Смерть Богдана Ступки для мене особиста трагедія… Ми разом прожили у Львові нашу молодість. Навіть у побуті (злиденному, безгрошівному) він був актором, він мав насолоду лицедіяти. Ступка жартував: «Позичте мені рубля, а я, дасть Бог, знімусь в кіно – віддам». Всі вважали, що це жарт, але карбованця таки позичали.
А тоді він стрімко ввірвався в радянське кіно («Білий птах з чорною ознакою» ), згодом пішли неповторні глобальні ролі Миколи з «Украденого щастя», Богдана Хмельницького з «Вогнем і мечем», Мазепи з кінофільму Юрія Ільєнка «Молитва за гетьмана Мазепу».
Богдан Ступка сьогодні дивиться на нас із вічності, як дивляться Заньковецька, Бучма, Яковченко.
На жаль, найгірша роль, яку він зіграв у своєму житті – це роль Міністра культури. Але акторська гра Ступки піднімає Україну на колосальну духовну висоту.
Царство Небесне тобі, Богдане!
Хай твоя рідна українська земля буде тобі лагідною, як дотик маминої долоні до твого чола…