СТЕНОГРАМА
засідання Комітету з питань культури і духовності
13 липня 2016 року
Засідання веде Голова Комітету Княжицький М.Л.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Шановні колеги, у нас присутні народні депутати: Княжицький, Подоляк, Єленський, Матіос, Лесюк. Запрошені народні депутати Юрій Мірошніченко і Оксана Білозір, представники відповідних міністерств та організацій.
Порядок денний наступний: звіт Рахункової палати України про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Мінстерству культури України на фінансову підтримку національних театрів у 2014 році та за 9 місяців 2015 року. Телефонував до мене заступник міністра і сказав, що захворів, але є керівник управління.
Наступне: проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо запровадження інституту священнослужителів (капеланів) у військових, правоохоронних органах) ( № 1153, автор народний депутат Мірошниченко); проект Постанови про відзначення 450-річчя з часу надання місту Хмельницькому Магдебурзького права ( № 4079, народні депутати Алексєєв, Ксенжук, Мельничук); проект Постанови про відзначення 175-річчя з часу заснування Національного медичного університету імені Богомольця ( № 4914, народний депутат Матіос); проект Постанови про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2016 році" / 265-річчя з часу народження вченого, фундатора вітчизняної аграрної науки Михайла Ліванова/ (№ 4417, народні депутати Кремінь, Бриченко, Підберезняк); проект Постанови про вшанування пам’яті видатного канадського скульптора українського походження Леоніда Григоровича Молодожанина ( Лео Мола) / 101-річчя з дня народження у 2016 році / (№ 4892, народний депутат Білозір); проект Постанови про відзначення 20-річчя створення ДЗ "Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров’я України " (№ 3065, народний депутат Лінько) та різне.
Я би пропонував спочатку за пропозицією колеги Подоляк розглянути законопроект народного депутата Мірошниченка, який присутній, і потім перейти до звіту Рахункової палати та до інших питань. Хто за такий порядок денний, прошу голосувати. Дякую. Рішення прийнято.
Отже, пане Юрію, прошу вас коротко, якщо можна.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Шановні колеги, для мене честь брати участь в засіданні вашого комітету і з великим задоволенням я вам хочу презентувати законодавчу ініціативу, яка була висловлена на засіданні Всеукраїнської ради церков. Це було ще минуле скликання, де обговорювались питання реалізації духовних потреб громадян наших, в тому числі і тих, які перебувають в пенітенціарних закладах, і тих, які перебувають у військових закладах, навіть ішла мова і про медичні заклади, оскільки душпастирська діяльність є абсолютно законною і легальною та конституційно гарантованою. На виконання цього рішення було авторами підготовлено цей законопроект, я його зареєстрував і в цьому скликання перереєстрував.
Що стосується самого змісту, то в двох словах, як було сказано, в принципі це дуже просто – запровадження військових капеланів. Інститут військових капеланів є не новим, у багатьох арміях світу він існує і, власне, показав свою велику роль особливо в тих ситуаціях, де ідеться про військові дії. Особливо актуальним, як на мене, є він зараз, оскільки і складний психологічний стан службовців і, власне, реалізація своїх релігійних потреб, вони якраз можуть бути забезпечені за допомогою запровадження цієї душпастирської діяльності.
Я взяв довідку, яка вам підготовлена, і, на жаль, я тут бачу, що законопроект доцільно повернути суб’єкт законодавчої ініціативи на доопрацювання, як висновок.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Це юридичне управління.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Так, так, я розумію. Я просто хотів би прокоментувати їхні зауваження, зокрема вони говорять про те, що церква відокремлена від держави. Але цей законопроект не регулює діяльність церков, він регулює і забезпечує конституційність гарантії на відправлення релігійних потреб громадян, тобто ми не втручаємось в діяльність конфесій і так далі.
Далі. Що стосується питань, які пов’язані, ну, одне з зауважень, наприклад, використання терміну "цивільний персонал" є недоречним, оскільки цей термін використовується лише у преамбулі до закону, ну, закону про внутрішні війська і так далі. Якщо він використовується, то ми взяли цей термін і використали у своєму законопроекті. на друге читання, якщо буде більш доречна редакція, я вважаю, що цілком можна поправити, оскільки на перше читання при винесення законопроекту і профільний комітет та Верховна Рада при ухваленні рішення або підтримує саму ідею і такий спосіб регулювання або не підтримує. Насправді перед нами постає питання: чи потрібні військові капелани чи не потрібні? Якщо вони потрібні, тоді цей законопроект можна ухвалювати в першому читанні і доопрацьовувати його вже з Міністерством оборони, з усіма іншими, умовно назвемо, силовими підрозділами, де пропонується запровадити цю душпастирську діяльність і тоді вже виходити на друге читання з грунтовним документом. Оскільки на перше читання всі нюанси обставин врахувати неможливо, оскільки їх є немало.
Коли ми ухвалювали аналогічний закон з вами і проголосували про запровадження душпастирської діяльності в пенітенціарній системі, ми в принципі діяли так само: за основу ухвалили законопроект, потім доопрацювали разом з Державною пенітенціарною службою, врахували всі умови обставин і сьогодні це абсолютно ефективно працює.
Виникає там питання конфесійної підпорядкованості. Насправді це питання не викликало у Всеукраїнській раді церков ніяких дискусій, оскільки, я думаю, це має бути вирішено тими військовослужбовцями, яким буде забезпечено такий капелан. В пенітенціарній системі це в принципі взагалі проблеми немає, в залежності від того, до якої церкви входить той чи інший ув’язнений, так вони і запрошують. Всі конфесії висловили готовність співпрацювати.
Що стосується, власне, цієї ідеї, вона викладена, мені здається, достатньо чітко з точки зору початкової дискусії і прошу підтримати за основу. Далі будемо разом доопрацьовувати, це вже буде наша з вами спільна робота і комітету і долучиться, я думаю, профільне міністерство та Всеукраїнська рада церков. Дякую. Якщо є запитання, готовий відповідати.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я проінформую колег, що абсолютно вірно колега Мірошниченко сказав, що науково-експертне управління каже, що законопроект треба відправити на доопрацювання. Єгор Соболєв каже, що корупційних ризиків не виявлено.
ПОДОЛЯК І.І. Спочатку треба розробити концепцію державно-конфесійних відносин.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Міністерство культури каже, що внесення змін шляхом прийняття законопроекту відсутнє, немає такої необхідності. Це ще заступник міністра Вітренко підписував. У Міністерстві фінансів кажуть, що реалізація потребуватиме додаткових витрат, а в результаті кажуть, що за результатами розгляду оцінки впливу на державний бюджет законопроект підтримується за умови виключення в розділі 1 законопроекту пункту 3.1., а також другого речення в абзаці сьомому пунктів 2.2., 5 та 8 щодо можливості оплати душпастирської опіки військовослужбовців за рахунок бюджетних коштів.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Шановні колеги, я хочу звернути вашу увагу. Насправді це вже є і ця потреба особливо на передовій, де надзвичайно висока психологічна напруга, вже конфесії працюють. Що стосується моєї пропозиції, то ми вийшли з того, що як це у США, в інших країнах фінансуються з бюджету капелани. Вони мають свою специфіку, вони проходять відповідну підготовку, вони мають такий особливий статус. Але говорити про те, що це недоцільно особливо зараз, коли в країні війна.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ми ж не обговорюємо. Я просто зачитував лист. Міністерство оборони підтримує цей законопроект з зауваженнями.
МАТІОС М.В. Давайте заслухаємо Міністерство оборони.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Добре. Я зараз просто дозачитую висновки, які є, потім надамо слово. Міністерство юстиції не підтримує законопроект, бо каже, що це врегульовано чинним законодавством, в достатній мірі створені такі умови і каже, що законопроект потребує доопрацювання. Інститут стратегічних досліджень каже, що такий законопроект непотрібний.
Отже, хтось каже, що потрібен, хтось каже, шо потребує доопрацювання, а хтось каже, що непотрібен. Я вам зачитав результативну частину висновків.
Хто хотів би висловитись? Чи ми спочатку заслухаємо запрошених?
ПОДОЛЯК І.І. Я би хотіла, щоб представник Міністерства оборони нам зараз сказав, як зараз врегульовується це питання.
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Це питання врегульовується наказом.
ПОДОЛЯК І.І. А ви можете представитись?
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Я начальник відділу з гендерних питань та зв’язків з громадськими та релігійними організаціями. Це питання зараз врегульоване розпорядженням Кабінету Міністрів №667 від 2014 року і наказом Міністерства оборони №40. Співпрацюємо тривалий час з релігійними організацями, робота триває, але є певні фінансові трудноші щодо запровадження цього інституту, є певне протиріччя з чинним законодавством, але Міністерство оборони в цілому зацікавлене, щоб це питання підтримати.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Тобто ви підтримуєте цей законопроект?
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Саме в такому вигляді з зауваженнями, як в тому вигляді, який я читав, розміщений на сайті Верховної Ради.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. В чому ваші зауваження.
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Суперечить низці законів. Я погоджуюсь з Головним науково-експертним управлінням, це про соціальний захист військовослужбовців. Я не хочу просто зачитувати.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. А поправити його можна взагалі?
ЛУБІНЕЦЬ С.А. Я скажу так відверто, а чому ви не хочете, от якби робота з віруючими. Може з цього в принципі розробити законопроект?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. З якими віруючими?
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Які є в Збройних Силах.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Дивіться, насправді цей закон не стосується церков, не стосується відправлення і так далі, в це ми не втручаємось.
До нас як до депутатів на Всеукраїнській раді церков звернулись і сказали: ми співпрацюємо з Міністерством оборони, але їхній особливий статус ставить певні запитання, які мають бути лише законодавчо врегульовані, щоб ми легально могли працювати, щоб ця людина мала статус відповідний капелана, щоб був певний порядок. Сьогодні кажуть, що ми напівлегально це робимо.
Якщо брати досвід, то це в принципі нічого протизаконного немає. Треба його легалізувати, треба встановити порядок, оці всі порядки можна наказами встановлювати і так далі. Але в законах має бути передбачено, бо державні органи, в тому числі і Збройні Сили мають діяти на підставі, в межах та в спосіб, прямопередбаченими Конституцією та законами України. Ця діяльність не передбачена законами України та Конституцією. В Конституції вона загалом не може бути детально передбачена, а в законі може. От, власне, на виконання цього ми і зробили.
Ми запропонували, щоб було і матеріальне забезпечення, тобто люди мали певну зарплату в межах тих штатних розписів, які будуть. Але штатний капелан на певному рівні підрозділів, він буде дозволяти це питання вирішити і не буде ставити на межі тлумачення закону того чи іншого представника, який виконує функції капелана.
ПОДОЛЯК І.І. Юрію, я маю до вас питання як до ініціатора цього законопроекту. Скажіть, будь ласка, в цьому контексті, якщо мова іде про створення інституту війського капеланства, то чи створення будь-якого інституту має бути здійснено за рахунок виключно закону чи підзаконних актів? Якщо в нас, наприклад, в Нацгвардії чи в Збройних Силах служать і працюють не тільки військові, служать і цивільні, представники різних професій, які можуть бути військовими, професії яких, так само як і професія військового капелана на сьогоднішній день є занесена в класифікатор професій, якщо я не помиляюсь.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Військовий священик.
ПОДОЛЯК І.І. Якщо у постанові чи у цьому розпорядженні Кабінету Міністрів уже є розроблене положення про цей інститут, якщо є розроблений алгоритм роботи військового капелана і якщо ця функція виконується, якщо робота військового капелана оплачується за рахунок цієї церкви, яка його на підставі певних узагальнень туди делегувала, якщо передбачається, що він не бере участь у військових діях, а він не бере, умовно кажучи, він у штабі є, то який сенс таку законодавчу ініціативу мати?
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Дякую за запитання. Воно насправді саму суть віддзеркалює того, що відбувається зараз. Насправді рішення Кабміну і рівень ухвалення рішень Кабінету Міністрів не дозволяє цьому інституту існувати. Лише закон може запроваджувати інститут, лише закон. І тому сьогодні виникають певні розбіжності в тлумаченні. Я ж вам процитував статтю Конституції, лише на підставі Конституції і законів може вже потім підзаконні акти розроблятись на виконання законів. Кабінет Міністрів не може підміняти Верховну Раду і запроваджувати інститути.
Я не кажу, що це якби погана дія. Просто життя вже вимагало, а закону ще не було і тому Міністерство оборони, Кабінет Міністрів в цілому той порядок затвердили. Разом з тим актуальність існування відповідних змін до законодавства, вона не відпала, просто вони не могли на нас вплинути. Сьогодні така законодавча ініціатива є, яка вже зробить систему правову цілісною: з одного боку, є в законі передбачено, є порядок реалізації цього закону рішеннями Кабінету Міністрів і наказами міністерства.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Будь ласка, пані Марія.
МАТІОС М.В. Пане полковнику, дозвольте до вас звернутись. Скажіть мені, як на сьогодні виглядає ця справа в армії, у Збройних Силах, тобто чи ви можете сказати, скільки на сьогодні і чи в багатьох військових частинах є капелани? Це перше питання.
Друге питання. Чого бракує зараз у цьому контексті Збройним Силам: капеланів, грошей чи закону? Як ви бачите цю проблему?
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Робота у вйськових силах будується більше на громадських засадах, безпосередньо командир військової частини та його заступники запрошують священнослужителів, капеланів на якісь урочисті заходи.
МАТІОС М.В. Це бажання командира військової частини чи бажання підлеглих, тобто військовослужбовців?
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Спільно, скажемо так. Десь на заході країни в більшій мірі, на сході країни в меншій мірі, але воно існує. Також священнослужителі залучаються зараз до військових частин, які знаходяться в зоні АТО, вони зараз там найбільше потрібні.
МАТІОС М.В. А як при вирішенні цієї проблеми, якщо вона є, в Збройних Силах враховують поліконфесійність України, бо в Збройних Силах представлені всі, тобто ви маєте трьох капеланів різних конфесій в одній частині чи просто людину, яка може заспокоювати в цих умовах душевні потреби людей. От як ви виходите з цієї проблеми?
ЛУБИНЕЦЬ С.А. У військовій частині на даний час їх немає. Безпосередньо командир та заступники на місцях на громадських засадах на особистих стосунках.
МАТІОС М.В. Тобто вам бракує закону чи вам не бракує закону такого? Чи ви можете з цієї проблеми виходити самотужки ось так як ви кажете: на добровільних началах, на громадських началах і таке інше?
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Можливо достатньо і наказа міністра оборони.
МАТІОС М.В. Тобто тих нормативних документів, які вже є.
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Є.
МАТІОС М.В. Тобто цього в принципі достатньо, щоб вирішувати цю проблему.
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Достатньо, але для запровадження потрібні певні фінансові можливості.
МАТІОС М.В. В якому статусі тоді ці капелани перебуватимуть у військовій частині? Тобто вони вважаються військовослужбовці, бо вони входять в штат.
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Вони не можуть бути військовослужбовцями.
МАТІОС М.В. Я розумію, але вони отримуватимуть гроші від кого?
ЛУБИНЕЦЬ С.А. Мабуть, від військової частини.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Це до мене питання.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Дозвольте нашому підкомітету виступити з промовою.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Будь ласка.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Отже, перш за все я хотів би подякувати народному депутату Мірошниченко за його зацікавленість. Ви пам’ятаєте, як ми одностайно підтримували законопроект про тюремне капеланство, який став законом і після всіх змін та доповнень він став дуже хорошим, як мені здається. Це перше.
Друге. Я хотів би сказати, що закон про військове капеланство звичайно потрібен.
Третє. Я погоджуюсь з паном Мірошніченком про те, що висновок Головного науково-експертного управління не витримує жодної критики, ну просто жодної. Експерти, які підписали цей висновок, вони не знайомі з практикою капеланської служби в країнах, де впроваджений режим відокремлення церкви від держави.
В чому сенс військового тюремного капеланства з точки зору міжнародного права? Він полягає в тому, що держава всім гарантує на своїй території свободу совісті, але є такі обмежені анклави – тюрма, військо, де людина не може скористатись цим правом. Тому для цієї потреби визначаються військові капелани.
Далі. Ця проблема виникла навесні 2014 року. Тоді не було коли писати законів, невідомо було, як їх може прийняти чи не прийняти тодішня Верховна Рада і тому я, наприклад, брав дуже активну участь у написанні драфту, який зараз є розпорядженням Кабінету Міністрів № 677 від 2 липня 2014 року. Я хочу підкреслити, що там не ідеться про вдосконалення роботи віруючими і так далі, а там ідеться про організацію заснування повноцінної капеланської служби, служби військового духовенства, як є у арміях країн-членів НАТО. Це розпорядження передбачало, що у місячний термін буде розроблено та затверджено відповідно до компетенції положення про службу військового духовенства у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі.
Далі. У місячний термін після цього буде здійснено відбір осіб з числа священнослужителів, які запропоновані релігійними організаціями. Буде забезпечено організацію навчання військових священиків, потім буде внесено в класифікатор професій професію військового священика і робота почалась. Робота почалась і були достатньо серйозні зрушення, були внесені ці зміни, був виданий наказ міністра оборони № 40. Коротше кажучи, робота "закипела". Але вона не була доведена до кінця з причин, які, якщо не юридичною термінологією, то можна визначити як халатність, нехлюйство, відсутність волі, небажання і так далі.
Більше того, людина, яка, наскільки мені зараз пишуть листи релігійні організації і самі капелани, займалась проблемою капеланства у Збройних Силах, у Нацгвардії там інакше, вона зараз чомусь відсторонена від цієї праці. Ця людина займалась, вона рукопокладений диякон однієї з церков і водоночас полковник Збройних Сил України. Ця людина точно відповіла би на запитання, скільки є капеланів, скільки потрібно капеланів для Збройних Сил, які є преференції, які погляди існують в душпастирській раді (душпастирська рада існує при Міністерстві оборони, куди входять представники всіх церков і релігійних організацій). От ця людина точно відповіла би, які є потреби, які є перспективи і більше того, які є проекти законопроектів, які пропонуються або будуть запропоновані для Верховної Ради.
Останнє. Якщо це розпорядження Кабінету Міністрів буде виконано, ми будемо мати хорошу службу військового духовенства в Збройних Силах, Нацгвардії і Державній прикордонній службі. Єдине, що я по молодості два роки тому забув про СБУ. Прийдеться Службі безпеки України обходитись без капеланів. Коли буде виконано це розпорядження, а буквально вчора ми відіслали міністру оборони депутатське звернення, в якому ставиться питання, чому не доведено це до кінця, хто в цьому винен і хто понесе за це відповідальність, що розпорядження, яке було видано два роки тому, досі до кінця не виконано, хоча обсяг роботи був певний зроблений. Тоді ми побачимо дирки, лакуни і все таке інше, які потрібно для того, щоб законодавчо це унормувати.
Всі розмови про те, що режим відокремлення церкви від держави, школи від церкви і так далі, вони не витримують, я ще раз хочу сказати, жодної критики так само, як це було з законопроектом № 4128. Це повне невігластвоі це так зване ленінське розуміння антагоністичного відокремлення церкви від держави. Хоча, коли я сказав заступниці міністра освіти, що церкві не дозволяють відкривати свої навчальні заклади, то це ленінське тлумачення, ленінське сприйняття антагоністичного відокремлення церкви від держави, то вона сказала, "что тогда считайте, что мы ленинцы".
Мій висновок – законопроект народного депутата Мірошниченка, законопроект народного депутата Семенченка, законопроект, який нам, я сподіваюсь, подасть Рада національної безпеки і оборони на деякий час відкласти і тоді зробити робочу групу, яка зробить і душпастирська рада, там теж є свій законопроект, і зробити робочу групу і зробити перфектний законопроект, який буде жити завжди.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Послухайте, якщо ми говоримо про цінності духовні, то я заперечив би саму ідею, якби відмовився. Я вважаю, що ми маємо об’єднуватись довкола цієї роботи. Я не заперечую. Для мене важливо, що ми однаково з вами сприймаємо, що законодавче врегулювання – це не примха якихось там народних депутатів чи Міністерства оборони, які хочуть попіаритись на цьому. Це є об’єктивна вимога ввести в законодавче поле інститут військового капелана і ще раз засвідчити, що радянські пережитки ми залишили в минулому.
Церква не є частиною держави, церква не підпорядковується державі, але церква є і суспільний інститут, а відповідно партнер держави. І тому відправлення релігійних потреб громадян не на розсуд командира, не на його якусь там приватну ініціативу, а якщо це суспільний інститут і є потреба громадян, то, вибачте, громадяни мають право на певну військову частину мати військового капелана, одну посадову одиницю.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колеги, тоді, якщо автор не проти, ми би тоді цей законопроект відклали його розгляд разом з іншими, ми не приймаємо по ньому рішення, тому що у нас будуть інші.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Створіть робочу групу на базі підкомітету.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так, давайте створимо робочу групу на базі підкомітету і запропонуємо голові підкомітету її очолити, але ми повинні поставити певний термін. Як ви вважаєте, який це може бути термін?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Я думаю, що ця група, якщо я буду її очолювати, то пропоную цій групі зустрітись з заступником міністра оборони паном Долговим і розпитати його наміри, тому що вони, мені здається, не до кінця з’ясовані, чому зупинилась ця робота. От тоді ми поставимо, ну скільки?
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Робота у нас почнеться реально у вересні.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Вересень-жовтень.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Давайте до кінця жовтня.
ЛЕСЮК Я.В. Я абсолютно це підтримую. Я за те, щоб ми дали пропозиції, щоб це була якась міжвідомча, міжкомітетська група. В такому плані я за те, оскільки все-таки закон прийме парламент, а не хтось інший, то я за те, щоб керівником групи була людина, яка в цьому плані найбільш компетентна, тобто Єленський. Але мені дуже не подобається, що ми визначені як головний комітет, але все-таки тут має бути велика роль саме Міністерства оборони.
А щодо просвітництва, ви маєте сказати, як це є в інших країнах, хто такий капелан: службовець чи цивільна людина, це офіцер чи не офіцер.
Далі. Врахувати тему багатоконфесійності в Україні і це має виходити разом з вашими комітетами, має бути Міністерство оборони. Тоді десь на кінець жовтня ви можете представити.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Але очевидно, що в робочу групу ми запросимо представника Міністерства оборони, так само як і представників інших відомств. які нам потрібні для цієї роботи.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. У нас присутній зараз представник Міністерств культури полковник Лисенко, який цією проблемою займався. Він голова християнского братства військового, який цією проблемою займався з 90-х років.
ЛЕСЮК Я.В. Ми погоджуємось, що це є державна справа, що капелан буде мати гроші, які йому платить не начальник частини, а це людина, яка на державному утриманні. Але ви нас просвітіть стосовно того, це офіцер чи не офіцер і так далі. Я думаю, що це треба робити на рівні міністра оборони.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Тут чітко написано, що священнослужителі, які пройшли відбір, працевлаштовуються з укладанням відповідних трудових договорів у підрозділи Збройних Сил, Нацгвардії та Державної прикордонної служби і належать до персоналу Збройних Сил.
ЛЕСЮК Я.В. Ви мені скажіть, чи це військовослужбовець чи цивільний?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Це службовець Збройних Сил.
ЛЕСЮК Я.В. Це офіцер чи ні?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Ні.
ЛЕСЮК Я.В. То ви дивіться, думайте, починайте з цього. Моя пропозиція, що до кінця листопада.
МЕЛЬНИК О.І. В принципі те, що обговорене, можна вже голосувати.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Представтесь, будь ласка.
МЕЛЬНИК О.І. Я Олександр Мельник – представник УГКЦ і делегований секретарем ради душпастирської опіки при Міністерстві оборони. В минулому я був керівником напрямку співпраці з релігійними організаціями в Міністерстві оборони. Ситуація, яка на сьогоднішній день склалась в цьому напівврегульованому правовому полі, бо розпорядження Кабінету Міністрів в принципі відкрило шлях і два роки ми співпрацювали з Міністерством оборони, Національною гвардією і прикордонниками по створенню нормативної бази, якій ми в принципі вимагали це розпорядження.
Чому говорю і чому від ради, тому що сповняти цю службу доведеться церквам. Капелани ніде більше не візьмуться, ніж від церкви, яка на сьогоднішній день об’єднана в єдиній особі з душпастирською радою, церкви мають структури, які називаються відділи синодальні, департаменти по зв’язкам зі Збройними Силами. Тільки там ті капелани для всіх силових структур можуть бути народжені, тільки там. Ми займаємось ротацією, їх співпрацею з Міністерством оборони, з прикордонниками, ми відправляємо, екіперуємо, допомагаємо чим можемо, отримуємо поранених, контужених капеланів, які вже самі потребують допомоги.
Тому, Юрію Романовичу, ви тоді, народжена ваша ідея спільно з колегами, просто була потреба суспільства.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Це Всеукраїнська рада церков вирішила.
МЕЛЬНИК О.І. Так, Всеукраїнська рада церков. Ви її матеріалізували, ми тоді приєднались до її реалізації та втілення. Потім ми з Віктором Євгеновичем ми працювали в напрямку реалізації розпорядження Кабінету Міністрів. Але два роки війни показали нам необхідність змін і необхідність серйозного підходу до створення нормативного законопроекту. Ми мали можливість і раніше та зараз спілкуватись з іншими капеланськими службами армій світу НАТО.
На сьогоднішній день перебуває з візитом генерал Канади, в складі цієї делегації також перебуває глава УПЦ в Канаді, там представники структури, які займаються підготовкою капеланів. Вони готові нам допомагати пропонувати свої моделі до розгляду. Ми готові брати якісь кращі елементи і адаптовувати їх до українських реалій.
Хочу сказати, що ми були долучені до написання законопроектів, їх супроводу. Ми дізнавались з новин, що для капеланів готується законопроект. От людина, яка повинна відчути через закон на собі свої права і обов’язки, вона якимогсь чином повинна бути там долучена. Тому рада з душпастирської опіки при Міністерстві оборони вже другий місяць працює над своїм законопроектом про капеланську службу в Україні. Вона визначатиме те, що належить до закону. Ми працюємо з науковцями, з представниками від Верховної Ради в такий спосіб, будемо казати, договірний, але готові сприйняти ідею створення розширеної групи, в якій би можна було відобразити як одну і другу сторону, тобто підхід і створити одну єдину розумну і ефективну.
Тому ця інформація, яку я вам тільки що запропонував, прийміть її до уваги. Світ капеланства через церкви існує, живе, служить Україні і працює над законопроектом. Тому залучайте якомога повніше та ширше той ресурс, який по суті буде і суб’єктом та об’єктом церков, створенням цього інституту капеланства в Україні. Там формула одна в основі лежить – держава і церква партнери через створення інституту капеланства. А вже відповідним чином, які ці повноваження наділяються, треба максимально врахувати позиції церкво, максимально. Вони її знають, вони цим живуть все життя, це їхня складова діяльності ще до всяких законодавчих актів, до різних співпраць, вірніше, нормативних документів і законів. Тому я погоджуюсь, підтримую і пропоную дослухатись до того, що я вам запропонував. Дякую.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую.
МЕЛЬНИК О.І. До речі, ми на раді будемо говорити про це. Я сьогоднішню інформацію доведу і скажу, що таким чином будуть контакти.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Буквально одне слово. Шановні колеги, я прошу вас створити на базі вашого комітету. Міжкомітетську ми її по факту так і створимо, бо ви запросите і співавторів законопроектів, і душпастирську раду при Міністерстві оборони. Я думаю, що треба звернутись і до Всеукраїнської ради церков, це якби координуючий орган з відповідним найвищим статусом в Україні. Тобто в принципі це буде дуже правильно.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колеги, хто за те, щоб за підсумками розгляду законопроекту колеги Мірошниченка прийняти рішення про створення робочої групи на чолі з Віктором Єленським, головою відповідного підкомітету, з запрошенням автора цього законопроекту Мірошниченка та авторів інших законопроектів, які регулюють цю діяльність, Міністерство оборони, Всеукраїнська рада церков, безпосередніх представників душпастирської ради та інших зацікавлених організацій в робочу групу, яка, як говорив пропопонований кандидат на посаду голови пан Єленський, до кінця жовтня повинна запропонувати комітету кінцевий зведений законопроект, який би регулював цю діяльність на підставі роботи цієї робочої групи. Хто за таку пропозицію?
ЛЕСЮК Я.В. Я прошу тільки одне. Все-таки міжкомітетська група і запропонував не комітету, запропонував Верховній Раді.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, ми не можемо пропонувати Верховній Раді. Ми можемо створити нашу групу, і ця група запросить представників інших комітетів до своєї роботи, а там будуть представники інших комітетів.
Хто за озвучене мною рішення, прошу голосувати. Дякую, рішення прийнято. Дякую, пане Юрію.
МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Я дякую вам.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Отже, ми переходимо до звіту Рахункової палати. Чи є у нас представник Рахункової палати? Є. І від Міністерства культури у нас, назвіться, будь ласка.
БІЛАШ П.М. Моє прізвище Білаш, я директор департаменту мистецтв та навчальних закладів. Разом зі мною присутня Воронько Олена Віталіївна – начальник відділу мистецтв та кіно.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую. Будь ласка.
КУЙБІДА Т.Я. Я заступник директора департаменту Рахункової палати. Шановний Микола Леонідович, шановні народні депутати, питання надання фінансової підтримки національним театрам офіційно знаходиться на моніторингу і перевіряється Рахунковою палатою не вперше. Зазначений аудит зараз є у відкритому доступі, як це зазначено Законом про Рахункову палату, і в повному обсязі з рішеннями на офіційному сайті Рахункової палати, так що будь-який громадянин України може з ним ознайомитись.
Нині з державного бюджету фінансова підтримка надається семи національним театрам, обсяг якої за 2014-2015 роки становив близько одного мільярда гривень. Проте результати нинішнього аудиту дають підстави стверджувати, що діюча на сьогодні система надання театрам державної фінансової підтримки у розмірі до 87 відсотків валового доходу, з яких 99,6 відсотків становлять видатки на заробітну плату, є неефективними (це є висновки Рахункової палати) і не стимулюють театри до збільшення власних надходжень. Питома вага власних надходжень доходів театрів у загальних доходах театрів у 2014-2015 роках становила від 14,8 відсотків до 15,9 відсотків, з них до 75 відсотків це є надходження від продажу квитків. Фактично відбувається утримання національних театрів, які у більшості є державними підприємствами.
Виявлені під час аудиту фінансові порушення є незначними – це понад 10 мільйонів, це один відсоток від одного мільярдного фінансування. І це не дивно, адже 99,6 відсотків державних коштів, як я вже сказав, спрямовуються на виплату заробітної плати. Проте аудитом встановлені факти неекономного витрачання театрами коштів як фінансової підтримки, так і власних доходів.
Відсутність в титулах штатних нормативів призвели до наявності у штатних розписах театрів значної кількості структурних підрозділів і адміністративного персоналу, що у свою чергу є додатковим навантаженням на державний бюджет. Наприклад, у театрі імені Лесі Українки із 13 штатних одиниць фінансово-економічної служби нараховується 9 керівників, із 37 штатних одиниць інженерно-технічного персоналу – 15 керівників. Необгрунтовано великою є кількість затверджених у штатних розписах на 2014-2015 роки заступників генеральних директорів театрів: від трьох в одеському оперному театрі до шести в театрі імені Франка. Всього у семи національних театрах 31 штатна одиниця. Це призвело до неекономного витрачання коштів фінансової підтримки на суму понад 6,5 мільйонів гривень.
До речі, я скажу, що у Голови Верховної Ради є два заступники, а в національних театрах – до шести. Ви самі розумієте, що це перебір.
Крім того, на одного артистичного працівника в театрі імені Лесі Українки припадає, зауважте, 4,2 одиниці іншого допоміжного персоналу. Це найбільший показник серед усіх театрів. Для порівняння: в Національній опері України на одного артистичного працівника припадає 1,2 штатних одиниць іншого допоміжного персоналу, а у львівському оперному – всього-навсього 1,01штатної одиниці іншого персоналу.
Це не сприяє економному використанню власних доходів і запроваджена театральна практика залучення до об’єктів в медичних пунктах значної кількості медичних працівників. Зокрема лише національною оперою України на договірних засадах залучено 13 медичних працівників. У складі є навіть лікар-стоматолог та 10 медичних сестер, на оплату праці яких у 2014-2015 роках потрачено 1,3 мільйони гривень. До речі, скажу, що в загальноосвітній середній школі, де вчиться 1200 дітей, передбачені один лікар і одна медсестричка. Тобто при театрах створюються мініполіклініки.
Мінкільтури не забезпечив унормування оплати праці артистичного персоналу залежно від участі у виставах. Зокрема 45 артистам Національної опери України, що не були задіяні у репертуарі протягом 2014 року і 9 місяців 2015 року, виплачено понад 780 тисяч гривень, що є неефективним використанням коштів фінансової підтримки.
Ще декілька важливих питань, на які я хотів би звернути увагу. По-перше, це використання театрами грантів, які були надані для модернізації національних театрів. Через бездіяльність Харківської обласної державної адміністрації протягом семи років освітлювальне обладнання вартістю близько трьох мільйонів гривень у цінах 2008 року, отримано як грантова допомога уряду Японії для Харківського оперного театру, до 2015 року не було змонтовано. І на сьогоднішній день на час проведення аудиту декларація про готовність об’єкту до експлуатації театрів відсутня.
Другий приклад. Внаслідок відсутності ефективних управлінських рішень з боку Мінекономіки та Мінкультури та керівництва театру імені Лесі Українки угода на постачання китайського обладнання для модернізації системи вентиляції театру імені Лесі Українки за наявності негативного висновку державного підприємства "Укрпроектреставрація", наданого ще у 2009 році, дана угода була скасована лише у 2015 році. Наведені приклади безгосподарності створюють негативний імідж України у світі і можуть створити проблему з подальшим отриманням грантів в рамках міжнародної технічної допомоги.
Наступне. Передача приміщень Харківського оперного театру в державну власність. Харківською облдержадміністрацією всупереч розпорядження уряду 2012 року протягом трьох років не переданий у повному обсязі до державної власності цілісний майновий комплекс Харківського оперного театру. На сьогодні близько 26 відсотків приміщень даного театру залишається в комунальній та приватній власності.
Мінкультури не виконував у повному обсязі покладені на нього повноваження в частині театральної справи. Зокрема понад 20 років не затверджено положення про національні заклади культури Міністерства культури, понад 10 років не затверджене титульне положення про преміювання працівників театру, положення про порядок тарифікації артистичного і художнього персоналу театру, не софрмовано вимоги щодо належного державного технічного обліку театрів стосовно їхньої діяльності.
Отже, в Україні розмір фінансової підтримки не залежить як від ефективності роботи театрів, так і від участі артистів у виставах. Зазначене свідчить про формальне затвердження мети бюджетної програми, в якій передбачено забезпечення естетичних потреб населення та не відповідають європейським принципам розвитку культурних закладів. Закордонний досвід свідчить, що розмір державних грантів безпосередньо залежить від результатів праці акторів та кількості проданих квитків. У нас такого немає.
За результатами розгляду цього питання Міністерству культури було надано ряд рекомендацій. Сьогодні буквально за годину до засідання комітету вже надійшли певні листи з повідомленням, що Міністерство культури врахувало певні рекомендації по даному питанню. Дякую за увагу.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дякую. Хочу зараз надати слово представникам Міністерства культури.
БІЛАШ П.М. Шановний пане Голово, шановні народні депутати, я хотів би перш за все зазначити, що у нас завжди був повний контакт з посадовими особами Рахункової палати. Власне, і під час перевірок за результатом і під час обговорення результатів аудиту ми завжди знаходимо спільну мову. Не таємниця, що звісно бувають дискусії, інколи вони бувають доволі активними, але зрештою ситуація складається таким чином, що, власне, про те, що Міністерство культури дослуховується і виконує рекомендації Рахункової палати. Я можу навести приклад, що за результатами минулого аудиту з 11 зауважень 8 було виконано. На нашу думку, це свідчить про те Міністерство культури зорієнтовано на виправлення тих хиб, які є.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Можна поставити вам запитання? Зрозуміло, що зорієнтовані, але в принципі немає відповідного порядку відповідних рекомендацій, які стосуються національних театрів, про що сказав зараз представник Рахункової палати. Коли там працює велика кількість, вибачте, санітарок, це принаймні дивно, коли люди протягом довгого часу не беруть участь чи не зайняті у виставах, а отримують зарплату, мабуть, це теж потребує якихось пояснень. Це відбувається з року в рік. Ви якось плануєте цю ситуацію змінювати чи ні і як?
БІЛАШ П.М. Пане Миколо, я хотів сказати про те, що ситуація вже почала змінюватись і за вашої допомоги і підтримки, коли Верховна Рада проголосувала Закон про введення контрактної форми роботи. Зараз цей процес у нас активно починається. Ми завершуємо підготовку нормативних актів для того, щоб художньо-артистичний склад мав можливість спокійно перейти на контракту форму роботи і оці явища про те, що справді є в особливо великих театрах, коли артисти довго не виходять на сцену, скажімо, і одержують за це заробітну плату, звільнити їх неможливо, то, власне, оця контрактна форма роботи врегулює цю проблему.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Але контракт затверджується до певного штатного розпису. Хто затверджує цей штатний розпис?
БІЛАШ П.М. Штатний розпис затверджує Міністерство культури.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Вони у вас затверджені, нові штатні розписи, для того, щоб реалізувати оцю контрактну роботу?
БІЛАШ П.М. Я хотів би сказати про те, що процес затвердження і змін штатних розписів відбувається постійно. Те, що стосується аргументу щодо переведення на контракт, то ми ще ці штатні розписи не розглядали, вони будуть нам подані на затвердження після того, як працівники будуть передані.
ПОДОЛЯК І.І. Якщо дозволите, я би ще хотіла для інформації колег депутатів Верховної ради і так само для вашої інформації додати. Дорогі колеги, в мене вже більше восьми місяців триває просто детективний роман багатотомний, і цей багатотомний детективний роман може закінчитись тим, що я буду змушена подавати до Генеральної прокуратури чи міліції на керівників деяких театрів національних за перешкоджання моїй депутатській діяльності. Я понад вісім місяців в різні способи і через Міністерство культури, ще колишнього міністра, а останній раз, третя серія була, це вже безпосередньо я звертаюсь до національних театрів.
Що ж я хочу довідатись? Держава субсидує державні театри, витрачаємо близько півмільярда коштів кожного року, закриваючи очі на санітарок, кухарок і так далі. Я намагалась довідатись об’єктивну інформацію, яку суму помісячно складає оплата праці керівного менеджменту, тобто генерального директора, його заступників і, скажімо, артистичного персоналу. Вісім місяців я не можу цієї інформації отримати. Лише минулого тижня деякі театри, тобто я до них зверталась, вони відфутболювали, я до Мінкульту зверталась, вони мені відсилали штатні розписи. А що є в щтатних розписах? Посада, прізвище та ім’я та посадовий оклад. Тобто це типова бюрократична радянська система.
А я хотіла, щоб ми побачили, що існує величезний розрив у оплаті праці, скажімо, між акторами, я не говорю про технічний персонал, що існує величезний розрив, який ми дуже критикуємо, коли приймаємо закони і де ми встановлюємо директору якогось державного підприємства оклад в 100 тисяч гривень в місяць, а всіх інші, то ми нібито це критикуємо, всі інші будуть отримувати по 2-4-6 тисяч.
В театрах таке відбувається повсякчасно, наприклад, зарплата з преміями керівників національних театрів столичних складала у 2012-2013, я не хочу брехати, можливо і в 2014 роках, залежно від того, який театр, могла складати і 120 тисяч гривень в місяць, люди добрі. Це стосувалось національного оперного театру міста Києва. А такі зарплати, як 40-50-80 тисяч в місяць з усіма нарахуваннями, а що це за гроші. Це гроші з державного бюджету, це та субсидія державна, яку ми даємо театрам.
Я говорила з театром імені Заньковецької і що мені казали працівники цього театру, які теж дуже по-різному сприймають цей Закон про конкурсний відбір і контрактну систему. Але є велика категорія людей, які розуміють, що це мусило відбутись колись. Мені, наприклад, кажуть, що за роки незалежності в театрі імені Заньковецької штат артистичного персоналу не збільшувався, натомість штат адміністративного персоналу удвічі збільшився.
Зрозуміло, що театр це велике підприємство, але це говорить нам про одне, що нам треба серйозно думати про реформу взагалі театру і про суттєву якусь зміну чи внесення змін, тобто про реформу театру говорити. Театри існують в різних формах і не тільки в державній, вони мають отримувати підтримку від державного бюджету, як ми хочемо, щоб різні фігуранти на ринку кіноіндустрії мали підтримку від держави.
Микола Леонідович, я пропоную, щоб ми, може нам варто буде у вересні запросити по два, наприклад, керівники театрів чи музеїв на комітет і щоб вони в межах 15-20 хвилин відзвітувались, наприклад, за попередній рік. Театри не виставляють жодних своїх звітів на своїх власних сайтах щодо фінансового податку і творчої роботи, як є у всіх великих світових театрах, які ми знаємо. В мене таке враження, що ми самі створюємо систему, я ще раз хочу сказати, ми створили з театрів священну корову, що це щось недоторканне, ацим користуються дуже нечесні люди, які там як п’явки присмоктались і паразитують.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я думаю, що ми обов’язково почнемо наступну сесію або цю, якщо вона буде продовжуватись, з заслуховування керівників національних театрів, це слушна ідея. Наталія Ростиславівна, прошу вас записати, щб ми потім це зробили.
Які є пропозиції щодо реагування на звіт Рахункової палати? Ми можемо взяти його до відома, можемо попросити Міністерство культури якимось чином відреагувати, дати нам аргументовану письмову відповідь щодо тих зауважень, які є.
ПОДОЛЯК І.І. Я би попросила, якщо можна, щоб ми, комітет, звернулись до Рахункової палати, щоб надали нам на комітет, мені треба сам акт, я би хотіла ознайомитись.
МАТІОС М.В. З повним текстом.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ми зараз проголосуємо за це рішення. Ми би хотіли, щоб всі депутати в комітеті мали цей акт.
МАТІОС М.В. В мене ще є запитання перед тим, як ми проголосуємо, до представника міністерства. Скажіть, ви як один із керівників Міністерства культури, а ви володієте тими даними, про які Ірина Ігорівна говорила? От зараз ви телефонуєте до міністерства і вам видають цю інформацію: театр Франка – так, оперний театр –так і даєте відповідь на запитання Ірини Ігорівни. Ви володієте цією інформацією?
БІЛАШ П.М. Я хотів би, власне, сказати, що посадові оклади з фондом місячної зарплати зазначені в штатних розписах. Ті керівники театрів, які звертаються до Міністерства культури з проханням, якщо я не помиляюсь, у них в контрактах записано, що вони мають право за відповідні результати претендувати на щоквартальну премію, вони звертаються з проханням.
МАТІОС М.В. Всі ці премії підписує Міністерство культури.
БІЛАШ П.М. Міністерство культури звичайно розглядає, дивиться показники фінансові.
МАТІОС М.В. То ви маєте такі дані чи ви не маєте?
ПОДОЛЯК І.І. Вони мають такі дані. Я просто двічі за оці вісім місяців зверталась до Кириленка, коли він був міністром культури, і мені двічі Ліховий писав просто жахливі відписки.
БІЛАШ П.М. Вибачте, пані Ірино, якщо дозволите, якщо ви звернетесь до нас з запитом, вам дамо повну інформацію. Тут немає ніякого секрету.
ПОДОЛЯК І.І. Я знаю, але я вже вирішила напряму звернутись до театрів.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колеги, я пропоную взяти до відома звіт Рахункової палати, звернутись до Рахункової плати з проханням надати комітету акт перевірки, звернутись до Міністерства культури з проханням надати, як ми це сформулюємо, пані Ірино, щодо театрів.
ПОДОЛЯК І.І. Я сформулюю, я маю це в себе в комп’ютері.
БІЛАШ П.М. Справа в тому, що я хотів би зазначити, що щорічно всі заклади культури сфери управління Міністерства культури подають до міністерства звіти про свою діяльність. Пані Ірино, в принципі вони у нас є.
ПОДОЛЯК І.І. Там лише загальні цифри.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дивіться, тоді ми зараз вас попросимо надати ваші заперечення або підтвердження на висновки Рахункової палати, а додатково в запиті сформулює Ірина Ігорівна те, що їй потрібно.
Ви хотіли щось сказати? Будь ласка.
КУЙБІДА Т.Я. У нас проведено шість перевірок національних театрів і сьоме Міністерства культури. Тобто це є 7 актів, вони можуть бути в межах 100 сторінок. Микола Леонідович, враховуючи економію, скажемо, скрутність фінансування з папером, чи можна в електронному варіанті переслати?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Можна. Ви можете переслати керівнику нашого апарату Наталії Ростиславівні.
БІЛАШ П.М. Микола Леонідович, я хотів би ще проінформувати, що Міністерством культури затверджений відповідний план заходів, своїм наказом Нищук підписав і ми виконуємо всі рекомендації.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Добре. Колеги, хто за те, щоб підтримати відповідне рішення про те, щоб взяти висновок Рахункової плати до відома, попросити акти перевірки театрів у Міністерства культури в електронному вигляді і надати для ознайомлення в комітет і попросити міністерство надати інформацію щодо звіту Рахункової палати, прошу голосувати. Дякую. Рішення прийнято.
Колеги, у нас далі іде ціла низка питань, пов’язаних з пам’ятними датами. Автор однієї з постанов є тут – це пані Оксана Білозір. Це Постанова про вшанування пам’яті видатного канадського скульптора українського походження Леоніда Григоровича Молодожанина /Лео Мола/ 101-річчя з дня народження у 2016 році. Тут є проблема зі 101-річчям. Тому що в нас є указ Президента, і ми, коли це стосується фізичних осіб, то це має бути кратно 10, коли це стосується юридичних осіб, то це має бути кратно 25. Інколи ми відходимо від 10 і 25, коли це стосується вищих навчальних закладів заради їх підтримки. Це все, у нас ніколи такого не було. Бо якщо ми таке запровадимо, нас закидають постановами про 102 і про 105 річниці.
БІЛОЗІР О.В. Можна я відреагую на цю репліку? Справа в тому, що ми подавали як 100-річний ювілей. Оскільки 100-річний ювілей не святкувався взагалі з тих чи інших причин, тому ми подаємо 100-річний ювілей, а це комітет вже вписав, бо у самій постанові 100-річний ювілей. Комітет підписав, подивився, що це 101-річний ювілей, секретаріат вашого комітету написав, що 101, а взагалі постанова про 100-річчя.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви автор постанови, ви її реєструєте. Вам секретаріат комітету не вправі нічого вписувати.
ІЗ ЗАЛУ. Ми не вказували, що це 101-річний ювілей. Справа в тому, що минулого року при відзначенні 100-річної дати не було вчинено усього того, що мало було вчинено. До нас звернулась громада селища Полонного з проханням, щоб було відреаговано стосовно вшанування і у зв’язку з тим рекомендуємо вжити низку заходів.
ПОДОЛЯК І.І. Я маю запитання: а які заходи не були вжиті, а мали бути вжиті?
БІЛОЗІР О.В. Дивіться, справа в тому, що ця постанова готувалась до приїзду Трюдо. Ми знаємо, яку велику роль відіграє Канада та світове українство. І для того, щоб гарно і зі сторони гуманітарної сфери була пропозиція до прем’єр-міністра Трюдо, який приїхав з візитом, ми розраховували, що комітет зможе прийняти цю постанову і вона би обговорювалась на зустрічі прем’єр-міністра і Голови Верховної Ради як бонус від України за серйозну підтримку уряду Канади, в тому числі по відношенню до України. Ця легендарна людина не відзначена достойним чином в Україні, передана величезна колекція, яка просто тупо знаходиться і навіть немає колекції в Національному музеї, хоча він передав величезну частину свого доробку. Немає його вулиці, не видані книжки, немає його премій, це просто геніальний світового рівня український скульптор.
Тому мені здається, це звичайно на ваш розсуд, що несправедливо по відношенню до забутого українця, який робив погруддя президентам США, трьом понтифікам, я вже не кажу, що найбільше погрудь Шевченка у світі зроблено саме ним, а в одному з міст Канади є цілий сад його скульптур і це є туристичний об’єкт для цілого світу. В Україні цього немає.
Тому нам видалось, що це несправедливо і відновивши справедливість, подаємо таку пропозицію, щоб при Кабінеті Міністрів був створений оргкомітет, щоб оргкомітет подивився, що зроблено, що не зроблено і все-таки гарний крок по відношенню до Канади і до українців, які живуть в Канаді, від української сторони мав би бути.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Просто розумієте, ми можемо звернутись до Міністерства культури підготувати план заходів по достойному вшануванню пам’яті Лео Мола і винести в цю пропозицію. Просто ми в минулому році приймали постанову про святкування 100-річчя. Постанова про святкування 101-річчя не вирішить всіх тих проблем, про які ви говорили. Їх може вирішити Міністерство культури, представники якого тут є, яких ми можемо попросити чи звернутись до них.
МАТІОС М.В. Я вважаю, що нас не треба переконувати в тому, хто такий Лео Мол. Так трапилось, що він не отримав Шевченківської премії за життя, це довга історія, я це знаю, не вдалось нам це зробити. Це така досить тривала історія, очевидно, внаслідок віддаленості його від України і в силу різних суб’єктивних обставин цього в Україні не відбулось.
Ми маємо провину перед ним: ментальну, духовну. Ми можемо цю проблему вирішити в інший спосіб, через те, що заднім числом 101-річниця відзначати 100-річчя, коли ми вже голосували, наскільки я пам’ятаю, минулого року в календарі пам’ятних дат було 100-річчя Лео Мола.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Могло не бути, бо це була постанова. Юрій Плаксюк тоді приносив і говорив про це, він приніс її буквально за один день до 100-річчя і вже було пізно.
МАТІОС М.В. Навіть, якщо ми не голосували, то ми запровадимо таке, що, ну, за 101 річницю ніхто не проголосує, і ми запровадимо дуже погану практику, якої і так не бракує у Верховній Раді.
Я пропоную комітетом нашим звернутись до Міністерства культури, щоб вони просто провели ревізію. Якщо його роботи передані до Національного музею Шевченка у Києві і в меморіальний на Чернечій горі, то де ці роботи, чи їх ще ніхто не розікрав, чи вони не в чиїхось дачах зберігаються, і ми можемо відкрити цю виставку. Комітет може зробити виїздне засідання на Чернечій горі, вшановуючи пам’ять видатного скульптора.
Друге. Ніщо нам не забороняє звернутись до громади, до міської влади міста Полонного Хмельницької області, я в цьому обіцяю своє особисте сприяння, щоб такий факт історичної справедливості там відбувся. Не думаю, що буде заперечення з назвою вулиці, не вірю я в це. Міська рада уже на цьому рівні вирішить цю проблему, я так вважаю. Це не контраверсійна фігура, на це радо піде місцева влада і ми її переконаємо.
БІЛОЗІР О.В. Вони це все зробили. Все на місцевому рівні вони роблять.
МАТІОС М.В. Ми ж тут пропонуємо, дивіться що назвати: в Хмеьницькому і в Полонному.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. А чому в Києві не назвати?
МАТІОС М.В. І в Києві. Ми можемо звернутись до Київської міської адміністрації і ми таким чином вийдемо з цієї делікатної ситуації.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Давайте зробимо звернення до Міністерства культури.
ПОДОЛЯК І.І. Бідне Міністерство культури, мені його шкода. 250 нещасних людей. Вони на такі звернення змушені щось робити на такому безгрошів’ї. Я серйозно кажу.
МАТІОС М.В. Ірина Ігорівна, тут не гроші потрібні. Гроші потрібні на погруддя, якщо на те пішло. А для того, щоб зробити виставку, якщо ці роботи передані та подаровані музеєві Шевченка, то треба подивитись, де вони. На це грошей не треба.
БІЛОЗІР О.В. Треба. Для того, щоб робити виставку, треба гроші.
Скажіть, будь ласка. а можемо ми зробити звернення від комітету на прем’єр-міністра не постановою, а просто сказати, що постфактум, оскільки така гарна подія відбулась. Бажано було б зробити оргкомітет і все-таки те, що можна зробити в плані відзначення його ролі якісь кошти виділили і так далі.
ПОДОЛЯК І.І. Знаєте, я ще хочу таке запропонувати, у мене є така думка. Якщо вже залучати Міністерство культури і розуміти свідомо, що зараз вже липень, тобто фактично це є кінець бюджетного року, то що стосується Міністерства культури, то коштів бюджетного перерозподілу на їхньому рахунку не буде, ми повинні це розуміти.
БІЛОЗІР О.В. Я можу відкоментувати як міністр культури.
ПОДОЛЯК І.І. Секунду, я хочу закінчити. Коротше кажучи, навіть 20-30- 50 тисяч бюджетних коштів це є проблематично при тій всій системі, яка існує, так неплановано вилучити і на щось там дати. Можливо просто попрацювати через бібліотеки.
Яка у нас мета: повернути це ім’я в дискурс України, розказати, щоб люди про це знали чи просто формально щось зробити? Поясніть мені. Я хочу знати відповідь на це питання. Хай би по бібліотекам провели, зараз дитячі бібліотеки працюють.
БІЛОЗІР О.В. Але це має бути розпорядження чиєсь.
ПОДОЛЯК І.І. Ну не Верховної ж Ради. Це може бути рекомендація Міністерства культури про мережі своїх бібліотек.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. У нас були інциденти, коли Шевченківську премію посмертно вручали.
МАТІОС М.В. Наскільки я знаю, в нинішньому положенні вилучена ця норма про посмертне вручання.
ПОДОЛЯК І.І. Якщо є мета повернути ім’я.
БІЛОЗІР О.В. Звичайно, повернути.
ПОДОЛЯК І.І. А якщо мета…
БІЛОЗІР О.В. Яка інша мета може бути?
ПОДОЛЯК І.І. Ну, от яка інша може бути?
БІЛОЗІР О.В. Тільки повернути достойну оцінку, щоб українці знали, що є такий великий українець.
ПОДОЛЯК І.І. Це ж повертається не тільки в такий спосіб.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Розумієте, це взагалі не справа комітету повертати це.
БІЛОЗІР О.В. Це ваша звичайно позиція.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, це не позиція. Що ми можемо зробити? Ми можемо написати лист, ми можемо проголосувати. Ми звернемось до Кабінету Міністрів, до Міністерства культури, вони цей лист покладуть.
ПОДОЛЯК І.І. Та не покладуть, вони почнуть над ним працювати.
БІЛОЗІР О.В. Міністерство культури в першому кварталі отримує 10 відсотків, у другому півріччі отримує в кращому випадку 20 відсотків, а в четвертому кварталі Міністерству культури дають купу грошей і воно не може їх нікуди реалізувати, тому що всі програми під час року або були змінені, або відмінені зовсім, або реалізовані частково.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колеги, давайте ми звернемось до міських рад Хмельницького, Полонного і до Міністерства культури з проханням забезпечити достойне вшанування пам’яті Лео Мола.
ПОДОЛЯК І.І. Та інформування через установи культури, через оцю базову мережу людей, дітей, дорослих, провести якісь лекції, виставки, а також Міністерство освіти.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колеги, хто за те, щоб таке звернення направити до органів місцевого самоврядування, до Міністерства культури, до Міністерства освіти з проханням забезпечити заходи по достойному вшануванню пам’яті Лео Мола, яке передбачає організацію виставок, вшанування його пам’яті в назвах вулиць або інших топономічних назвах, організація "круглих" столів, конференцій і просвітницької роботи в освітніх закладах, прошу голосувати.
МАТІОС М.В. А там окремо, щоб Міністерство культури все-таки подивилось, де ці подаровані Лео Молом роботи.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А також провести аудит присутності його творів на території України і повідомити комітет.
БІЛАШ П.М. Може все-таки в музейних закладах.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так, в музейних закладах.
Колеги, з цим доповненням давайте ще раз проголосуємо. Дякую. Рішення прийнято.
БІЛОЗІР О.В. Дивіться, там є ті позиції, я підсумую. Ви ж мені відповідь дасте.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Буде рішення комітету.
БІЛОЗІР О.В. Щоб ви не витрачали час, в принципі в постанові все є. вказано те, що потрібно було зробити і вам буде легко це підсумувати.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Добре, дякую.
Колеги, у нас є ще низка постанов. Я хочу їх зачитати. Про відзначення 450-річчя з часу надання місту Хмельницькому Магдебурзького права; 175-річчя з часу заснування Національного медичного університету імені Богомольця. Постанову про 265-річчя з часу народження вченого Михайла Ліванова пропоную не розглядати, бо це не кругла дата. І остання постанова, то я не знаю, що з цим робити – про відзначення 20-річчя створення. Ми не розглядаємо, це в принципі повинен ініціювати Комітет з охорони здоров’я. Вони знають цю сферу.
МАТІОС М.В. Цей центр реабілітації ще перевірити треба, а потім вже святкувати 20-річчя.
ПОДОЛЯК І.І. Дорогі друзі, я би хотіла зробити заяву. Як ви вже зауважили, я у сесійній залі починаю послідовно утримуватись під час голосування постанов про відзначення ювілеїв та пам’ятних дат і буду продовжувати це робити і надалі, поки не придумаємо, що з цим робити.
Тому я утримаюсь від голосування, а ви робіть, що хочете.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я пропонував би зробити доповнення до нашої постанови загальної, якщо ви не будете проти, спільно це підписати, бо тут є один з авторів щодо університету Богомольця. Єдиною постановою взяти Магдебурзьке право, університет Богомольця. Прошу голосувати. Дякую.
Я ще хочу озвучити в різному, як ви знаєте, ми затвердили наш календарний план на друге півріччя цього року. Якщо ви не проти, давайте підтримаємо це голосуванням. Хто за це, прошу голосувати. Дякую.
КОЛЕСНІЧЕНКО-БРАТУНЬ Н.Р. Є ще одне звернення. Це доручення Голови Верховної Ради стосовно урочистого засідання до ювілейної дати Грушевського. Як дивиться комітет на те, щоб Верховна Рада провела урочисте засідання. Інформацію ми вам поклали. Вони пропонують провести 29 вересня.
МАТІОС М.В. В межах календарного плану? Ні. А як? Такого прецеденту не було у Верховній Раді, наскільки я розумію.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. В’ятрович з приводу проведення урочистого засідання з нагоди 150-річчя Грушевського. Голова В’ятрович звернувся до Парубія з пропозицією провести у вересні урочисте засідання за участі Президента. Ми можемо це підтримати, в цьому нічого поганого немає.
Давайте ми напишемо, що вважаємо це гарною ідеєю. вважаємо, що доцільно доручити організацію цього заходу Українському інституту національної пам’яті і запропонувати заходи, які крім того можуть бути проведені. Хто за таке рішення, прошу голосувати. Рішення прийнято.
Я всім дякую за участь у засіданні.