СТЕНОГРАМА
засідання Комітету Верховної Ради України з питань
культури та духовності
7 грудня 2016 року
Веде засідання голова комітету Княжицький М.Л.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колеги! Отже у нас порядок денний наступний (законопроекти, де ми не є головними): це проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо державної реєстрації друкованих засобів масової інформації) і проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації. І інші питання: це проект Постанови про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2017 році.
У нас присутні: Княжицький , Подоляк, Тарута, Єленський. Очікуємо Лесюка. Є запрошені: Сколова Анна Олександрівна – начальник відділу нормативно-правового забезпечення державної реєстрації юридичних, фізичних осіб підприємств управління нормативно-правового забезпечення державної реєстрації департаменту приватного права Мінюсту, Семенко Марина Василівна – начальник відділу правової експертизи документів друкованих ЗМІ та інформагентств департаменту державної реєстрації, Тиліщак Володимир Семенович - заступник голови Українського інституту національної пам'яті, Петасюк Лариса Володимирівна – начальник управління правового забезпечення Мінкультури, Гайдар Тетяна Михайлівна – головний спеціаліст відділу мовної політики та літератури Міністерства культури.
СЕМЕНКО М.В. Я вибачаюсь, але Соколової немає. Я – Семенко, Соколової немає.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Отже, це у нас про друковані засоби. А можете нам трошки розказати про цей закон?
СЕМЕНКО М.В. Постараюся. Соколова поїхала в Запоріжжя. У нас всі похворіли.
ПОДОЛЯК І.І. То в чому суть його?
СЕМЕНКО М.В. Ми хочемо внести зміни саме в спрощення державної реєстрації друкованих засобів масової інформації. Що саме таким ключовим ми виокремлюємо? Хоча збільшується інформація, яка буде зазначатися в заяві, але іноземні видання, які хочуть випускатись на території України, вони повинні будуть обов'язково проходити реєстрацію в Міністерстві юстиції.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А зараз не повинні?
СЕМЕНКО М.В. Зараз не закріплено на законодавчому рівні, хоча багато з них все-таки у нас реєструються. Але тепер буде передбачено в заяві: якщо це ж видання виходить на території іншої держави і реєструється в Україні, це все прописується – де і все інше. Така новація – це те, що ми хочемо, щоб була все-таки українська мова у виданні, і ми наполягаємо, тому що пишуть українську мову, що вони видаються, по факту надходять контрольні примірники – української мови немає. Хоча назва лише може бути зазначена українською мовою.
ПОДОЛЯК І.І. А, тобто ви говорите не про тираж, ви говорите про 50 відсотків змісту видання.
СЕМЕНКО М.В. Змісту видання.
ПОДОЛЯК І.І. Тобто це означає, що половина газети може бути українською, половина може бути іншою.
СЕМЕНКО М.В. Да.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні.
ПОДОЛЯК І.І. Чекай, чекай! Як ні?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Газета реєструється. Є газета однією мовою або двома мовами. Якщо газета має декілька мов (і це записано в реєстраційному свідоцтві), то в ній обсяг видання державною мовою повинен становити не менше, як 50 відсотків. Тобто це не забороняє, як я розумію, видавати російськомовну чи румуномовну газету.
СЕМЕНКО М.В. Ні, не забороняє.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Не забороняє.
СЕМЕНКО М.В. Не є виключенням. Назва видання повинна бути зазначена, переклад назви має бути. В заяві, коли вони подають, засновники, переклад назви має міститись на державній мові. Це може в свідоцтво не писатися, якщо вони зазначають, що це просто переклад назви.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. В чому суть цієї новели про те, що має бути не менш як 50 відсотків загального обсягу змісту видання українською мовою у випадку, коли друкований засіб масової інформації видається кількома мовами?
СЕМЕНКО М.В. Кількома мовами. Якщо українська, російська, англійська, то української має бути 50 відсотків.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А на що це впливає?
ПОДОЛЯК І.І. Вибачте, а тираж рахується окремо? От, тираж українською мовою, тираж румунською і тираж…
СЕМЕНКО М.В. Це якщо паралельними випусками. Вони зазначають: вони змішаними мовами випускаються, тобто в одній газеті – українська, російська, там, румунська, так? Або паралельно, тобто одна газета – українська, одна – румунська, одна іншою мовою.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я не розумію просто сенсу цього. От, "Теленеделя" виходить російською мовою.
СЕМЕНКО М.В. Вони і будуть виходити. Це же не зобов'язує перереєструвати видання.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, ну, добре. Я захотів видавати "Теленеделя-2". Пишу – російською мовою. Ви мені дасте свідоцтво?
СЕМЕНКО М.В. Ви і будете російською мовою випускатись, це не забороняє.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Не забороняє?
СЕМЕНКО М.В. Ні.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А який випадок, на прикладі чи можете ви пояснити, у якому випадку…
СЕМЕНКО М.В. Тому що більшість видань, вони не лише російською чи не лише українською. Всі хочуть випускатися, якщо вони за межами України, тобто зарубіжна сфера розповсюдження, вони пишуть: українська, російська, англійська, польська, румунська, німецька.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ще раз. Є видання "Дзеркало тижня", є російськомовний випуск, де сто відсотків російською, є україномовний, де сто відсотків українською.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. І "День".
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. І "День" так само робить, тобто багато видань це робить.
Друге питання – змішані видання. Які це, наприклад?
СЕМЕНКО М.В. Це в одній газеті українська та російська мова. В одній.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. І чому обов'язково в такому випадку повинно бути 50 українською? Якщо я хочу два віршика надрукувати там українською, а решту російською? Якщо я в "Теленеделе" захочу надрукувати два віршика українською, це не можна робити?
ПОДОЛЯК І.І. Можна.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Не можна.
ПОДОЛЯК І.І. Не менше 50-и українською.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Але це не стосується всіх, це стосується специфічної категорії видань, розумієш?
ПОДОЛЯК І.І. Не розумію.
ГАЛЮК Т.М. Можна я поясню? Може, буде зрозуміліше.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так.
ПОДОЛЯК І.І. Кажіть.
ГАЛЮК Т.М. От у випадку, як ви сказали з "Дзеркалом тижня", сукупний тираж українською мовою і сукупний тираж російською мовою.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так.
ГАЛЮК Т.М. Значить, тираж українською мовою має бути не менший, ніж тираж російською. Грубо кажучи, російською мовою видалося сто примірників…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А ви це пояснюєте, чому саме так?
ГАЛЮК Т.М. Ну тому, що вони так написали.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, вони написали про зміст видання.
ГАЛЮК Т.М. Ні, там є два абзаци. Це я перший абзац пояснила, про "Дзеркало тижня". Дивіться, кількома мовами одночасно у різних випусках, паралельними випусками. Дивіться, це перший абзац. Це той випадок, що я сказала, з "Дзеркалом тижня", сукупний тираж. Це перший варіант, перший абзац. Сторінка третя, бачите?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я зрозумів. А, тепер я зрозумів. Я просто цей перший абзац не побачив.
ГАЛЮК Т.М. Це на прикладі "Дзеркала тижня". Зрозуміло, так?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Все, тепер зрозуміло.
ГАЛЮК Т.М. Тепер другий варіант, якщо в одному виданні кілька мов.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, я вже зрозумів. З першим абзацом я все зрозумів. Дякую.
ГАЛЮК Т.М. А з другим абзацом зрозуміли?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Зрозумів. Якщо діє перший, то для мене логічний і другий. Я просто не побачив першого абзацу.
ГАЛЮК Т.М. Ірина Ігорівна, з другим абзацом зрозуміли?
ПОДОЛЯК І.І. У випадку, коли друкований засіб масової інформації видається кількома мовами одночасно у різних випусках, паралельними випусками, сукупний тираж видання державною мовою повинен бути не меншим за сукупний тираж видання іншими мовами. Тобто якщо вони видають сто примірників російською мовою паралельного видання, сто – українською.
ГАЛЮК Т.М. Це обов'язково, це у них тепер правило буде.
А тепер з другим абзацом. Якщо, наприклад, у нас двомовне видання…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Але чи не призведе це до того, що газета "Зеркало недели", яка купується в більшості своїй російською мовою…
ГАЛЮК Т.М. Ну це не факт.
ПОДОЛЯК І.І. Ну, це не факт, але припустимо.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Це гіпотеза наша.
ГАЛЮК Т.М. Це гіпотеза? Вибачте.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. От, послухайте мене. Я хочу видати українською одну третину накладу. Але мене закон зобов'язує видати 50. Я тоді взагалі не буду видавати українською, я буду видавати російською.
ГАЛЮК Т.М. Так може бути.
ПОДОЛЯК І.І. До пори, до часу довидаєшся.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну, це зрозуміло, що "Самопоміч" може не прийти в парламент, а піти в редакцію газети.
ПОДОЛЯК І.І. Звичайно.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Але все одно.
ГАЛЮК Т.М. Там є висновок науково-експертного, до речі. Він вказує на певні ризики цієї норми.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви розумієте, ми можемо навпаки обмежити кількість українських видань таким чином.
ПОДОЛЯК І.І. Не факт.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Якби б ми зобов'язували…
ГАЛЮК Т.М. Це не факт.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Що дає додаткове видання українською мовою?
ГАЛЮК Т.М. Ми стимулюємо читачів купувати українською. В Україні розуміють українську мову, принаймні зобов'язані її розуміти.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, ні, ми про видавця зараз говоримо.
ГАЛЮК Т.М. А, про видавця?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Видавцю видавати десь там, наприклад, в Донецьку. В Донецьку поки що ні, поки не звільнили, але в Дніпропетровську чи в Харкові. Видає наклад російською, але хоче, щоб українські читачі теж читали, і хоче третину накладу видавати українською. А йому цей закон забороняє це робити. Йому кажуть: якщо хочеш українською…
ПОДОЛЯК І.І. Вони ж не видають українською мовою тільки для якихось певних регіонів. Вони мають видавати тоді українською мовою 50 відсотків, умовно кажучи, і поширювати її по всій території України.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Місцева газета "Індустріальне Запоріжжя". Вони не хочуть по всій території України, вони хочуть в себе мати наклад, в якому буде 60 відсотків російською і 40 відсотків українською.
ГАЛЮК Т.М. Тепер вони не матимуть права мати…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну, це абсурд. Чи ні?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Абсурд, абсурд.
ПОДОЛЯК І.І. Трошки воно да, кусається.
СЕМЕНКО М.В. Розумієте, ми з тої точки зору, що в якій би державі так би українську мову нашу захищали, як ми зараз… Я вже просто другий раз на засіданні, і всі кажуть, що є попит. Я розумію, що є попит, і якщо хочуть більше бачити російською, так і буде, бо це їхні гроші, вони будуть друкуватися російською. Але якщо ми не розпочнемо це і не зобов'яжемо все-таки українську мову поважати…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Цей закон зобов'язує, якщо видавати російською…
СЕМЕНКО М.В. То давайте якось…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, чекайте! Ви не зрозуміли. Я не хочу, щоб ми з вами цим законом вбивали українську мову. Я вам наводжу приклад. Я видаю газету "Індустріальне Запоріжжя", російською мовою "Индустриальное Запорожье". І хочу видати ще 40 відсотків або 30 українською. У мене попит на українське видання менше, але я принципово хочу для українців надрукувати українською. А цей закон забороняє мені друкувати українською мовою. Він мені каже: ти повинен надрукувати тільки сто. Притому він мені не забороняє друкувати лише російською. І виникає питання, розумієте?
СЕМЕНКО М.В. Якщо вашу газету люблять, читають, то в Україні її будуть читати і українською мовою.
ПОДОЛЯК І.І. Миколо, дивіться, оцей другий абзац нам каже до того твого випадку, що ти щойно назвав, коли друкований засіб видається кількома мовами одночасно в різних випусках, ми про це говоримо, так?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Та ні.
ПОДОЛЯК І.І. Там є два абзаци.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Послухайте, послухайте!
ПОДОЛЯК І.І. Один говорить про паралельні випуски, другий говорить про змішані.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Якби ми сказали, що в будь-якому виданні (в будь-якому!), яке видається на Україні, окрім спеціалізованих видань для національних меншин, 50 відсотків має бути українською, тоді так, це би працювало. Але ми цю норму не вводимо. Видання українською мовою для комерційних видань – це добровільна історія на сході. Їх ніхто не зобов'язує це робити. Але їх зобов'язують видавати українською дуже багато. Вони тоді взагалі не будуть українською видавати. Вони відмовляться від української мови.
ПОДОЛЯК І.І. А де їх зобов'язують видавати українською?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Ні, ні, їх не зобов'язують. От послухайте, про що йдеться! Йдеться про те, що там є люди, які крім російської вважають за потрібне видавати ще й українською.
ПОДОЛЯК І.І. Так.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. А ми, замість того, щоб їх підтримати в цьому – в бажанні українською видавати – ми їм нав'язуємо великий тираж, який не буду розпроданий.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. І вони взагалі не будуть українською видавати!
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. І тоді виходить: ті, хто не вважає за потрібне видавати українською мовою, виявляться як би в виграші.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Бо їх зобов'язали обов'язково, не можна лише якоюсь мовою, а має бути певна кількість української мови. Тоді би це працювало.
ПОДОЛЯК І.І. Ми можемо це між першим і другим зробити, щоб не ховати це?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. От якби будь-яка газета, умовно будь-яка газета, яка видається молдовською, ще якоюсь, мала б 10 відсотків українською видавати, не менше, ну, якщо умовно, я не кажу зараз про відсотки, будь-яка газета, яка видається в Україні, повинна мати там умовно 10 відсотків…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Скажемо, газета…
ПОДОЛЯК І.І. Як друкований засіб.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні. Друкований засіб? Там же є в реєстраційному свідоцтві, що це загально…
СЕМЕНКО М.В. …державна сфера розповсюдження. Так, зазначається.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Чекайте, це стосується загальнодержавної сфери розповсюдження?
СЕМЕНКО М.В. Взагалі все: є загальнодержавна, зарубіжна. Ну, зарубіжну на пальцях можна перерахувати.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Регіональна сюди входять чи місцева?
СЕМЕНКО М.В. Звичайно. Закон же стосується кожної сфери розповсюдження.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Розумієте, про що я кажу? Ми маємо виписати це таким чином, щоб, бажаючи підтримати українську, самі її не вбивали. Тобто ми можемо рекомендувати… Я маю на увазі: є телебачення і канали загального інтересу. Є спеціалізовані, є загального інтересу. В пресі в свідоцтві якось це виписується чи ні?
СЕМЕНКО М.В. Є сфери розповсюдження, є видання за цільовим призначенням – газета, журнал, збірник (це видання за цільовим призначенням). Наукове, там, спеціалізоване, дитяче.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Добре. Якщо ми не торкаємося…
СЕМЕНКО М.В. Або категорії читачів.
ПОДОЛЯК І.І. Тут вони говорять тільки про друковані засоби масової інформації і не кажуть, чи це загальнодержавні, чи це регіональні. Це стосується всіх ЗМІ.
СЕМЕНКО М.В. Друкованих, всіх друкованих.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну, я не знаю, якийсь є "Кур'єр" польський. Я хочу, щоб було ще українською мовою 20 відсотків. Мені закон це забороняє робити. Ну це абсурд. За законом має 50, але не забороняє мати жодного українського, розумієш?
ПОДОЛЯК І.І. Так, розумію. Є колізія певна.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колізія. Тут логіки немає в цьому законі. Хотіли, як краще.
ПОДОЛЯК І.І. Не в законі, в цій нормі.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. В цій нормі.
ПОДОЛЯК І.І. Як ми можемо це поправити? А що каже основний комітет?
ГАНДЗЮК І.Б. Комітет основний ще не подав.
ПОДОЛЯК І.І. А у нас є висновок ГНЕУ по цьому, так?
ГАНДЗЮК І.Б. Вони цю норму не підтримують, але посилаються на трошки інше. Вони посилаються на те, що Конституція і Конвенція – вони передбачають обов'язкове використання мови української в публічній сфері.
ПОДОЛЯК І.І. А ця не є публічною.
ГАНДЗЮК І.Б. Це може призвести до того, що відповідно це не буде мати комерційного попиту для видавців, відтак зменшаться надходження до державного бюджету.
ПОДОЛЯК І.І. Так, звісно.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Все верно.
ГАНДЗЮК І.Б. Ми можемо рекомендувати головному комітету підтримати цю норму, але стосовно цієї норми виписати свої зауваження і застереження. Якщо вони їх відразу не врахують при розгляді, то потім у вигляді поправок.
ПОДОЛЯК І.І. Я думаю, що це резонно.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Має сенс, так.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ми пропонуємо підтримати в цілому, а в цьому пункті врахувати зауваження ГНЕУ.
ПОДОЛЯК І.І. В першому читанні.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А також рекомендувати розробити механізм, який би не привів до звуження вживання україномовної преси. Так?
ПОДОЛЯК І.І. Так, так.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Так.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Хто за таке формулювання, прошу голосувати. Дякую. Йдемо далі.
ПОДОЛЯК І.І. Пробачте мене, будь ласка. Може, це не по темі, але на газету "Вести" це ніяк не впливає?
СЕМЕНКО М.В. Ні, ніяк.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. В тому-то і справа.
ПОДОЛЯК І.І. Ні, я не хочу газету "Вести" ще й українською бачити. Я не зацікавлена в цьому.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, це хороша ідея. Тобто якби ми записали, що будь-яке видання, яке розповсюджується більш ніж в одному регіоні, має бути не менше ніж на 50 відсотків українською мовою (а якщо це наклад двома мовами, то не менше 50 відсотків – так, як тут написано), тоді би це мало сенс. Але тоді це має бути як зобов'язання. А у нас виходить, що це не зобов'язання, розумієте?
СЕМЕНКО М.В. Можна написати, що друковані засоби масової інформації видаються державною, а також іншими… Не "а також іншими", а якось виписати, що державною мовою обов'язково повинні видаватися.
ПОДОЛЯК І.І. Ні, ні. Це власне те, на що звернуло увагу ГНЕУ.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Добре. Ну от з таким формулюванням.
ПОДОЛЯК І.І. Коротше, над 4-ю статтею треба "покоптеть".
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Ну що, ми проголосували?
ТАРУТА С.О. Да, проголосували вже.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ми проголосували, йдемо далі.
Колеги, є закон, де я є автором.
ПОДОЛЯК І.І. Я обурена. Чому ніхто не запропонував мені прочитати цей закон і долучитися до його створення? Як так можна?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Пропоную вже.
ПОДОЛЯК І.І. Я маю поправки зразу.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я серйозно. Якщо хтось хоче підписати, то я із задоволенням. Наприклад, Сюмар, яка прочитала, вона відкликала свій підпис, до вашого відому. А Васюник – ваш друг – додав свій підпис.
ПОДОЛЯК І.І. Це ваш друг.
А тут ще Сюмар стоїть.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну, тут стоїть.
ПОДОЛЯК І.І. Скажи мені, на нього ще немає висновку ГНЕУ, то чого його сьогодні поставили?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ми не головний комітет. Ми можемо без висновку ГНЕУ.
ПОДОЛЯК І.І. Як другий. Я уважно прочитаю його.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. В чому там структура?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Структура дуже проста: 75 відсотків має бути ….. українською мовою для загальнонаціональних каналів. Для регіональних і місцевих – 50 відсотків.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. А чого Сюмар відкликала?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Сюмар відкликала, тому що є багато каналів, які мають своїх лобістів в Комітеті з питань свободи слова, яких не влаштовує така висока квота української мови.
ПОДОЛЯК І.І. Так ми можемо її зменшити: 75 на 70, наприклад, або 72,5.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я навіть їм сказав.
ПОДОЛЯК І.І. Там інші якісь проблеми були?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Там були проблеми ще з музичними каналами. Але ми виключили це. Всі інші проблеми – все ми врахували.
Колеги, оскільки ми комітет другий, пропонував би вам підтримати і рухатись далі.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Давай.
ТАРУТА С.О. Давайте. Нема заперечень.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Якраз за це прошу голосувати. Дякую.
А ви читайте. Якщо захочете долучитися, долучайтесь.
Далі у нас ідуть дати, правильно? Правильно. Колеги, давайте дивитись на пам'ятні дати.
ТАРУТА С.О. Давайте.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Це важливе питання, тому що це стосується всього наступного року. У нас було декілька окремих постанов, причому деякі з них були термінові. Так, наприклад, Постанова про 125 років від дня народження Йосипа Сліпого, хоч воно буде в лютому наступного року. І вона у нас є в загальних пам'ятних датах?
ГРАБЧАК К.К. Ні, ми не включали, бо не відповідає критеріям. Є в кінці там додаток – одиночні постанови.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А чому не відповідає критеріям?
ГРАБЧАК К.К. Тому що указ кожні 10 років: 120-річчя і 130-річчя. 120-річчя відзначали.
ПОДОЛЯК І.І. А чий це був законопроект?
ГРАБЧАК К.К. Там багато співавторів. Дивіться, найостанніший аркуш.
(Шум у залі)
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. (перераховує авторів законопроекту) … Дубневич… (шум у залі), Юрій Головко, Барна, Пастух, Сольвар, Заставний, Кадикало, Хміль, Васюник, Тіміш, Іщейкін, Супруненко, Карпунцов, Білоцеркивець, Довбенко.
ПОДОЛЯК І.І. Можемо її окремою постановою.
ЛЕСЮК Я.В. Так якщо не відповідає критеріям?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так в кінці ті, що не відповідають критеріям? Які є в загальному листі?
ГРАБЧАК К.К. В загальному листі є всі, крім Йосипа Сліпого і Самбірської гімназії, які, на жаль, не відповідають критеріям.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну, Самбірська гімназія… Я відразу сказав автору, що при всій повазі до нього ми не можемо ще й гімназії святкувати.
ПОДОЛЯК І.І. Чого? Ми все можемо святкувати.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви офіційно пропонуєте проголосувати?
ПОДОЛЯК І.І. Я офіційно пропоную, щоб я вийшла і у вас не було кворуму, і ви не могли прийняти рішення.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Не допоможе. Кворум все одно є, так що прийдеться вам "вредничать" тут.
ГРАБЧАК К.К. Я там курсивом написав по Самбірській гімназії, там з датою не все гаразд.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Давайте ідемо тоді по подіям загальноукраїнським, вірно? Тут всі відповідають критеріям?
ГРАБЧАК К.К. Так, усі. Крім освітніх, які ми додаємо.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дивимося.
Галич, Магдебурзьке право, 330 років Мазепа, 200 років з часу відновлення Львівського університету як університету Франца І.
ТАРУТА С.О. Сьогодні відмічають.
ЛЕСЮК Я.В. Це не той університет.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А ви що скажете?
ТИЛІЩАК В.С. Ми підтримуємо.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, ні, вони запропоновані вами.
ТИЛІЩАК В.С. Депутатами.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А, це депутати. А ваш список є, який ви пропонували?
ТИЛІЩАК В.С. Основа цього документу – це наш список, що ми підготували, але він доповнений.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну що таке 200 років з часу відновлення як університету Франца?
ТИЛІЩАК В.С. Я, чесно кажучи, не готовий сказати. Краще святкувати заснування університету.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так, ідемо ще раз. 650 років з надання місту Галич Магдебурзького права. 330 років з дня обрання гетьманом Мазепи.
ЛЕСЮК Я.В. Не відповідає критеріям. Ідеться про окремі події з життя видатних людей.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дійсно, це ж ні народження, ні смерть. Це ваша пропозиція?
ТИЛІЩАК В.С. Так, це наша пропозиція.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. І хоч би 300 років чи 400. 330 років.
ЛЕСЮК Я.В. Ну але це подія сама по собі визначна.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Подія визначна, але не 330 років.
ЛЕСЮК Я.В. Тому що це вплив був на розвиток ситуації і в Україні, і в Російській імперії, і так далі. Давайте Мазепу залишимо хоча би тому, що це Мазепа.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Ми таким чином нівелюємо значення оцих пам'ятних дат, які відзначаються на державному рівні.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Це правда.
ЛЕСЮК Я.В. От розумієте, коли обрали гетьманом Мазепу, то це реально змінило в якійсь мірі частину історії України, Російської імперії і так далі. Я би це якраз залишив. Розумієте, обрали б іншого, історія розвивалася б по-іншому. Давайте Мазепу лишимо.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Йдемо далі: 200 років з часу заснування Рішельєвського ліцею. Це ви подавали?
ТИЛІЩАК В.С. Ні, це депутати.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Це хто подавав? А ви давали аналіз як Інститут національної пам'яті? Яка ваша позиція з цього приводу?
ТИЛІЩАК В.С. Я не готовий вам сказати.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну дивіться, ми ж робимо з вами це раз в рік. Ви можете готуватися раз в рік, щоб бути готовими сказати? Ви можете сидячи, вставати необов'язково. Ми дуже добре до вас ставимося і вас підтримуємо, але ми так домовилися, що ми співпрацюємо з вами.
ТИЛІЩАК В.С. Ми підтримуємо Рішельєвський ліцей, все-таки це один з давніх закладів.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А Самбірську гімназію? І що значить "із давніх закладів"?
ПОДОЛЯК І.І. Ну він не готувався до кожного пункту.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Питання в тому, що ліцей і шкіл в кожному місті мільйони. Є багато, які давно створені. Нехай їх не мільйон, але штук сто точно є. І це зараз нам понесуть постанови з усіх міст. В кожному місті є 200-річна гімназія, в кожному. В Ніжині, підозрюю, декілька.
ТАРУТА С.О. В Маріуполі теж.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. В Маріуполі тим більше.
ПОДОЛЯК І.І. Дозвольте, є указ Президента, який зобов'язує Верховну Раду приймати ці постанови. (Шум у залі)
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Деколи це має сенс і дуже великий.
ПОДОЛЯК І.І. Ми це робимо на виконання указу Президента, Верховна Рада.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так, так, так.
ТАРУТА С.О. Що первинне – Верховна Рада чи указ Президента?
ЛЕСЮК Я.В. Я прочитав про Рішельєвський ліцей.
ПОДОЛЯК І.І. Можете доповісти.
ЛЕСЮК Я.В. "Становий закритий навчальний заклад Російської імперії".
ПОДОЛЯК І.І. Добре.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Подивіться про ліцей, і йдемо далі. Який це? Становий?
ЛЕСЮК Я.В. Становий. Тобто туди могли приймати вихідців з одного стану.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А нащо нам святкувати заклад Російської імперії? Нам дуже це треба?
ЛЕСЮК Я.В. В 1989 році був відновлений як середній навчальний заклад. Може, там купа була випускників…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви знаєте, хто був?
ЛЕСЮК Я.В. Можливо. Ми перевіримо зараз.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А, може, там випускники взагалі всі сепаратисти?
ЛЕСЮК Я.В. Ну то й що?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Значить, 200 років з часу заснування державного закладу Південноукраїнський національний університет, нехай буде. 180 – "Русалка Дністрова", 150 – Академічний театр опери і балету, 100 – Херсонський державний університет, 100 – Національна наукова бібліотека.
ПОДОЛЯК І.І. Сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук.
ЛЕСЮК Я.В. Ну це взагалі.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Є окремий лист від міністра освіти із проханням обов'язково це зробити, купа офіційних від багатьох міністерств. Може, це якась ключова така бібліотека?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. От важлива деталь: 11 липня 1864 року Рішельєвський ліцей перетворено у Новоросійський.
ПОДОЛЯК І.І. Становий?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Конечно.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Інститут пам'яті рекомендує Рішельєвський ліцей. А на якій підставі?
ПОДОЛЯК І.І. Хто рекомендує?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Інститут національної пам'яті.
ТИЛІЩАК В.С. Ну, по-перше, ліцей в ХІХ столітті – це не ліцей в ХХІ. Кременецький ліцей був також заснований приблизно в той же час і був попередником Київського університету. Рішельєвський ліцей – це попередник Одеського університету.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Нічого такого тут не сказано.
ТИЛІЩАК В.С. Ну, Новоросійський університет – тоді так називався університет Одеси. Тому, в принципі, ми, виходячи з того, що відмічали кращі навчальні заклади того часу, і рекомендували включити цю подію в перелік пам'ятних дат на 2017 рік.
ЛЕСЮК Я.В. Давайте лишимо Рішельєвський. (Шум у залі)
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колеги, читайте. Якщо у когось є запитання з якогось приводу.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. У мене є запитання з приводу століть оцих в 17-му році. Чи не можна оце все звести в одну пам'ятну дату – там початку якихось визвольних подій, Української революції чи щось таке? Ну от звести це все: створення Генерального секретаріату, Всеукраїнського з'їзду вільного козацтва в Чигирині, проголошення УНР. Чи не можна це все звести в одне?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Розумієте, для державотворення це важливо, тому що дійсно тоді створювалося багато чого. Але якщо ми ведемо тяглисть держави з того часу, то це важливо.
ПОДОЛЯК І.І. А в наших святкувань сторіч, оце, про що говорить професор Єленський, ми не можемо всі ці дати згадувати?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну, Універсал – це одна історія, створення першого полку – це інше.
ЛЕСЮК Я.В. Не треба це зводити до купи.
ТИЛІЩАК В.С. Перше - це те, що є Указ Президента про відзначення сторіччя подій Української революції. Друге – є затверджений план заходів, урядовий план заходів. В принципі, у цьому плані заходів ми відзначили всі ці події, тому, в принципі, якщо комітет вважатиме скоротити-зменшити…
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Це не скоротити, а звести в одне.
ТИЛІЩАК В.С. Так, звести. Аля для нас є важливе те, що 17-й рік заклав основи української державності. Тому ми, зважаючи, що насправді громадськість сучасна малознана з тими подіями, хотіли підкреслити оцей зв'язок із сучасністю. Тому що багато установ, які були засновані саме в 17-му році, продовжують в тій чи іншій формі існування сьогодні, так?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Дивіться, от у нас є сто років з часу початку та створення Центральної ради, а потім є сто років з часу створення Генерального секретаріату першого українського уряду.
ПОДОЛЯК І.І. Генеральний секретаріат існує у вигляді уряду дотепер.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Слухайте, давайте зведемо і будемо святкувати.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Але дивіться: тут є різні сторічні дати. Тому що, наприклад, сто років з часу заснування Національної академії образотворчого мистецтва…
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Ні, це вже інше.
ЛЕСЮК Я.В. Я все-таки за те, щоб це не зводити докупи. Хай воно буде. Я маю питання до Інституту пам'яті. Розумієте, коли ми говоримо про сторіччя, в той самий час створювалися цілі полки, бригади, автономії у Владивостоці, на Далекому Сході і так далі. Чому ви це випустили взагалі? Оцей імперський такий псевдопідхід, розумієте? У Владивостоці створювалися українські війська, українські території і так далі, і так далі. В ті самі часи – у 18-му році, в 17-му.
ТИЛІЩАК В.С. Питання в тому, що до нас і так зауваження, що великий, розширений список. Подій революції було набагато більше.
ЛЕСЮК Я.В. Ні, я розумію.
ТИЛІЩАК В.С. Ми намагалися виділити ті події, які мають безпосереднє…
ЛЕСЮК Я.В. Та я не критикую, ви мене не зрозуміли. Розумієте, були події в той час за теренами України, які стосувалися України. Наприклад, Український козацький полк у Владивостоці, наприклад, певні автономії і так далі, і так далі. Практично це була українська територія по населенню. А ми взагалі це випустили. Ми зате робимо, допустимо, той самий Рішельєвський ліцей і так далі, і так далі. Тобто Інститут пам'яті поки що не дійшов до видатних українських дат для української держави, які стосуються за межами сучасної України. В тому числі якусь там газету десь засновував Петлюра в Санкт-Петербурзі і так далі. Це моя пропозиція, розумієте? Зелений Клин і, допустимо, Далекий Схід – це дуже серйозно. В 1991 році, коли була ескадра під час свята Военно-морського флоту Росії, туди вийшов мало не флагман з українським прапором. Розумієте, якісь такі події – вони важливі. За весь час, що ми тут, ваш Інститут не подав. Ну, ми такі, як би, недалекі люди. А ви жодного разу не подали жодної дати про Кубань.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Чому? В цьому є.
ТИЛІЩАК В.С. В цьому є.
ЛЕСЮК Я.В. Ну добре. Значить, можете. Я просто прошу: вивчіть все-таки за межами України, особливо Далекий Схід, Кубань і так далі.
ПОДОЛЯК І.І. Я пропоную підтримати ідею Єленського, оскільки багато важливих подій.
ЛЕСЮК Я.В. І ще одне. Я все-таки пропоную залишити тут Івана Мазепу.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ми залишили Мазепу.
ЛЕСЮК Я.В. Чудово, все.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ми залишили поки що все, крім 200 років з часу відновлення Львівського університету як університету Франца Йосипа. Все інше ми залишили. Давайте залишимо так, як є. Тому що ми можемо щось не те, вибачте, викреслити. Тому що проведення першого курултаю кримськотатарського народу – треба, створення Генерального суду (а правонаступник - Верховний Суд) – треба. І оскільки ми тут правонаступництво рухаємо для дуже багатьох різних органів, я би пропонував залишити так, як є. Тут можна універсали об'єднати чи забрати звідси, хоча вони важливі. Але теоретично універсали, я думаю, можна забрати, щоб зменшити цей список. Бо Перший, Третій універсал.
ЛЕСЮК Я.В. Таке слово забирати "універсал". Хоча, знову, в одному випадку ухвалення Першого універсалу, проголошення Української народної республіки – Третій універсал. Теж важлива дата.
ТИЛІЩАК В.С. Так, так. Просто чотири по універсалу, вони всі ключові. Єдине: ми тут Другий універсал не включили, по компромісу ми його не включили. Але оцей принцип – показати спадкоємність сучасних українських інституцій з 17-м роком, ми це намагалися… Але те, що я говорю, що ми цей самий принцип заклали в урядовий план заходів. Тобто там в урядовому плані заходів такий самий принцип закладений.
ПОДОЛЯК І.І. Скажіть, будь ласка, поясність мені, а в чому головна мета демонстрації спадкоємності органів влади з часів УНР? От власне ця спадкоємність мене, наприклад, дуже сильно турбує, тому що те, що ми бачимо сьогодні, то ми бачимо кризу власне спадкоємності. В тому і проблема, що ці інституції, які зараз погано функціонують, вони є спадкоємцями тих, які ще в 17-му році були створені. Можливо, тут мова має йти про те, що ми маємо перезасновувати інститути держави, а не пишатися тим, що наші інститути держави мають сторічну спадкоємність.
ТИЛІЩАК В.С. Ну, насправді, проблема полягає в тому, що ці інститути держави не підозрюють про свою спадкоємність з традиціями Української народної республіки. Ну і всі своє походження пов'язують зі спадщиною радянською, комуністичною. Ну і тому для того, щоб привернути увагу, показати, що наша історія, історія Української держави, українських державних органів – це не радянські…
ПОДОЛЯК І.І. Так, я можу погодитися з вашою думкою. Можу погодитися. Але діючі інститути держави і центральні органи виконавчої влади, вони радянський період не перескочили. А вони плавно з 17-го року через радянський період прийшли до нинішнього.
ТИЛІЩАК В.С. Але пам'ять, інституційна пам'ять про той час…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колеги, я би пропонував це залишити. От ми забрали Львівський університет, давайте ми це залишимо.
І, дивіться, по видатних особистостях. У мене є пропозиція додати сюди ще, здається, сто років від дня народження відомого українського літературознавця Погрібного Анатолія.
ГРАБЧАК К.К. А він точно 2017 року? Тому що Вікіпедія інші дані дає.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Які дані дає?
ГРАБЧАК К.К. Принаймні місяць тому спеціально заходив.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну, може, там не сто років, але там ювілейна дата, кратна 10-и.
ТИЛІЩАК В.С. 42-го року він народився. 75 років.
ЛЕСЮК Я.В. Ставимо на голосування Погрібного.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Це 75 років, так? Але ж не святкувалася його дата.
ЛЕСЮК Я.В. Ну, постав на голосування.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. У нас має бути кратність 10-и по відзначенню?
ТИЛІЩАК В.С. Кратність 10-и по відзначенню ювілеїв постатей і кратність 25-и по подіях історичних. Тобто у нас є ця 125 років Йосипу Сліпому, і я абсолютно підтримую ідею 75 років Анатолію Погрібному. Можливо, щоб не порушувати оцей принцип цієї постанови, можливо, ці ювілеї відзначити прийняттям окремих постанов?
ЛЕСЮК Я.В. Погрібного потрібно поставити на голосування.
ТИЛІЩАК В.С. Або тоді включити ці дві дати…
ЛЕСЮК Я.В. Ну, 75 – це дуже кругла дата, і Погрібного дійсно треба ставити.
ГРАБЧАК К.К. Може, поставити в кінці, там є додаток тих, які не підпадають під загальні критерії? Можна пакетом розглянути і прийняти рішення.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Давайте зробимо додатково, дійсно, винесемо Сліпого, Погрібного… Іро, треба постанову зробити додаткову.
ГАНДЗЮК І.Б. Ми в цю можемо.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, в окрему. Окремо, але ми можемо, в принципі, сьогоднішньою датою проголосувати в комітеті з голосу, а тоді написати теж сьогоднішньою датою. Чи вона має бути зареєстрована спочатку?
ГАНДЗЮК І.Б. Ну, значить, будемо її так само, як цю реєструвати, ця ж не зареєстрована, дві зареєструємо.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ага.
ЛЕСЮК Я.В. Головне, щоб в залі разом голосувалися.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так і зробимо: окремо поставимо на голосування Солов'яненка, Погрібного і Сліпого.
ПОДОЛЯК І.І. А Солов'яненко підпадає?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ні, ми ті, що не підпадають, поставимо в залі окремо на розсуд. По цьому списку є в когось питання?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Я, все ж таки, повернуся до того, що я говорив. Мені здається, що такий перелік абсолютно нівелює значення пам'ятних дат і ювілеїв. Це перше.
По-друге. Очевидно, нам треба щось зробити для того, щоб були пам'ятні дати і ювілеї, які відзначаються на державному рівні (їх не може бути в рік більше п'яти) і ті події і пам'ятні дати, які вносяться, ну сказати, в календар пам'ятних дат і відзначаються або на регіональному, або на галузевому рівні і так далі.
ПОДОЛЯК І.І. Які не потребують постанови.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Це друге.
Третє. Є різниця: чи ми святкуємо, чи відзначаємо 200 років чи 210. От 200 років Мазепі, умовно, - ми вкладаємо його в календар пам'ятних дат, які відзначаються на державному рівні, і це дійсно буде на державному рівні. То ми відзначаємо однаково Вербицького – 200 років і 110 років Бібліотеки для юнацтва.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А давайте ми зробимо так, що ми рекомендуємо відзначити в цій постанові… Це все ж одно… Як там записано – "рекомендувати"?
ГРАБЧАК К.К. У більшості "запропонувати рекомендувати".
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. "Рекомендувати". Тобто ми пишемо: "Рекомендувати відзначити на державному рівні (пишемо перелік короткий, дійсно, додаток "один"). А в додатку "два" - рекомендувати відзначити на регіональному та місцевому рівні.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Чи на галузевому.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. На галузевому і місцевому рівні (на рівні органів місцевих) – і додаток "два". І тоді з цього всього списку нам потрібно 5 подій, ми список загалом затверджуємо, але дійсно 5 подій, які ми відзначаємо на державному рівні.
ПОДОЛЯК І.І. Це ж нема ніякого значення…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Що значить "нема ніякого значення"?
ПОДОЛЯК І.І. Все одно це все буде і все одно це все – рекомендація.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Яка пропозиція ваша?
ПОДОЛЯК І.І. Я за це не голосую, а ви приймайте рішення, яке вважаєте. Оця класифікація не має значення, що ми рекомендуємо цих 5 позицій.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви проти. Не класифікуємо. Даємо все разом?
ПОДОЛЯК І.І. Да.
ЛЕСЮК Я.В. Разом. Цей рік – так.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Добре.
ГРАБЧАК К.К. По суті сама постанова визначає формат, що це загальнодержавне значення, якщо ми конкретно не прописуємо інше.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Ну як можна на однаковому рівні відзначати сторіччя Української революції і 110 років з дня народження Теофіла Коструби при всій повазі до нього? Ми могли відзначити, коли йому було 100 років, можемо відзначити ще 200.
ПОДОЛЯК І.І. Я вас розумію.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колеги, дивіться! От ми ж не маємо час втрачати, маємо шанувати одне одного. Давайте ми так домовляємося: або ми зараз приймаємо так, як є, а потім просимо Інститут національної пам'яті таким чином підходити. Або зараз приймаємо це все списком, але ж зразу рекомендуємо ще на цей рік визначити 5 подій для відзначення на державному рівні Інститут національної пам'яті і тоді все це подаємо. Ми не вказуємо кількість, але маємо на увазі, що це не більше 10-и подій точно.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. І тоді можна говорити про монету. А тут, ну, що ж говорити? Я за друге голосую.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Просто питання в чому? Люди це якось використовують, я толком не знаю як, для отримання грошей з бюджету. Що?
ПОДОЛЯК І.І. Не отримують вони. З міських бюджетів отримують.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви отримуєте зі своїх, бо у вас свій, а вони отримують з державного, бо у них державний. Тому ще раз кажу: отримують. І коли ми рекомендуємо, от він пішов із Кострубою в Кабінет Міністрів, оскільки рекомендовано, Кабінетом Міністрів виділено кошти, бо є постанова. А якщо немає постанови, йому треба йти в орган місцевого самоврядування і казати: ось рекомендували. Це теж треба зважати на це. А так він може йти будь-куди.
Будь ласка.
ТИЛІЩАК В.С. Перше щодо коштів. На жаль, ця постанова для виконавчої влади залишиться рекомендаційною, тому що є діюча Постанова Кабінету Міністрів № 710 "Про заходи щодо ефективного використання коштів державного бюджету". І серед тих заходів є пункт, який забороняє використовувати кошти загального фонду державного бюджету на відзначення пам'ятних дат й історичних подій за винятком подій, визначених коротким переліком і указами Президента України. Тобто фактично ті дати історичних подій, які будуть відзначатися на державному рівні з залученням коштів держаного бюджету, повинні визначатися указами Президента України. На жаль.
З іншого боку, такий перелік є дуже потрібний і корисний саме для місцевих ініціатив, для тих, хто хоче принаймні привернути увагу, згадати пам'ять про тих людей чи подій історичного минулого. В першу чергу це інформаційні заходи, можливість в інформаційному полі висвітлити пам'ять про тих людей. Це є така ситуація на сьогодні.
Коли ми розпочинали роботу, ми бачили, що на основі цієї постанови Верховної Ради буде формуватися урядовий організаційний комітет по відзначенню пам'ятних дат, який і буде визначати форми відзначення тих чи інших історичних подій і ювілеїв. Хтось на рівні якогось окремого заходу, а якийсь ювілей на рівні дійсно загальнодержавних заходів.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Давайте ми поки що проголосуємо в такому вигляді, як є. Ми тут зараз революції не зробимо находу, тому що якщо її робити, треба думати, як робити і, дійсно, правильно кажучи, указ Президента, який визначає особливі ці випадки… Я пропоную проголосувати так, як є.
Так може, ми сюди додамо, все ж таки, Погрібного, Солов'яненка і Сліпого в одну постанову і не будемо заморочуватись?
ЛЕСЮК Я.В. І не будемо інших проблем робити.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Так. Правильно? Колеги, ми тоді викреслили 200 років з часу відновлення. А що таке "відновлення Львівського університету", ви нам можете пояснити? Це ваша дата?
ТИЛІЩАК В.С. Це не наша дата.
ГРАБЧАК К.К. Це запропонував народний депутат Кремінь.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Не ваш. Давайте глянемо, які ще є дати від депутатів. Ну, 100 років Української революції у нас передбачено, 200 років від дня народження Костомарова у нас передбачено, 225 років Самбірської гімназії. Тут проблеми.
ПОДОЛЯК І.І. Ні, я вважаю, що для торжества маразму варто залишити.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Маразм – це коли ви перетворюєте засідання комітету в фарс.
ПОДОЛЯК І.І. Я перетворюю?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А хто?
ПОДОЛЯК І.І. Я не перетворюю ні в який фарс.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну якщо вам здається, то з вашої точки зору вас оточує маразм. Ви маєте право на свою думку.
ПОДОЛЯК І.І. Ні, мене не оточує маразм, просто деякі ідеї є недосконалими однозначно.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Завжди деякі ідеї є недосконалими, тому ми їх обговорюємо.
Значить, 200-річчя з дня народження Петренка у нас є, як я розумію, в загальній постанові, вірно? 90-річчя з дня народження Тихого є в загальній постанові, вірно?
ГРАБЧАК К.К. Так.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. 200-річчя державного закладу "Південноукраїнський" є. 70-річчя Державного університету безпеки життєдіяльності (Львівський державний університет безпеки життєдіяльності). Це що раніше було, Ірина Ігорівна?
ПОДОЛЯК І.І. Не знаю. Здається, "пожежка".
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А, я зрозумів.
ЛЕСЮК Я.В. У нас крута "пожежка".
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. 125-річчя з дня народження Верховного архієпископа, ми вже додали. 75-річчя створення УПА там є. 75-річчя створення ще раз УПА, і 125-річчя ми додали.
Будь ласка.
ТИЛІЩАК В.С. Я щодо цього університету, 70-річчя університету. Мені здається, що 70-річчя, по-перше, сюди не підпадає під критерії. У нас інститутів створювалося дуже багато. Я не знаю, чи є сенс…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. У нас була домовленість така негласна, що ми круглі дати вищих навчальних закладів (саме вищих навчальних закладів) подаємо, щоб підтримати освіту.
ПОДОЛЯК І.І. А з ким це була у вас домовленість?
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. В комітеті ми це проговорювали.
ТИЛІЩАК В.С. Я так розумію, що це і 50 років Івано-Франківського нафти і газу також сюди.
ЛЕСЮК Я.В. Це обов'язково.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Звичайно, звичайно. 50 років тим більше.
У нас ще є університети якісь, крім нафти і газу Івано-Франківського?
ГРАБЧАК К.К. На передостанньому аркуші ще дати теж, які потребують…
ПОДОЛЯК І.І. Педуніверситет імені Ушинського Південноукраїнський національний.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ушинського у нас є.
ТИЛІЩАК В.С. Ушинський, Херсон, більшість закладів у нас охоплені.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Заснування областей. Ми їх відкинули. Солов'яненка ми додали.
ГРАБЧАК К.К. Ті, що депутати і громадські організації (передостанній аркуш).
ЛЕСЮК Я.В. І Погрібного додали.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Погрібного додали і Сліпого.
Щодо доцільності. 160 років з дня народження Надії Тираспольської – театральної акторки. Це що і хто?
ТИЛІЩАК В.С. Це, звичайно ж, не є пропозицією Інституту національної пам'яті. Ми не підтримуємо, тому що, все-таки, рівень. Актриса все життя пропрацювала спочатку в Москві, потім в Петербурзі, є заслуженою артисткою Росії, яка отримала в 1931 році звання. Ну, не знаю, чи є потреба…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я зрозумів.
А Сидору Ковпаку 130 років?
ТИЛІЩАК В.С. Щодо Сидора Ковпака, то постать до певної міри дискусійна з огляду на декомунізаційні закони. В Інституті національної пам'яті є висновок, експертний висновок Інституту історії, де Інститут історії пропонує його включати до переліку тих постатей, які підпадають під перейменування (назви місць підпадають під перейменування). Тому я не знаю, наскільки є доцільно включати. З іншого боку, він є учасник з нацистами. Тому тут вже на розгляд комітету.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А потім він яку посаду займав?
ТИЛІЩАК В.С. Він був заступником голови Верховного Суду в післявоєнний час і депутатом Верховної Ради.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Що ви думаєте про Ковпака, колеги?
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Ми думаємо, що це визначний діяч партизанського руху. І коли йому буде 150 років чи скільки-то там, то можна відзначити.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ірина Ігорівна, а ви що думаєте?
ПОДОЛЯК І.І. Не думаю про Ковпака.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А про кого ви думаєте?
ПОДОЛЯК І.І. Яна Казимира і єзуїтські колегії у Львові.
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Я, все ж таки, подумав би про реформування оцього всього.
ЛЕСЮК Я.В. Давайте на другий рік реформувати, давайте зараз залишимо так.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ковпака не даємо. Дійсно, якщо є Закон про декомунізацію, у нас є певна проблема.
ТАРУТА С.О. Так, є проблема по Ковпаку.
ГРАБЧАК К.К. Ще є депутатські пропозиції. 80 років університету Стуса.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну це можна – 80 років університету Стуса. Це, в принципі, кругла дата.
ЛЕСЮК Я.В. Це треба підтримати, звісно.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Давайте ми це додаємо.
ГРАБЧАК К.К. Ще діаспорний діяч.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Діаспорний діяч це хто? 120-річниця народження українського громадського діяча, дослідника української історії, літературознавця Романа Бжеського. Хтось щось знає про нього?
ТИЛІЩАК В.С. Ну, він один з авторів досліджень, пов'язаних з Українською революцією.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. З чим?
ТИЛІЩАК В.С. Українською революцією 1917-1918 років. То, в принципі, як дослідник він достатньо авторитетний.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ну давайте, хай буде.
ЛЕСЮК Я.В. Да, поляк добре віднісся. Давайте.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Написав про Мазепу, Куліша, Хвильового, якого ви тут захищали, Мазепу.
(Загальна дискусія)
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Тоді все, так?
ТИЛІЩАК В.С. Ще є одна пропозиція, яка надійшла від інституту нещодавно: 50 років Світового конгресу українців.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. А, це треба, звичайно.
ЛЕСЮК Я.В. Все внесли.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Все? Нібито все.
Колеги, якщо ви пропонуєте це реформувати, у мене така пропозиція: давайте ми зараз затвердимо список. У нас ще буде наступне засідання, подумайте (і Інститут національної пам'яті, і ви), яким чином це зробити, подивіться на цей список. Ми можемо до цього повернутися. Зараз ми затвердимо цей, а потім все одно ми будемо в його межах вже…
ЄЛЕНСЬКИЙ В.Є. Добре.
ЛЕСЮК Я.В. Я вам ще раз нагадую, будь ласка, перегляньте, все-таки, видатні українські дати за кордоном існуючої країни: Кубань, Зелений Клин, Америка і так далі.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Колеги, хто за те, щоб затвердити цей список, прошу голосувати. Дякую. Все. Ми ніби все врахували. Дякую.