залі знають, по-моєму, ідея ідіотична, спустить цей канал і ще кілька в один, вибачте, клозет, створити щось, невідомо що. Канал "Культура" недосконалий, безумовно, але там копійчаний бюджет, вибачте, бюджет російського каналу "Культура" – 200 мільйонів доларів. Навіть немає, з чим порівнювати. Я не кажу, що треба 200 мільйонів доларів у нас, звичайно, але замість того, щоб вдосконалити і оплату, і попрацювати з цим каналом, щоб його зробити дійсно суперовим, ідея - його ліквідувати. Ми категорично, Спілка кінематографістів, я думаю, що це підтримано буде всіма, категорично проти таких, вибачте, деструктивних, руйнівних ідей. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Хочу вам сказати щодо каналу "Культура", щоб було розуміння, ну, бюджет "Russia today" – 350 мільйонів доларів. І що? Канал "Культура" зараз – він існує, хто його дивиться? Дуже мало людей. Він передбачений…
_______________. Так що, знищити його?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Почекайте, його зараз не існує. Він є на папері – для глядача його не існує. Навпаки, треба, щоб він заіснував.
Існує Закон "Про Суспільне мовлення", де сказано, що два канали Суспільного мовлення є в державі. Один з них – Перший національний, другий – канал "Культура". Передбачається, зараз будуть зміни до цього закону щодо фінансування, тому його не потрібно… він прописаний напряму в законі. Інша справа, що в цьому законі прописане те, що керівника Суспільного мовлення призначають представники громадських організацій. Ви подали своїх представників до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення? Не подавали, тому що не можуть вони вибрати раду Суспільного мовлення для того, щоб призначити керівника. Навіть зараз, от зараз цей процес йде.
Тому давайте ми все брати в свої руки. Ми допоможемо, в усьому допоможемо. Ви кажете… Ми от з паном Тарутою сьогодні – тут ще його немає, бо він ще не дійшов до комітету, - зареєстрували два законопроекти. Один з них: ми встановили, що збір за прокатне свідоцтво від російських серіалів буде 400 гривень за хвилину. Зараз це 85 гривень адміністративного збору, не лише від російських, там є квоти на різні збори. Це буде йти в Фонд підтримки кінематографа. Так, коротко, кажу. Побачите, він вже зараз є розміщений на… От сьогодні ми з паном Тарутою цей закон зареєстрували. Очевидно, ми хочемо працювати і будемо.
Розуміємо вашу стурбованість. Сподіваємося на вашу підтримку, хотілось би, щоб це не залишилося лише словами в цьому колі, бо на словах ми всі революціонери, а от багато з присутніх тут людей творять якісне мистецтво. Так що давайте один одному допомагати, тим, хто це все робить. Хочу вам всім подякувати. Вибачте, ми ще будемо вас запрошувати, ми не останній раз зібралися.
Репліка? Будь ласка.
ГРИЦЕНКО П.Ю. Шановні колеги! Директор Інституту української мови Національної академії наук Гриценко Павло Юхимович.
Мене дивує, що ми сьогодні серед першорядних завдань не поставили питання наново зміни Закону про мови. Про яку духовність, про який простір український можна говорити, коли й досі діє закон Ківалова-Колесниченка, який руйнує український мовний простір.
Тут же, в цьому комітеті ми напрацювали і матеріали. То чому ж ми, говорячи про якісь відсотки, про якісь там ще і частковості, не беремо головне. Головне сьогодні в Україні – інтегральною має бути українська мова. Інтегральною! Вона має об'єднати всі нації. І якщо у нас не буде ясності на законодавчому рівні щодо мови, у нас не буде порядку.
І ви правильно сказали, пане Миколо, що передумовою воєнних дій не було мовне питання. Але така половинчастість у розв'язанні мовного питання, яка була в Україні, підштовхувала і нашу "п'яту колону" до цього.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Я думаю, що те, що це питання актуальне, ніхто сперечатися не буде. І як ви розумієте, все, про що ми тут говорили, коли ми говорили про кіно, коли ми говорили про театр, - це все про мову. Тому що все, що твориться цією мовою, мають любити. І ми власне для того тут всі і зібралися.
Дякую вам. Будемо зустрічатися. Дякую.